Конфлікт на Дніпропетровщині: одна хата – два заповіти

Мешканка села Курилівка Петриківського району­ ­Валентина Панасюк надіслала редакції «Вістей Придніпров’я» лист із про­­ханням допомогти ро­зібратися з проблемною ситуацією, яка склалася у її житті. За словами пані Валентини, майно, що ли­­шилося від померлої по­други, хочуть відібрати інші люди, добрі знайомі працівниці місцевої соцслужби.

МІЦНА ДРУЖБА

Іще з 90-х років жителька Кам’янського Валентина Панасюк доб­ре знала Ніну Глушко із села Курилівка Петриківського райо­ну. Жінки дружили сім’ями. Згодом у пані Ніни сталася біда – у 2008 році вона втратила сина та чоловіка й лишилася в господі сама. Підтримували сусіди та найбільше – подруга Валентина. Вона, як і раніше, приїжджала в Курилівку, разом із чоловіком допомагали пані Ніні по господарству, підбадьорювали її духовно, а часто й матеріально (за свідченнями місцевих жителів). У 2015 році Ніну Іванівну знову спіткало горе. Її обікрали невідомі особи, ще й застосували силу. Після цього жіночка боялася залишатися вдома наодинці, особливо вночі, тим більше, що вже кілька років вона тяжко хворіла (онкологія). Тож запропонувала Валентині Панасюк жити разом. Та погодилася й згодом переїхала у Курилівку. Через деякий час хвороба Ніни Глушко загострилася, їй потрібна була операція. Гроші на лікування дала саме пані Валентина (це підтверджують і сусіди хворої). На жаль, Ніна Іванівна померла, проте заповіла Валентині Панасюк власну хату ­(9 листопада 2015 р. у нотаріуса в Кам’янському складений заповіт і його зареєстровано).

ЗАГАДКОВИЙ ДОКУМЕНТ

Із тим, що хата перейде пані Валентині, погодилася й сестра Ніни Глушко, Валентина Чекрижова, яка мешкає в Росії в Ставропольському краї. Незважаючи на те, що в останні роки вона не могла відвідувати рідну людину, жіночки мало не щодня спілкувалися по телефону, тож пані Валентина Чекрижова знала, що відбувалося у житті Ніни Іванівни. Й погодилася із рішенням останньої переписати домівку на подругу, яка її доглядала.

Ніна Глушко померла 12 листопада. Валентина Панасюк її поховала, відбула поминальні дні. Через деякий час жінка звернулася до нотаріальної контори у Петриківці для оформлення заповіту. Десь 3-5 грудня 2015 року вона взяла довідку в Кури­лівській сільраді про те, що інших заповітів Ніна Глушко не складала. У документі зазначалося: «Заповітів не складалося та арешту майно не підлягає». У лютому 2016-го жінка відвезла документи нотаріусу в Петриківську державну нотаріальну контору. Фахівець повідомила, що пані Валентина вже 12-13 травня має вступити у законну спадщину. Та коли у зазначений день Панасюк приїхала до нотаріуса, раптом виявилося, що з’явився ще один заповіт на майно Глушко, складений у лютому 2015 року в сільраді на молоду дівчину Оксану Ткаченко. Цікаво, що про цей документ ніхто, навіть сестра померлої, не знали! І коли пані Валентина брала довідку (у грудні 2015-го) у сільраді, про другий заповіт теж ніхто не згадав, хоч реєстраційний журнал ретельно перевірили. Тож звідки міг з’явитися ще один? Дивно й те, що у петриківського нотаріуса нині вже немає довідки, наданої Панасюк у сільраді у грудні. За словами нотаріуса, документ утрачено!

НОВА «РОДИЧКА»

За свідченнями сусідів та самої пані Валентини, 19-річну нову спадкоємницю Оксану Ткаченко в селі ніхто не знає, тим більше вона не є родичкою померлої.

Певний час до хворої жінки приходила соціальний працівник Валентина Сірко, але, зрештою, Ніна Глушко письмово відмовилася від її послуг та послуг Петриківського територіального центру, до складу якого входить соціальна служба. Та Сірко (за свідченнями односельців і сестри померлої) все-таки «приходила раз на місяць і лише для якоїсь відмітки».

Тож за Ніною Іванівною доглядала саме Панасюк – із цим одностайно погоджуються сестра та сусіди Глушко. Проте звідки ж узялася спадкоємниця Оксана Ткаченко, мешканка села Шульгівка? І чому в сільраді Курилівки спочатку не знали про існування заповіту на пані Ткаченко (до речі, складеного саме там, за підписом секретаря ради Оксани Рудяк)?

ВЛАСНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

«Вісті» провели невеличке розслідування даної ситуації й ось що вдалося дізнатись під час спілкування з усіма учасниками справи та свідками. Повідомляємо читачам лише факти й пропонуємо вже самим зробити висновки.

Як відомо, кожен новий заповіт скасовує попередній. Тож заявлена спадкоємниця Оксана Ткаченко нібито й не має вже прав на майно Ніни Глушко. Проте сторона позивача (Ткаченко) нині хоче довести, що заповіт, який зробила на Валентину Панасюк померла Глушко, – недійсний. Приводом для цього може бути несвідомий стан хворої під час складання документа. Із цим насамперед не погоджується сестра померлої. У своєму листі, який нотаріально завірено, вона пише, що родичка була свідома й цілком адекватно мислила. От і сусідка Катерина Червінська (колишній депутат селищної ради та заслужений агроном) підтвердила, що Глушко була в ясному розумі й до кінця не втрачала свідомості.

Нині Петриківський суд постановив: провес­ти додаткові психіат­ричні експертизи стану померлої на час підписання останнього заповіту. Тільки чомусь експертизи ці проводи­тимуть у Львові. Можливо, тамтешні експерти виконають експертизу й почерку померлої – підписів двох заповітів, складених у селищній раді та у кам’янського нотаріуса? Ці документи навіть на перший погляд мають певні відмінності щодо почерку.

За свідченнями сусідів Ніни Глушко та подруги й доглядальниці Валентини Панасюк, зазначену претендентку на заповіт Оксану Ткаченко лише один раз бачили у хаті померлої. Дівчина пропонувала їй установити пластикові вікна. Хто ж ця Оксана Ткаченко? Валентина Панасюк вважає, що дівчина – родичка однієї із працівниць соцслужби.

Загалом місцеві говорять, що на Петриківщині вже не одна хата незрозумілим чином переходить невідомим «третім особам». Ми ж, зі свого боку, нічого не стверджуємо – лишень констатуємо те, про що довідалися.

Наводимо уривок із листа сестри померлої, пані Валентини Чекрижової:
«Соцробітники (про це казала моя сестра) хотіли спровадити її у будинок інвалідів у Курилівці, а хату – продати».

Хоча, можливо, це лише емоції старенької жінки…

Нині секретар Курилівської селищної ради Оксана Рудяк, яка складала заповіт на зазначену Оксану Ткаченко, вже не працює там. «Вісті» поспілкувалися з колишнім секретарем по телефону й вона підтвердила, що оформляла заповіт. Чому ж документ не був зареєстрований у сільраді й пані Панасюк, яка прийшла пізніше за довідкою, отримала підтвердження, що «інших спадкоємців немає»?

Ситуацію пояснив голова Курилівської селищної ради Сергій Гречановський:

«Оксана Рудяк зробила запис про заповіт у книзі нотаріальних дій, але не в алфавітній книзі, яку теж ведемо.Тож інший секретар не побачила інформації про заповіт на Ткаченко. Чому запис не був зроб­лений Оксаною Рудяк? Не знаю, алфавітна книга не є основною, але по ній легше знаходити потрібну інформацію», – пояснив голова.

Отже, винна непрофесійність ведення справи у сільраді? Не будемо робити висновки. Чекаємо відповіді львівських експертів і реагування щодо цієї справи відповідних органів.

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

СЕРГІЙ ЦИБ, юрисконсульт ПП «Адвокатське бюро Олега Бовкуна»:

– Для захисту своїх прав у суді треба довести відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, а саме: довести дієздатність спадкодавця на момент укладання заповіту. За ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Під час розгляду справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд відповідно до ст. 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Її висновок повинен стосуватися стану особи саме на момент учинення правочину. Проте висновок експерта для суду не є обов’язковим. Він є лише одним із доказів по справі, йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. Отже, вам необхідно надати суду докази дієздатності спадкодавця, наприклад: показання свідків, листування, аудіовідеозаписи, медичні довідки і т. інш., а у випадку винесення експертом «негативного» висновку – просити призначити повторну експертизу. Також зазначаю, що визнання недійсним «більш раннього» заповіту безпосередньо не впливає на розгляд справи, оскільки це різні предмети спору. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

АНФІСА БУКРЕЄВА