Кургани, водоспади і таємничі місця Нікопольщини
Сотні курганів на Нікопольщині й донині нагадують про славетних степовиків. Лишилися на згадку нащадкам також старовинні водоспади. Нещодавно кореспондент «Вістей» познайомився із туристичними родзинками земель м. Покров (Орджонікідзе).
ЦАРСЬКІ ЗЕМЛІ
Туристичним автобусом прямуємо на зустріч зі скіфськими курганами. Священна земля Геррос, яку Геродот вважав найвідомішим з усіх скіфських місць, знаходиться саме на території сучасного Нікопольського району та колишнього Орджонікідзе. Неспішно їдемо повз мальовничі степи, уважно слухаємо розповідь гіда про скіфів, кургани… Дізнаємося, що скіфи ховали царів з усіма почестями, от і кургани зводили доволі майстерно. Інколи підземелля гробниць досягало протяжності близько
10 м, а то й більше. Найвеличнішими були царські кургани заввишки 18-22 м. Розповідь перериває зупинка – прямуємо на зустріч із «Соболевою Могилою». Вона має доволі сучасний вигляд: до кургану пролягають мощені плити, на гору – цементовані сходинки. На могилі височіє монументальна голова воїна у шоломі. Спадає на думку, що то статуя скіфа, проте екскурсовод розчаровує: «Насправді статуя, як і назва самої могили, – радянського періоду, встановлена на честь командира Червоної армії Д. Соболева, який був похований у цьому кургані в роки громадянської війни». Згодом Соболева перепоховали, однак назва та монумент збереглися. Чесно кажучи, голова кам’яного воїна в шоломі дуже зручно вмостилася на могилі: мов справжній скіф із кургану визирає!
ЧУМАЦЬКИМ ШЛЯХОМ
Поспішаємо на Токівські (Шолоховські) водоспади. Кажуть, що це єдиний степовий водоспад у світі. На жаль, дорога абсолютно не придатна для подорожі на авто. Але ж поруч них ведеться й досі розробка гранітів! Ось тільки ці природні багатства ніяк не впливають ані на заможність тутешнього селища, ані на ремонт доріг. Та нас не лякають залиті водою півметрові ями. Наша мета – унікальні водоспади. Вони манять до себе ще здаля: шумом води, веселкою, що сяє над водою, клекотом чайок, які кружляють у пінній марі.
За легендою, каміння порогів утворилося з намиста скіфської принцеси, що кинула його в річку, тікаючи від ворогів. Намистини перетворилися на брили, що й зупинили ворогів. Так це чи ні, та ці водоспади полюбляли скіфи, вважали їх священними. От і козаки мали тут зимівники, зокрема в цих місцях був зимівник Калнишевського. Про це нині нагадує плита з хрестом, на ній зображено козака. Досі існують легенди, що десь тут, біля водоспадів, відомий отаман Петро Калнишевський сховав свої скарби – 150 тисяч сріблом.
Висота кожного водоспаду – близько метра, але загалом перепад річки від першого порога до останнього становить аж 6 метрів. Купатися тут – справжнє диво. Такого гідромасажу вам ніде не зроблять!
ПІДЕШ – НЕ ПОВЕРНЕШСЯ
Гід попереджає: є біля Шолоховських небезпечне та містичне місце – «Бельмеси Кермес», що перекладається з тюркського як «Підеш – не повернешся». Це місце після заходу сонця обходили навіть мужні січовики, бо ж там пропадали люди. Кажуть, у цій місцині таке відбувається й нині. Що цікаво – ділянка, яку називають «Бельмеси Кермес» – малозаросла, багата поодинокими валунами. Тож навряд чи тут можна заблукати. Та вирішуємо не випробовувати долю. Час повертатися додому, у Дніпро. Дякуємо за чудову подорож, край скіфів!
АНФІСА БУКРЕЄВА, ФОТО АВТОРА
