Кургани, водоспади і таємничі місця Нікопольщини

Сотні курганів на Нікопольщині й донині нагадують про славетних степовиків. Лишилися на згадку нащадкам також старовинні водоспади. Нещодавно кореспондент «Вістей» познайомився із туристичними родзинками земель м. Покров (Орджонікідзе).

ЦАРСЬКІ ­ЗЕМЛІ

Туристичним автобусом прямуємо на зустріч зі скіфськими курганами. Священна земля Геррос, яку Геродот вважав найвідомішим з усіх скіфських місць, знаходиться саме на території сучасного Нікопольського району та колишнього Орджонікі­дзе. Неспішно їдемо повз мальовничі степи, уважно слухаємо розповідь гіда про скіфів, кургани… Дізнаємося, що скіфи ховали царів з усіма почестями, от і кургани зводили доволі майстерно. Інколи підземелля гробниць досягало протяжності близько
10 м, а то й більше. Найвеличнішими були царські кургани заввишки 18-22 м. Розповідь перериває зупинка — прямуємо на зустріч із «Соболевою Могилою». Вона має доволі сучасний вигляд: до кургану пролягають мощені плити, на гору — цементовані сходинки. На могилі височіє монументальна голова воїна у шоломі. Спадає на думку, що то статуя скіфа, проте екскурсовод розчаровує: «Насправді статуя, як і назва самої могили, — радянського періоду, встановлена на честь ­командира Червоної армії Д. Соболева, який був похований у цьому кургані в роки громадянської війни». Згодом Соболева перепоховали, однак назва та монумент збереглися. Чесно кажучи, голова кам’яного воїна в шоломі дуже зручно вмостилася на могилі: мов справжній скіф із кургану визирає!

ЧУМАЦЬКИМ ШЛЯХОМ

Поспішаємо на Токівські (Шолоховські) водоспади. Кажуть, що це єдиний степовий водоспад у світі. На жаль, дорога абсолютно не придатна для подорожі на авто. Але ж поруч них ведеться й досі розробка гранітів! Ось тільки ці природні багатства ніяк не впливають ані на заможність тутешнього селища, ані на ремонт доріг. Та нас не лякають залиті водою півметрові ями. Наша мета — унікальні водоспади. Вони манять до себе ще здаля: шумом води, веселкою, що сяє над водою, клекотом чайок, які кружляють у пінній марі.
За легендою, каміння порогів утворилося з намиста скіфської принцеси, що кинула його в річку, тікаючи від ворогів. Намистини перетворилися на брили, що й зупинили ворогів. Так це чи ні, та ці водоспади полюбляли скіфи, вважали їх священними. От і козаки мали тут зимівники, зокрема в цих місцях був зимівник Калнишевського. Про це нині нагадує плита з хрестом, на ній зображено козака. Досі існують легенди, що десь тут, біля водоспадів, відомий отаман Петро Калнишевський сховав свої скарби — 150 тисяч сріблом.
Висота кожного водоспаду — близько метра, але загалом перепад річки від першого порога до останнього становить аж 6 мет­рів. Купатися тут — справжнє диво. Такого гідромасажу вам ніде не зроблять!

ПІДЕШ — НЕ ПОВЕРНЕШСЯ

Гід попереджає: є біля Шолоховських небезпечне та містичне місце — «Бельмеси Кермес», що перекладається з тюрк­ського як «Підеш — не повернешся». Це місце після заходу сонця обходили навіть мужні січовики, бо ж там пропадали люди. Кажуть, у цій місцині таке відбувається й нині. Що цікаво — ділянка, яку називають «Бельмеси Кермес» — малозаросла, багата поодинокими валунами. Тож навряд чи тут можна заблукати. Та вирішуємо не випробовувати долю. Час повертатися додому, у Дніпро. Дякуємо за чудову подорож, край скіфів!

АНФІСА БУКРЕЄВА, ФОТО АВТОРА

Добавить комментарий