Майстриня з Кривого Рогу створює незвичні борошняні вироби
Свої рукотвори, виготовлені в техніці тістопластики, криворізька майстриня Ніна Задорожня показує в Центрі творчих інвалідів «Разом». Про рецепти незвичних борошняних виробів, про творчість, яка рятує від болю, та про інші сторінки свого захоплення пані Ніна люб’язно розповіла «Вістям».
Важливо – не зупинятися
– Ніно Олександрівно, коли Ви дізнались про таку техніку як тістопластика або мукосолька?
– Уже будучи на пенсії, в мене загострилися болі в спині та ногах. Де я тільки не лікувалась, аж поки мене не прооперували в Харківському військовому шпиталі, коли майже була прикута до ліжка. Лікарі тоді порадили зайнятися творчістю, розвивати моторику пальців на руках. Там я і познайомилася з жіночкою Вірою, яка фактично навчила мене азів техніки ліплення з солоного тіста.
– Пам’ятаєте свої перші роботи?
– Починала з дуже простих, трохи наївних, на перший погляд, робіт. Виготовляла рибок, котиків, корівок, кізочок, букетики квітів. У 2013 році поробок було вже так багато, що вони не вміщалися на нашій кухні.
– Це тоді Ви познайомилися із директором Центру творчих інвалідів ГО «Разом» Світланою Комаровою?
– Так. Коли Світлана Михайлівна завітала до мене в гості й побачила мої роботи, то була просто вражена. Одразу запропонувала влаштувати мою першу виставку в них у Центрі. Тепер щороку запрошує. Вона фактично відкрила мене місту. Я познайомилась із такими ж талановитими майстрами. Зрозуміла одне – не зупинятися.
– І цьому є підтвердження – Ваша чергова (здається, четверта) виставка у Центрі творчих інвалідів ГО «Разом»?
– Так. Цього разу я спробувала поєднати декупаж, мукосольку і флористику. Що вийшло – судити глядачам. Усе, що відчувала, відобразила у своїх композиціях: у розмаїттях квітів, куточках рідної землі…
Давнє мистецтво
– Як до Вашого захоплення ставляться рідні?
– Мій головний спонсор – моя доця Оленка. Вона допомагає купувати фарби, лак, рамки, дощечки ДВП, борошно, сіль, клей, тому що на мою пенсію цього не настачиш.
– Скільки можуть коштувати Ваші роботи?
– По-різному. Здебільшого поробки роздаю друзям, знайомим, зрідка продаю. Люди, на жаль, не розуміють, що митець повинен за щось жити.
– У яких іще виставках брали участь?
– Мої роботи неодноразово виставлялися у Криворізькій міській виставковій залі, в Дніпрі, Одесі, Києві, міських бібліотеках, недільній школі церкви Пресвятої Богородиці, що в нас на вулиці Українська.
– Звідки черпаєте ідеї?
– Звідусіль. Щось побачила на вулиці, з книжок, цікавлюся багатьма речами…
– Чи є Вас улюблені роботи?
– Так. Серед них – «Лебедине озеро», «Сімейна ідилія», «Павич», «Японські чаплі». На виготовлення композиції «Лебедине озеро» надихнула історія про створення балету «Лебедине озеро» великим композитором Петром Іллічем Чайковським.
– Ви проводите майстер-класи?
– Переважно для діток. Ділюся невеличкими таємничками творчості. Під час ліплення можна додати трішки солі, щоб шкідники не псували, і виріб продовжував життя далі. Дві столові ложки клею ПВА роблять виріб гнучким. Також перед Новим роком ваші колеги із суспільного телебачення «Криворіжжя» запрошували в студію, де проводили новорічний майстер – клас, училися, як в домашніх умовах з борошна, солі та води ліпити собачку, символ 2018 року.
– Ваші роботи з мукосольки можуть мати лікувальні властивості?
– Звичайно. Для мене – це найдієвіший протибольовий засіб. Коли я в себе на кухні замішую тісто, починаю творити, біль поступово вщухає – і на ранок уже готова робота. Буває, що процес ліплення триває трохи більше часу.
– Які емоції Ви хотіли б донести своєю творчістю?
– Ліплення з солоного тіста – давнє мистецтво. Воно несе в собі масу позитивної енергетики. А ручне заняття – це духовна робота, вона цінувалася в усі часи. Такі вироби можуть стати окрасою будь-якого інтер’єру.
Володимир Думанський
