Маргарита Нікулічева: «Коли працюєш з вогнем, ніби заряджаєш глядача»

Унікальний авторський театр вогню «Аделаїда» одним із перших в Україні познайомив глядача з вогняними та світловими шоу. Сьогодні – це успішний проект, який гастролює далеко за межами країни і створює нетипові вогняні та світлові видовища з хореографічними постановками й театральними елементами. Нещодавно незвичайний театр привіз перемогу із Мiжнародного фестивалю вогню Krotoszynski Festiwal Ognia, який тривав у Польщі. Ексклюзивно для «Вістей» учасниця колективу Маргарита Нікулічева розповіла про цей успіх, особливості роботи з вогнем та подальші творчі плани.

Вражаюча «Лібрія»

– Маргарито, вітаємо вас із перемогою! Які враження від фестивалю Krotoszynski Festiwal Ognia?

– Дякую. Вражень дуже багато. Ми їхали туди з позитивним настроєм та бажанням гідно представити свій номер, адже наш театр вогню єдиний відстоював честь України. Серед тих, хто з нами змагався, були литовські й чеські колективи. Хотілося побачити інші номери, їхні технічні особливості. Зокрема, на цьому фестивалі працювали артисти з Литви досить високого рівня, які нам дуже сподобались. Виступати з ними на одній сцені – велика честь. Завжди приємно ділитися досвідом і вчитися чомусь новому. Перемогу нам приніс мій улюблений номер «Лібрія» тривалістю 13 хвилин. Він дуже яскравий та динамічний.  Тут ми поєднуємо усі технічні елементи («крила», «віяла», вогняні кулі, роботу з реквізитом та яскраві нові костюми), а також хореографію. Шоу «Лібрія» виникло у 2010 році, але з того часу зазнало змін, вдосконалилось. Тепер це виважений самостійний номер, який  завжди захоплює глядачів своєю унікальністю та органічністю. Перемога для нас – важлива і приємна. Наступного року ми знову відвідаємо Krotoszynski Festiwal Ognia як переможці минулого фестивалю.

– Сьогодні ви – один із кращих колективів України, підкорили не одну сцену. А з чого все починалось?

– Шість років тому в нашого керівника та засновника Сергія Жиліна виникла ідея створити фаєр-шоу. Це було абсолютно нове та нетипове мистецтво для Дніпра. В Україні ми стали одними з перших. Так народився наш колектив. Перший реквізит та костюми створювали самі, натхнення для виступів шукали у відеопрограмах, навчалися за допомогою виступів таких метрів як Cirque du Soleil. Але поступово стали професіоналами своєї справи.

Легендарна пісня

– У вас особлива назва – «Аделаїда». Що вона означає?

– «Аделаїда» – це пісня Бориса Гребенщикова, яка дуже сподобалась Сергію Жиліну. Відомий рокер написав її у 1985 році. Композиція ввійшла до альбома «Рівнодення», і вважається одним із шедеврів Бориса Борисовича. «Вітер, туман і сніг, ми одні в цьому будинку. Не бійся стуку у вікно, це до мене. Це північний вітер, він у мене в долонях»… Ці рядки – вже легенда. І для Сергія Жиліна в даній пісні є настрій, який передає атмо­сферу нашого колективу. Тому і обрали собі таку назву.

– Скільки людей сьогодні працюють над феєричними постановками театру вогню?

– Наш колектив – це десять постійних учасників. Наприклад, у постановці «Лібрія», з якою ми перемогли на фестивалі, задіяно п’ятеро осіб і технічний спеціаліст. За шість років склад колективу, звичайно, змінювався. З самого початку в «Аделаїді» працюємо Сергій Жилін та я. Також при театрі вже існує і «Школа вогню», де кожен бажаючий може навчитися цього мистецтва. Звичайно, є певні вимоги – гарна спортивна форма і підготовка. Навчання розпочинаємо з 16 років. Важливі прагнення – швидко вчитися, креативність, творчий підхід, адже в наших шоу ми не лише працюємо з піротехнікою та вогнем, а також продумуємо постановку, хореографію, ідею та музичний супровід. Звичайно, є ризики та незначні травми (опіки), але це лише на початкових етапах. А під час виступів у нас є технічний спеціаліст, який стежить за безпекою.

– З яким реквізитом важче працювати?

– У нашому арсеналі – три фаєр-шоу та світлові програми. У кожної методики є свої особливості та ризики. Наприклад, постановки із застосу­ванням ультрафіолету відбуваються в повній темряві і це досить важко, адже потрібно «зловити» атмосферу залу та настрій глядачів.  А ось вогняні шоу, навпаки, дуже емоційні й енергетичні. Ми ніби заряджаємо глядача своїми думками та настроєм. Є класичний реквізит, з яким ми працюємо: пої (пара гнотів або вантажів, прикріплених до шнура або ланцюга. Пої бувають декількох видів, розрізняються перш за все за типом використання. – Прим.авт.), віяла (металева конструкція, що зовні нагадує віяло, складається з круглої рукоятки і 3 – 7 спиць, увінчаних гнотами. – Прим. авт.). Віяла, як правило, викорис­товуються парами, рідше – по три, з ними частіше працюють дівчата. Також стаффи, дабл-стаффи – це, зазвичай, металева труба (зрідка – дерев’яна палиця, обмотана термофольгою), до кожного кінця якої прикріплений гніт. Існує два типи стаффа: спінові (кручення яких відбувається за допомогою рук) і контактні (стафф перекочується по тілу артиста), палм-торчі  – стрижні з гнітом на кінці, що кріпляться на долоні. Також серед наших доробків і унікальний реквізит, який є тільки в «Аделаїді», – вогняна сфера та драго-зонт (парасоля, яка обертається з двох боків). Ми часто працюємо і з класичним, але потім, під час підготовки шоу, народжується щось нове. Згодом же наш майстер втілює цю конструкцію в майстерні.

Віддані принципам

– У вас за плечима вже солідний досвід роботи за кордоном.

– Так, ми часто гастролюємо по декілька років. Наша мета – не зупинятися на досягнутому, а самовдосконалюватися, створювати нові номери.  Ми виступали в ОАЕ («Global Village», міжнародний фестиваль, Дубай), Туреччині («Cesars Temple», Сіде, Белек), брали участь у фестивалях «Казантип», «ENERGY OPEN AIR», «Разом», «Morgen Stern», а також у телевізійних проектах «4 весілля», «Все для тебе», «Ранок з 1 + 1», «Альтернатива Є!», «Справа мого життя». Гастролі -дуже цікавий та корисний досвід, ми вчимося. Цього року також так склалося, що вперше відвідали Київ­ський фестиваль вогню «Kiev Fire Fest», де виступили в гала-шоу. Звичайно, у нас є еталони, шоу, які нас надихають – наприклад Cirque du Soleil. Хотілось би попрацювати з артистами такого високого рівня. Надзвичайно подобаються колеги з Росії – колективи «Естраваганза» та «Тандава», а також німецьке шоу «Луп» – дуже нетипове та цікаве.

– Колектив «Аделаїда» вже підкорив не одну вершину. Які плани та мрії ще не здійснилися?

– Наша головна мета – багато подорожувати та виступати у різних країнах і на різних сценах. А поступово ми рухаємося до головного – створити повноцінне шоу, цілий спектакль. Роботу вже розпочато, і наступного року вже можна буде говорити про певні результати.  Але ми завжди дотримуємося своїх принципів – оригінальні вистави, що поєднані зі складними хорео­графічними постановками і візуальними ефектами сценічної піротехніки, світла і феєрверку.

Дарина Сухоніс,

фото з архіву театру «Аделаїда»