Микола Карнаух: Ми пройшли шлях від малої сільради до тепер великої об’єднаної територіальної громади (Фото)

Моє перо не встигало за думками, сказаними спокійним, але впевненим голосом, що доводилося навіть перепрошувати, щоб записати слово в слово коротку історію з його життя і трудової діяльності та щоб не помилитися, а Микола Володимирович щоб не образився, коли прочитає своє перше інтерв’ю на сторінках нашого улюбленого часопису.

Тож спочатку скажу так: Микола Володимирович Карнаух, голова Миколаївської ОТГ, родом із Новомиколаївського району Запорізької області, прибув молодим спеціалістом у село Зелений Гай, до рідного краю своєї дружини Юлії Дмитрівни, з якою разом закінчували навчання в Дніпропетровському аграрному університеті, де здобули спеціальність бухгалтера. Молодих спеціалістів радо зустріла Васильківщина. Ось так, якщо коротко, а далі поведе розповідь по своїх життєвих дорогах сам Микола Володимирович Карнаух: «Для допитливих спочатку скажу, що маю сина Дмитра, який закінчив ДНУ ім. Олеся Гончара. Він у нас математик. А дочка Аліна опановує спеціальність бухгалтера в Дніпропетровському університеті митної справи та фінансів, уже на шостому курсі магістратури. Пишаюся ними, бо навчалися за кошти держбюджету, отримували стипендії та серйозно ставилися до навчальних предметів.

А тепер про свою роботу. Починаючи з 2008 року, коли в березні проходили позачергові вибори до місцевих органів влади, мене було обрано головою Зеленогайської сільської ради. Ще й сьогодні нерадісно згадувати, з чим довелося зіткнутися: майже жодного ліхтаря на сільських вулицях, грошей ледь вистачало на мізерну зарплату працівникам. Сформували колектив, зацікавились проєктами та програмами з розвитку місцевого самоврядування.

Роки повільно рухались уперед, а ми тим часом провели вуличне освітлення в селах, що розташовані на території Зеленогайської сільської ради; встановили євровікна в місцевій школі; створили освітньо-культурний центр; придбали автобус для підвезення школярів із малих сіл до школи, а старших жителів — до райцентру. Цей автобус донині служить людям. Відкрився в той час на нашій території Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат, який розпочав стабільно сплачувати податки до бюджету сільради, з’явились додаткові кошти. Тут хочу зауважити про наше законодавство, як регулятор бюджетних надходжень, частина з яких перекочувала до держбюджету.

І знову труднощі з фінансами, не вистачало на виконання запланованого звичайних українських гривень. Незважаючи ні на що, все одно відчайдушно допомагали людям у кожному селі, навіть найменшому, де майже не залишилось нікого. Не можу промовчати про невимовний біль нашої історії: в одному селі проживає вже одна людина, в другому — п’ятеро, у третьому — до 40 осіб, а в інших — понад 100 мешканців. А колись же вони всі були багатолюдними та галасливими від дитячого сміху…

Та вже третій рік я очолюю поки що Миколаїв­ську ОТГ, бо вона незабаром перейменується на Дубовиківську, і якщо це цікаво читачам популярної в області газети «Вісті Придніпров’я», то я можу коротко пояснити: оскільки і в Петропавлівському, і у Васильківському районах є Миколаївська ОТГ, а нас разом приєднують до Синельниківського району, то, зрозуміло, що не повинно бути громад з однаковими назвами в одному районі. Отож тепер про нашу громаду, яку утворили чотири сільські ради — Зеленогайська, Миколаївська, Добровільська та Шевченківська, з територією двадцяти двох сіл. Після місцевих виборів приєднається ще й Чаплинська селищна рада з 4 селами і селищем Чаплине.

У 2017 році рішення про об’єднану територіальну громаду приймали спочатку троє сільських голів: Любов Данилівна Махинько — Добровільської, Надія Іванівна Здоровець — Миколаївської, і я, Микола Володимирович Карнаух — Зеленогайської. Провели обговорення з місцевими жителями та затвердили відповідні рішення на сесіях вищезазначених сільських рад. Після чого записали на папері та й у думках таке гасло: працьовиті завжди успішні. А в 2019 році до Миколаївської ОТГ приєдналась іще й Шевченківська сільська рада. Тепер маємо 3 старостинські округи. Так і розпочалася наша нова історія.

Хочу сказати, що з Віктором Анатолійовичем Дубовиком, головою СФГ «Україна-2000», ми знайомі давно, а тепер доля нас звела, мабуть, недаремно, бо дійти до істини завжди легше, йдучи поруч із такою розумною та досвідченою людиною. Талановитий як господар, відповідальний як наш депутат обласної ради, Віктор Анатолійович звів у своєму рідному селі Дубовики нову сучасну будівлю, приміщення якої стало місцем для роботи моїм колегам і мені, куди хочеться приходити з радіс­тю щодня. В головному офісі відбуваються сесії та засідання громадівців, тут колегіально вирішуються назрілі питання. Правда, у мене, як голови громади, є і в кожному старостинському окрузі місця для зустрічі з людьми, хоча мені більше подобається спілкуватися з ними, як-то кажуть, просто неба — на вулиці, біля двору, закладів освіти, культури тощо.

Щодо Віктора Анатолійовича Дубовика ще зазначу, як він особливо піклується про малих дітей та стареньких жителів, як зумів зберегти в нелегких умовах епохи реорганізацій і господарство, і людей, у яких є завжди робота, якщо хто хоче працювати; нетерпимий до нероб і нечесних, з якими в нього коротка розмова. Йому дано природний дар розуміти та співчувати ближньому, і це правда. Тож упевнений: мешканці нашої громади будуть підтримувати мудрого, порядного та небайдужого господаря, в жилах якого разом із гарячою кров’ю нуртують селянська честь і людська совість.

Що нині потрібно жителям громади — це безпека життя. Отже, значну частину своєї діяльності спрямовуємо саме на це. В кожному селі громади провели вуличне освітлення, виділили окреме приміщення для поліцейської станції, виконавши всі вимоги згідно з проєктом «Поліцейський офіцер громади». Тепер на території сільської ради працює свій дільничний інспектор поліції. А ще можу похвалитись, що наша громада перемогла в проєкті «Вдосконалення системи цивільного захисту в об’єднаних громадах України» за ініціативою Республіки Польща, метою якої є підтримка об’єднаних громад у процесі розвитку управління кризовими ситуаціями на місцевому рівні та складання планів заходів у сфері цивільного захисту — з особливим акцентуванням на створенні добровільних пожежних команд, які доповнюють професійні пожежні частини. Завдяки участі в проєкті маємо пожежний автомобіль, для утримання якого в СФГ «Україна-2000», за розпорядженням голови Віктора Анатолійовича Дубовика, створено спеціальні умови. Праце­влаштували чотирьох водіїв, які чергують позмінно. За кошти громади придбано спецодяг, засоби захисту для пожежників, а на території кожного старостинського округу підібрано по троє добровольців-рятувальників. За останні пів року було зафіксовано близько 40 виїздів на гасіння пожеж.

Також ми постійно займаємося питаннями освіти, медицини, соціальної підтримки населення. Не можемо бути байдужими до дітей із рідкісними захворюваннями, на лікування яких держава не виділяє кошти. На території нашої громади є амбулаторія загальної практики сімейної медицини, і нам украй необхідно мати своїх сімейних лікарів, для яких створили б якнайкращі умови для життя і роботи, бо так хочеться відродити нашу віру в українську медицину. І це чесно. Бо в нашій громаді зовсім скоро буде майже 9 тис. мешканців, є про кого піклуватись, є кому допомагати і є кого підтримувати.

За сприяння нашого депутата облради Віктора Анатолійовича Дубовика і за клопотанням Миколаївської сільської ради з обласного бюджету ми отримали кошти на придбання двох шкільних автобусів. Зараз маємо на території ради 5 закладів загальної середньої освіти, а після виборів їх стане 7, при трьох із них є дошкільні групи. Окремо функціонує ще й дошкільний навчальний заклад. На утриманні громади та в комунальній власності перебувають 14 закладів культури: 4 будинки культури, 4 сільських клуби та 6 бібліотек. Діти й дорослі постійно приходять туди, організовано проводять своє дозвілля. В бібліотеках є комп’ютери, що дає можливість дивитись безкоштовно мультфільми, фільми, розвивальні програми, займатися само­підготовкою до уроків.

На заклади освіти та культури витрачається значна частина коштів громади, хоча з державного бюджету отримуємо субвенцію на оплату праці вчителів. За кош­ти сільського бюджету оплачуються енергоносії, утримуються шкільні авто­буси, виплачується заробітна плата працівникам культури, дошкільних навчальних закладів і груп, обслуговуючому персоналу та вирішуються всі господарчі потреби. З цього приводу зазначу, що всього цього могло б і не бути, якби не кошти платників податків, які для нас є і першими помічниками, ми їх іще називаємо сільсь­кими інвес­торами, це: СФГ «Україна-2000», голова Віктор Анатолійович Дубовик; СФГ «Хуторське», голова Анатолій Сергійович Кос­тенко; ТОВ «Васильківське Агро», директор Анатолій Іванович Слабко; ТОВ «Інвестагро», директор Іван Таїсович Мелешко та інші наші господарі. Саме завдяки їм упродовж трьох років ми втілюємо в життя енерго­зберігаючі проєкти, економлячи бюджетні видатки, котрі спрямовуємо на стимулюючі заходи та закупівлю засобів захис­ту, вкрай необхідних в умовах пандемії.

Велику кількість адміністративних послуг населенню надає створений нами ЦНАП, і це дуже важливо. Адже мешканці громади можуть тепер вирішити низку необхідних питань на місці, не витрачаючи час і кошти на поїздки до райцентру.

За даними 2019р., Миколаївська ОТГ Васильківського району пере­буває на 31-му місці в рейтингу серед 288 громад України з чисельністю населення менш як 5 тис. жителів, і не думаємо, як-то кажуть, пасти задніх, бо такі вже ми є.

А тепер поговоримо про духовне. Віктор Анатолійович Дубовик побудував у селі Дубовики церкву, де щонеділі відправляють богослужіння і куди приїжджають масово люди громади, особливо на великі право­славні свята. Закінчили й будівництво каплички у селі Зелений Гай завдяки керівникові ТОВ «Добродар» Юрію Івановичу Жмаку. Анатолій Сергійович Костенко, голова СФГ «Хуторське», відгукнувся на наше прохання й облагородив сільське кладовище у своїй Миколаївці, за що отримав усенародну подяку за таку добру справу. Ще в давнину говорили старі люди, що добрі справи записуються на небесах, як і лихі. Та сьогодні мені хочеться говорити тільки про хороше, бо його все одно більше на білому світі.

На Покрову планується відкриття дитячого майданчика в селі Хуторо-Чаплине. Незабаром буде вмуровано меморіальну дошку в Дубовиківській СЗШ, де навчався Максим Олегович Іванов, котрий загинув 8 серпня 2014 року поблизу Савур-могили на Донбасі, захищаючи рідну Україну.

Реконструюємо систему опалення в Добровільському НВК «ЗНЗ-ДНЗ», а в Зеленогайській СЗШ І-ІІІ ступенів із дошкільним відділенням уже встановлено два твердо­паливні котли — і буде дітям тепло взимку. Роз­робляємо проєкт для встановлення додаткового обладнання для очищення питної води, яке облаштовується в приміщенні Миколаївського ЗЗСО І ступеня, де є запас води і якість її відповідає визначеним нормам.

14 жовтня, на Покрову Пресвятої Богородиці та День українського козацтва ми традиційно відзначаємо День громади й проводимо свято села Дубовики, якому вже виповнюється 254 роки від заснування. Завжди запрошуємо сусідів, підвозимо автобусами жителів прилеглих сіл, проводимо різні конкурси: майстринь-вишивальниць, художниць, в’язальниць; на звання кращого двору; кращого працівника сільського
господарства; нагороджуємо старожилів; сімейні пари, які прожили разом 50 років; подружжя, які мають новонароджених дітей; молодят, які щойно побрались. Відзначаємо також заклади культури. А 26 вересня — свято села в Миколаївці. Як би хотілось, щоб усенародно улюбленим святам не завадила пандемія.

І залишилось іще сказати в моєму першому інтерв’ю для газети, яку читає наша громада, ось про що: наближаються вибори до місцевих органів влади, і кожному кандидату в депутати, на мою думку, потрібно не вигадувати, що він матиме з того, коли стане депутатом, а про те, як чесно виконуватиме обіцяне людям. За прикладом депутата обласної ради Віктора Анатолі­йовича Дубовика, голови СФГ «Україна-2000» Васильківського району, який зранку і допізна на роботі. До нього йдуть і йдуть люди, бо знають, що він вислухає, і якщо пообіцяє, то обов’язково виконає, бо вродився (на наше щастя) небайдужою людиною. Тож учіться в наших.

Ми пройшли шлях від малої сільради до тепер великої об’єднаної територіальної громади. Більше стало населених пунктів, більше людей і більше вимог, а за всім цим — сільське життя, з радощами і тривогами. Повірте, нелегко все це здолати одному, без надійної підтримки згуртованої команди. Тому і головне — це наш колектив однодумців-спеціалістів, а біля них і всі інші працівники гуртуються для спільної мети — жити і працювати дружно, нікому не заздрити, шанувати все, що сам Господь нам послав на день прийдешній. Так-от: мій заступник — Віктор Олексійович Ведмідь, секретарка громади — Ірина Володимирівна Рожкова, начальник відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності — Андрій Вікторович Краснощок, начальник відділу освіти, молоді та спорту — Олександр Миколайович Котченко, головний спеціаліст відділу земельних відносин — Олександр Володимирович Яковлев, начальник відділу соціальної роботи — Ірина Олексіївна Пушкар. І як добре, коли поруч грамотні та відповідальні колеги. Тож побажаю нашій громаді подальшого розвитку і процвітання, а нашим щедрим господарям — підтримувати усі хороші справи в громаді, бо все ж воно залишиться нашим нащадкам.

Із відвертою щирістю до всіх читачів і земляків моїх я, Микола Володимирович Карнаух, голова зараз іще Миколаївської, а досить скоро Дубовиківської ОТГ на Васильківщині, бо які б адмінреформи не краяли нашу історію, а нам все одно ніколи не забути, що наш край уже майже століття іменується Васильківським. Мої земляки зі мною погодяться. І хай буде мирною і щасливою наша селянська доля».

 

Лілія Данилюк,
заслужена журналістка України