Морально-етичний спосіб господарювання – економіка майбутнього

Злиденність переважної більшості населення України є результатом все поглиблюючої соціально-економічної, політико-правової та екологічної кризи, викликаної монетарною (ринковою) економікою, яка працює не для людей, а заради максимальних доходів бізнесу.

А народ – його клієнти (лат. залежні) розглядаються лише як джерело особистого збагачення власників компаній.

Тож, що, будемо нарікати на жадібність, несправедливість бізнес-еліти, пов’язану з нею владу чи на долю? Криза (ст. грець. вирок, суд, покарання) для того й допускається людині, підприємству та суспільству в цілому, щоб нарешті ми отямилися і збагнули:

• як ми живемо: за об’єктивними загальнолюдськими (морально-етичними) історично прийнятими законами, чи надуманими егоїстично-меркантильними пристрастями?
• куди рухаємося: до Правди та радості життя оточуючих, чи до занепаду, старіння, моральної, а потім і фізичної смерті, банкрутства?
• які цінності життєдіяльності сповідуємо: любові, надії, віри, святість доброзичливої сім’ї, шанування батьків, старших, чи пристрасть до багатства, розваг, вседозволеності, авантюризму?

Оточуюче нас зовнішнє середовище, як дзеркало води, віддзеркалює внутрішній стан наших душ: наші меркантильні амбіції, егоїзм та намагання отримання матеріальних благ без труда, у т. ч. через хабарі, які викликають у беручих, особливо у владі, надію на себе, свою посаду, на владу грошей, ворожнечу й корупцію і ніякими законодавчими актами чи погрозами не подолати ці спокуси розбещеного блудного (аморального) буття. Доки неочікувана криза чи банкрутство не приведе до тями, переосмислення свого шляху та кардинального його зміни.

Отже, криза наша, злиденність не економічна, не політико-правова і екологічна, а морально-етична. Тому в основу місії (лат. призначення, служіння) життєдіяльності особистості, підприємства належить закладати сенс доброчинного життя (морально-культурний образ життя), мислення заради мирного співіснування і співпраці, що й стане запорукою безпечної, стабільної, високоефективної господарської діяльності та добробуту трудящих.

То ж, зацикленість економіки з її руйнівними світовими кризами всім нам на користь, щоб ми та наші керманичі замислились, зупинились. Як після тяжкої хвороби людина оновлюється, так і після кризи має бути етично-моральне відродження суспільства. А матеріальний добробут буде забезпечено як наслідок чесної, відкритої та сумлінної праці в ім’я благополуччя оточуючих. Тобто, якщо особистість чи керманич вибирає вірний курс – соціально-відповідальну місію (наприклад, «Покращення якості життя оточуючих»), то Людина буде вже діяти за іншими принципами:

• життєдіяльність за об’єктивними законами розвитку суспільства;
• людяність, трудовий колектив працює для людей;
• послідовність дій мирного і чесного труда;
• самофінансування (поступово зароблені своїм трудом гроші).

Почне переважати соціально-психологічний метод управління (виховання морально-етичної культури трудового колективу). Тоді й мета життєдіяльності Людини та підприємства, що витікає з місії, буде інша – гуманна, наприклад:

• по відношенню до споживачів:
• якнайкраще забезпечення фізіологічної нужди та потреб першочергово місцевих споживачів доброякісною продукцією (натуральною, корисною, безпечною на довгострокову перспективу) за доступними цінами для масового споживача;
• по відношенню до суспільства:

– доброчинність (окультурення прилеглої території, піклування про нужденних та довкілля);

• по відношенню до трудового колективу:

– створення гармонійних, свобідних (безконфліктних, дружніх, радісних), творчих відносин.

Способами досягнення поставленої мети будуть:

• інтуїтивні методи ухвалення управлінських рішень;
• політика мирного співіснування зі спорідненими суб’єктами господарювання;
• співпраця зі спорідненими суб’єктами господарювання на засадах довіри, відкритості та передачі накопиченого позитивного досвіду.

Така економіка майбутнього, час якої нестримно настає.

Оточуюче наше середовище – це символ матері-жінки, яка виношує плід (добрі справи трудящого і колективу). Як жінка є дзеркалом стану душі чоловіка, так і зовнішнє середовище підприємства є віддзеркаленням стану відношення трудового колективу і, перш за все, його керманичів до учасників середовища.

Якщо падає попит на продукцію підприємства, значить зменшується рівень людяності по відношенню до споживачів (чи недоброякісна продукція, чи високі ціни, чи реклама, що вводить в оману тощо). Якщо більш агресивно поводять себе конкуренти по відношенню до нашого підприємства, це значить, що це ми так вороже ставимося чи ставилися раніше до них.

Це ж саме стосується і відношення до нас інших учасників середовища (контролюючих державних органів чи посередників). Тобто, якщо ми за основу нашого буття візьмемо фактор людяності, то і наше дзеркало-середовище зміниться на дружнє й мирне, яке буде вже не перешкоджати, а сприяти нашій трудовій діяльності на благо всього суспільства. По вирішенню долі жінки (нашого дзеркала), звільнюється і наше середовище (у тому числі і економічне) від подальших криз та ризиків можливих небезпек (зацикленості).

Лише за умов людяності, соціальної відповідальності, безконфліктності, миру й злагоди в однодушному, спорідненому трудовому колективі праця буде вільною, творчою та високопродуктивною. Заслуженою нагородою за такий безкорисливий, соціально-відповідальний труд буде сталий розвиток, стабільний достатній прибуток і заробіток, які підуть виключно на розбудову і розквіт Людини та суспільства. Зацикленість з її кризами буде проявлятися все менше і менше по мірі удосконалення результатів свого благочинного труда.

Куценко В.Й.