Шкільний офіцер з Дніпра допомагає людям змінити думку

Цими днями патрульній поліції Дніпропетровської області виповнилося п’ять років. «Вісті» поспілкувалися з інспектором відділу зв’язків із громадськістю Управління патрульної поліції в області Віталієм Біловолом. Патрульним він працює від січня 2016 року. За цей час Віталій відреагував на чимало викликів від громадян та охороняв порядок у місті, а нині — шкільний офіцер, працює з дітьми. В ексклюзивному інтерв’ю розповів про найцікавіші випадки під час роботи «на лінії», чому, починаючи з перших класів, офіцери мають спілкуватись із дітьми та що найбільше йому подобається в роботі.

ПОВІРИВ У РЕФОРМУ

— Віталію, розкажіть, будь ласка, чому Ви вирішили піти до патрульної поліції, як це сприйняли рідні та знайомі?

— В юності кілька разів доводилося мати справу з діяльністю тодішньої міліції, і зрозумів, що треба змінювати структуру системно і кардинально. Повірив у реформу. Всі мої знайомі підтримали мене та запевнили, що ця робота для мене. Єдина, хто говорила про її небезпечність, це моя бабуся. Документи подав у перші години, як щойно відкрили набір у Дніпрі.

— Що під час навчання було найскладнішим та найцікавішим для Вас?

— Головна складність — це графік та інтенсивність навчання. Заняття тривали з 8.00 до 18.00, вихідний — неділя. Що­дня у нас була тактична підготовка та чимало нової інформації. Найцікавіший предмет для мене — вогнева підготовка. До цього мав справу лише з мисливським знаряддям. Також зрозумів, що зброя в певних ситуаціях може мене врятувати.

— Які порушення найчастіше доводилось розглядати та що запам’яталося найбільше?

— Здебільшого патрульні мають справу з порушенням ПДР. Один із найперших випадків, який запам’ятався, стався під час роботи «на лінії». До поліції надійшов виклик про викрадення автомобіля. Через 15 хвилин ми знайшли авто. Поруч перебували троє викрадачів. Ми викликали слідчу групу. Разом із слідчим та власником авто до цього кооперативу приїхала і так звана «криша» зловмисників. Один із них підійшов до заявника й запропонував йому 2 тисячі гривень за те, щоб постраждалий не писав заяву. Той гроші взяв, але писати нічого не став. Випадок запам’ятався найбільше, тому що потрібно змінювати не лише систему правоохоронних органів, а й ставлення до злочинців суспільства. Отримавши гроші й відмовившись написати заяву до відділку, чоловік дав змогу цим зловмисникам викрадати машини й надалі.

— Чи траплялися у Вашій практиці якісь кумедні виклики?

— Іноді поліцію викликають люди, які мають психічні розлади. Вони розповідають, що їм із підвалу хтось задуває пилюку у квартиру, або нібито під шпалерами живуть якісь люди… Патрульному слід відреагувати на такі виклики й пояснити заявнику, що проблема розв’язана і більше телефонувати на 102 з цього приводу не треба. Адже ми реа­гуємо на всі дзвінки, є такі громадяни, які викликають поліцію десятки разів на місяць. Аби заспокоїти таких заявників, патрульні проводили «обряди» з вигнання «злих бісів», ставили «передатчики», які перехоплюють сигнали з космосу, тощо.

РЕАКЦІЯ ВЧИТЕЛІВ

— У Дніпрі вже 3,5 року діє проєкт «Шкільний офіцер поліції». Ви є одним із таких офіцерів. Чому вирішили змінити патрулювання на спілкування з дітьми?

— Є така слушна думка, що краще все необхідне донести дітям зараз, ніж за 10-15 років затримувати їх за скоєні злочини. Хочеться, аби ця робота мала позитивні наслідки в майбутньому.

— Як до цього поставились учителі шкіл?

— По-різному. Є такі, що сприймають поліцейських як певний каральний орган, прохають налякати дітей. Та коли бачать, що ми розповідаємо школярам про їхні права, а не погрожуємо в’язницею за порушення — говорять, що розчаровані нашою діяльністю. Дехто намагається самостійно розв’язувати проблеми в класі чи школі, без нашої допомоги, аби ситуація не стала відомою поза межами навчального закладу. Також є чимало тих, хто розуміє, навіщо потрібні шкільні офіцери, й радіють, що ми працюємо у них.

— Чи звертаються до Вас по допомогу батьки дітей?

— Так, іноді. Це можуть бути найрізноманітніші питання. Є одна мама, донька якої навчається в 11-му класі. Вона дуже опікується дитиною, та вони часто сваряться і донька не відповідає на її дзвінки, тож мати просить мене зателефонувати їй та запитати, чи все у неї гаразд. Серед останніх випадків — дзвонила мама 15-річного хлопця, який не ночує вдома та може скоїти крадіжку. Але в цій ситуації ми безсилі, поліцейський не має чарівної палички, яка змінить дитину. Саме батьки повинні займатись її вихованням.

СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА

— З якими питаннями найчастіше до Вас звертаються діти?

— Їх насправді кілька. Серед таких — неадекватна поведінка деяких учителів. Це велика проб­лема, тому що є педагоги «старого» зразка, які застосовують психологічне насильство стосовно дітей. Старшокласники частіше звертаються з питаннями щодо правил дорожнього руху, як отримати водійські права. Інколи це особисті питання з приводу сімейного насильства, проблем із однолітками. Я підказую їм алгоритм дій, де шукати захисту тощо. Багато питань виникає, коли я розповідаю про відповідальність підлітків за порушення закону. Діти дізнаються, хто відповідає за їхні правопорушення і що саме є правопорушенням. Я роз’яснюю їм деякі нюанси. Наприклад, багато хто не розуміє, що якщо взяти гаманець, що лежить просто серед вулиці, — то це вважається крадіжкою, таємним заволодінням чужим майном. Вони думають: якщо знайшов — це моє.

— На Вашу сторінку у соцмережі Instagram підписано чимало школярів. Розкажіть, як виникла ідея так спілкуватися з дітьми та як створюєте контент для сторінки?

— Один із моїх принципів — завжди підтримувати спілкування з дітьми. Вони повинні знати, що в них є до кого звернутись у разі потреби. Спочатку я залишав школярам номер телефону, а потім зрозумів, що іноді їм незручно телефонувати. Тоді я почав залишати адресу свого акаунта, і тепер це найактивніший канал комунікації зі школярами. Туди я викладаю інформацію, яку вважаю цікавою та корисною для них. Якщо під час лекції виникає якесь спірне питання, то у соцмережі я намагаюсь розкрити його якнайширше, і коли воно виникає декілька разів — просто раджу дітям зайти на мою сторінку і дізнатись про те, що їх турбує більше.

Крім такої інформації, я викладаю й пости з мого особистого життя. Якщо діти бачитимуть, що поліцейський — звичайна людина, в якої є своя родина, особисте життя — це підвищить рівень довіри до нього.

— З дітьми якого віку найбільше подобається працювати?

— Поспілкуватися більше можна зі старшокласниками, вони більш свідомі. Лекції з ними проходять як спілкування, а малеча — відкрита, емоційна, може поаплодувати наприкінці уроку, або обійняти всім класом. Останнє дуже заряджає позитивним настроєм на весь тиждень (посміхається).

— Чим цікава Вам робота?

— Люблю свою роботу за усвідомлення того, що я роблю зараз те, що в майбутньому, впевнений, змінить наше суспільство. Крім законів і норм, я намагаюся розповісти дітям про толерантність, терпимість, прагнення справедливості. Діти відкриті до інформації та змін і готові корегувати свою поведінку. Подобається, коли бачу і розумію, що мене чують, а мої слова допомагають людям змінити думку, і такі ситуації мотивують працювати далі.

ТАМАРА БЄЛКІНА