На Дніпропетровщині створили унікальний козацький струг

За легендою, душа козака, що віддав життя за рідну землю, втілювалася у чайку. Цих птахів шанували запорожці, вважали їх своїми янголами-захисниками під час річкових та морських походів. Такі битви, безперечно, належать до найславетніших сторінок історії українського військового мистецтва. Тактикою ведення боїв на морі та на річках, своєю сміливістю та професійною вправністю, дотепністю під час штурмів ворожих фортець козаки викликали неабияке зачарування навіть у опонентів. Турецькі військові діячі захоплено згадували, як відчайдушно та вивірено діяли запорожці. До речі, у 1625 році францу­зький посол у Стамбулі Філіп де Арле де Сезі називав козаків «господарями Чорного моря». Якими суднами користувалися під час річкових та морських походів січовики?

А душа чайкою літає

У козаків існувало кілька видів човнів та суден. Одне з найпоширеніших — «чайка», що вдало підходила для морських походів, бо вирізнялася міцною стійкістю у буревії, була легким судном на ходу та швидким і не дуже помітним на воді. Останнє ставало справжнім дарунком у військових операціях: під час буревію кілька таких суден могли досить близько наблизитись непоміченими до великих неповоротких галер супротивника. Тож саме на таких вертких «чайках» козаки здобували перемогу.

На «чайці» зазвичай установлювалося 12-15 пар весел і знімна щогла заввишки 4 м із прямим вітрилом (ставили в разі попутного вітру). Рульові весла на носі й кормі були загострені й це давало змогу судну легко маневрувати. Зовні «чайку» обробляли смолою, уздовж бортів додаючи в’язанки очерету для стійкості та непотоплюваності судна, щоб воно могло вистояти за будь-якої негоди, легко долаючи Дніпрові пороги.

Та не тільки «чайки» використовували під час походів січовики. Задіювали й менші за розмірами судна — ті ж струги. Коза­цький струг теж вирізнявся легкістю, повороткістю й швидкохідністю. Його однодеревий корпус оковувався залізом, по бортах для збільшення стійкості й непотоплюваності кріпили пояс з очерету. Ніс і корма були гострими, палуби не існувало, на носі й у кормі розташовувалися горища. Струг мав пряме вітрило, від 16 до 40 весел (залежно від довжини стругу). На кормі, іноді в носі, облаштовували загребні (рульові) весла. Озброювалися такі судна інколи й фальконетами, могли вміщувати від 50-100 осіб (деякі човни були завдовжки 15-21, завширшки 5,5-6 м). Струг зовні дещо схожий на «чайку», але часто використовувався як додаткове судно, на якому перевозили або людей, або вантаж. Та й для битви його застосовували лише за потреби.

Власними силами

Звісно, читати про козацькі човни досить цікаво, але як щодо того, аби власно­руч побудувати якийсь із них? Замислилися, зацікавилися, та не впевнені у власних силах?!.

А ось хлопці із Старосамарської козацької сотні м. Дніпро на це питання відповіли так: «Нічого важкого! Збудуємо, адже ми — справжні козаки». Й у наших сучасників усе вдалося! Хоч і не в робочий час працювали, не щодня, а коли мали вільну годину. Та кілька місяців копіткої праці — й нині маємо унікальну родзинку старовинного суднобудівництва — козацький струг. Чи ж кожен музей може таким похвалитися? А тут — ще й на ходу, вже з весни долатиме Дніпрові та Самарські вири й радуватиме очі українців згадкою про величне минуле.

Ініціаторами створення подібного дива стали двоє наших земляків-пат­ріотів, видатних сучасних козарлюг — Микола Шапа та Олег Черненко. Ідея ж побудувати струг виникла невипадково.

«У нас на прапорі зоб­ражено човен козацький, та й Старосамарська сотня знаходиться на річці Самарі. Багато років ми проводили фестиваль «Самарська Покрова», а ось човна свого  не мали. Тож вирішили, що настав час мати своє. Ідея прийшла від Миколи Шапи. Але він хотів спочатку зробити «довбанку» (різновид невеликого козацького судна, зробленого з цільної деревини. — Прим. авт.). Та згодом вирішили самі побудувати плоскодонний струг. Порахували, що дешевше це робити власноруч. Для мене робота з деревом не новина, тож був упевнений у тому, що у нас все вийде. Радилися з майст­рами, котрі вже робили подібні човни; вивчали старий човен у Підгородному, креслення козацьких суден. Є певні технічні вимоги, особливості для їх будівництва: аби днище було вигнуте від носа й до носа. Тому по-особливому треба було збирати струг — догори днищем. Коли ж я вигадав потрібний стапель (платформа для будівництва), за допомогою якого можна збирати човен, уже наступного дня робота зрушилася. Згодом лише дізналися, що саме таким способом човни плоскодонні й збирали раніше», — згадує козак Олег Черненко.

Олег Черненко з Миколою Шапою та за підтримки інших патріотів (переважно працювали  4 козаки) почали власноруч відновлювати бувалу славу козацького флоту.

Суднобудівельники намагалися дотримуватися усіх технологій, які використовували козарлюги ще кількасот років тому. Наприклад, стики шпаклювали промасленими канатами. Й створили, зрештою, доволі міцне судно. «Тонн п’ять перевезе!» — хитрувато усміхається Олег Черненко.

Нині струг старосамарців завдовжки майже 9 метрів та заввишки 90 сантиметрів борта (буде ще й обв’язка човна з тростини — для його стійкості на воді). Струг розраховано на шість веслувальників та двох стернових.

Ціна ж, яку витратили на унікальне судно, не така вже й велика — 12 тисяч гривень. За ці гроші придбали дерево, переважно сосну. «Хотіли виготовити весла з ясеня, але зрозуміли, що то дуже дорого й відмовилися від такої ідеї», — розповідає Олег Черненко.

Загалом козаки задоволені своєю роботою. Могли б зробити й більший корабель, але усе впирається в кошти та вільне місце під забудову — судно розмістив на своїй невеликій господі підгороднянин Анатолій Рак, якому козаки дуже вдячні.

На усю роботу загалом витратили 2 місяці, але через те, що працювали лише у вільний час, будівництво розтягнулось аж на рік.

Та, врешті, мають, чим пишатися! До Покрови створили унікальний коза­цький струг. Чекаємо весни, аби побачити його на ходу!

Анфіса Букреєва-Стефко