На Дніпропетровщині зникають унікальні могили

Село походить від зимівника козака Шестірні Інгульської паланки на березі річки Інгулець. У цих зимівниках залишалися доживати віку старі козаки після руйнації Січі, а молоді разом з військом вирушили за Дунай, де утворили Задунайську Січ.

У Шестірні півень співає на три області: тут сходяться наша, Херсонська і Кіровоградська області. За переказами, запорожці заховали тут свою скарбницю. А за селом ростуть квіти, занесені до Червоної книги, подивитися на які приїздять навіть з Америки.

Завдяки небайдужим людям, у 90-х роках минулого століття вдалося підняти і відновити кам’яні хрести на двох могилах запорожців та дізнатися прізвища похованих.

Відповідно до реєстру Запорозького війська 1756 року, який був опублікований за архівами Кубанського війська у 1997 році, вдалося встановити поховання курінного отамана Дядьківського куреня Андрія Кичкіна (саме він похований у Шестірні). Дядьківський курінь – це підрозділ у структурі Січі. Козаки цього куреня виконували особливі завдання – поштова кореспонденція, супровід послів тощо.

Могили, як виявляється, потрібні тільки для реєстрації. Вони начебто перебувають під охороною закону, але наразі знаходяться у напівзруйнованому стані. Місцеві пасуть на цвинтарі корів, які лишають послід. Через поганий стан доріг дістатися цього пам’ятного історичного місця, щоб вклонитися і віддати шану нашим предкам-козакам, надзвичайно складно.

До пам’ятки, яка могла б прославити нашу область і Широківський район, потрібна увага з боку небайдужих людей.

Як свідчить Борис Грінченко, який побував до революції в Шестірні, “на сільському ж цвинтарі на двох хрестах вирізані надписи. На першому: “1784 году мѢсяца Априля 21 дня приставился рабъ БожійѢ Иванъ великій, полтавського куриня полковый Отаманъ”, а на другому: 1785 году іюня 37 дня ЗдѢшь почивает рабъ Божый Андрей КнукѢнь Дядькивского куриня козакъ, поживе лѢтъ рк (120)”.

До речі, козацькі поховання на цвинтарі в Шестірні належать до найстаріших в області. Зокрема, за інформацією відомого дніпровського краєзнавця, журналіста, письменника Миколи Чабана, могила Івана Сірка в Капулівці датується 1680 роком, могила старого козака Мартюка в селі Дніпрова Кам’янка Верхньодніпровського району – 1748 роком. Чільне місце посідають могили козацького цвинтаря в Шестірні.

Історики звертаються до влади та громадськості з закликом звернути увагу на цвинтар та не дати йому зникнути посеред степу.