Ніна Матвиєнко: «Тільки душа і квітуча, і жива»

В нашому місті вкотре побувала відома співачка, народна артистка України, лауреат Державної премії ім. Шевченка Ніна Матвієнко. У її репертуарі багато народних пісень – обрядових, ліричних, юмористичних і у кожної свої поціновувачі. Для дніпропетровців співачка підготувала концертну програму з пісень у стилі українського бароко XVI — XVII ст. А журналістам, серед яких була і кореспондент  «Вістей», вона  розповіла про своє ставлення до життя, дитячих талантів та відкрила секрет своєї «вічної» молодості

Мир і розуміння

— Ніно Митрофанівно, поділіться своїми думками щодо подій, які відбуваються в Україні.

—  Це, мабуть, найтяжчий період для нас. Звісно ж, хочеться миру і розуміння. Але проблема у тому, що народ – це одне, а політика – інше, наче два табори. Ти мимоволі влазиш у цей стан і, як кажуть у народі, обираєш щось гірше, аби інше. Це така війна, коли топчуться по душах… Скажу відверто: як зараз, ніколи й ніщо так мене не дратувало.

— Пісні для концертного репертуару самі підбираєте? Чи є улюблені? Питаю тому, що ваші виступи часто рекламують у супроводі пісні «Квітка-душа». Вона дійсно особлива…

—  Звичайно сама підбираю. Якщо автори щось пропонують, можу подивитися, але в мене мало авторських пісень. Всі улюблені пісні відповідають стану душі. От як «Квітка», про яку Ви згадали. Там є слова: «Тільки душа і квітуча, і жива». Я б сказала, що такі пісні  приходять ні з того, ні з сього. Я дуже скучаю за мамою, якої немае вже 20 років. Часто маминим голосом співаю її улюблені пісні. Звісно, є й інші, у яких особливий настрій і повз них не пройдеш.

— Ви сказали «маминим голосом». Він був такий самий, як і у Вас?

— Так, голос у нашій родині передається по жіночій лінії. Але, коли я намагалась свою маму скопіювати, вона казала: «кишка тонка» (сміється). Тембр у мене зберігся, але в неї, так би мовити, інша «фактура» була. Уявіть жінку, яка все життя прожила у селі, важко працювала. В неї на це життя свій погляд був. Я ж з 10 років — по інтернатах, потім пішла «у люди». У сільський побут поринала лише на канікулах та під час відпустки. Тож співали ми схожими голосами, але – по-різному.

Не така гарна

— Ваш чоловік, відомий художник Петро Гончар, очолює Український центр національної культури «Музей Івана Гончара». А ви захоплюєтесь якимось різновидом народної творчості, наприклад, рукоділлям?

— Раніше захоплювалась — плела, вишивала. Взагалі, багато чого робила, але зараз – ні. Чогось мене відвернуло від цього. До того ж вільного часу майже немає – постійно над чимось працюю. У Дніпропетровськ привезла пісні у стилі українського бароко XVI — XVII ст. Є одна – XIII ст., яка дуже імпонує нашому сьогоденню. Через це люди думають, що вона сучасна.

— Таке суто жіноче питання – у чому секрет Вашої краси? Вибачте, але зараз ви виглядаєте чи не краще ніж у молоді роки.

—  Ніколи про це не замислювалась. Та й не така вже я гарна (сміється). Увечері розгладжую кремом зморшки, а вранці дивлюсь – нікуди вони не поділись. Якщо серйозно, проблеми з цього не роблю. Нічого, як інші, не підтягую, ніде не підколюю – боюся, а може трошки себе не полюбляю. Дав мені Бог таке обличчя – от і добре. Ну який ще може бути секрет?  От ми уранці завжди робимо морквяно-яблучний сік, додаємо буряка та селери. На столі багато картопляних страв, капусти – це звичайна їжа. Погодьтесь, все одно у  певному віці прийдеться «залізти» у хату, знов почати плести, няньчити онуків (сміється).

— Прокоментуйте своє ставлення до дитячих талант-шоу, зокрема, вокальних.

-Україна надзвичайно цікава і багата талантами. Треба, щоб усі це побачили, тож нехай такі шоу відбуваються. Тільки хочу звернути увагу на певні моменти. Деякі батьки змалечку  втлумачують дитині, що вона – найкраща. З одного боку це добре, але коли така дитина програє, виникають проблеми: вона не може з цим змиритись. Тож до участі у конкурсах її треба готувати психологічно. Пояснювати: ти ще маленька, друге й третє місця теж добре. Якщо взагалі нікуди не пройдеш – нічого, спробуєш наступного разу. Наприклад, моя доросла Тоня не зрозуміла, чому програла у шоу «Україна має талант». В неї був шок. Добре, що я кожен день коло неї. Нагадала, як 17 років за кордон не їздила, ніколи у президіях не сиділа. Не отримувала подарунків чи грошових призів. Мною просто нехтували. Але, завдяки мамі, в мене були свої гідність і розум. Тому все робила і роблю з посмішкою.

Наталія Терентьєва

Фото з мережі Інтернет

Добавить комментарий