Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, регулюється розділом IV Податкового кодексу, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу(ст. 164 цього Кодексу), та доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 Кодексу).

Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.2п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу).

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди (абзац другий п. 164.6 цієї статті).

Ставка податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу становить 18 % бази оподаткування, у тому числі на доходи за цивільно-правовими договорами.

При цьому відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (пп. 168.1.4.п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу).

ЧИ СПЛАЧУВАТИ ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу, а саме фізичні особи — резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 1.1 п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу).

Оскільки доходи у вигляді винагороди, отримані відповідно до умов цивільно-правового договору (контракту) фізичною особою, включаються до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, то такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %.

Крім того, на виконання вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, форму № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування.

ЩО Є БАЗОЮ НАРАХУВАННЯ ЄСВ: ФАКТИЧНИЙ ДОХІД ЧИ «МІНІМАЛКА»

Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Однак зазначена вимога не застосовується до заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи.

Основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).

Відповідно до ст. 21 КЗпП виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів.

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) — це будь-який інший договір (угода), що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Щодо договору підряду, то одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу).

Підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб’єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Тобто за договорами підряду чи доручення оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.

Крім того, частиною другою ст. 48 КЗпП передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Записи про виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів до трудової книжки не заносяться.

Таким чином, якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) за цивільно-правовим договором, при цьому це не є основним місцем роботи фізичної особи, вимоги частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ щодо нарахування єдиного внеску на дохід у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який здійснюється нарахування, не застосовуються. У цьому випадку єдиний внесок нараховується на суми доходу у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором незалежно від суми такого доходу, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Якщо працівник виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовим договором і для нього це є основним місцем роботи, то до загальної бази нарахування єдиного внеску за місяць включається як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди за цивільно-правовим договором і тільки потім здійснюється порівняння із сумою мінімальної заробітної плати за місяць. При цьому якщо загальна сума буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

ПОДАТКОВА ЗНИЖКА ЗА НАВЧАННЯ

Хто може скористатись, а хто – ні

Згідно з положеннями ст. 166 розділу IV Податкового кодексу платники податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) мають право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Поняття податкової знижки викладено в пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, яким визначено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, — документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку — резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.48 зазначеного пункту заробітна плата для цілей розділу IV Податкового кодексу — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Основним нормативним документом, що регулює трудові відносини всіх працівників, є КЗпП.

Отже, особи, що отримують доходи, відмінні від заробітної плати, яка виплачується на підставі взаємовідносин, урегульованих КЗпП, не мають права на податкову знижку.

Так, не мають права на податкову знижку самозайняті особи з доходів від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності. Водночас у разі якщо такі фізичні особи крім доходів від підприємницької або незалежної професійної діяльності отримують доходи у вигляді заробітної плати на підставі взаємовідносин, урегульованих КЗпП, то щодо таких доходів право на податкову знижку в них не втрачається.

Не мають права на податкову знижку також:

  • студенти — при отриманні лише стипендії;
  • пенсіонери — при отриманні лише пенсії;
  • військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції — при отриманні грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

 МАКСИМАЛЬНА СУМА ЗНИЖКИ

Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу такого платника, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу, а саме на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму ПСП (пп. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 Кодексу).

Отже, максимальна сума податкової знижки, на яку платник податків має право, — це загальна річна сума ПДФО, утримана із заробітної плати такого платника.

ЯК СКОРИСТАТИСЯ ПРАВОМ

Для реалізації права на податкову знижку платнику податку необхідно заповнити та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі — податкова декларація) до 31 грудня року, що настає за звітним.

На сьогодні діють форма податкової декларації та Інструкція щодо її заповнення, затверджені наказом № 859.

Платники податків, які мають намір реалізувати право на податкову знижку, повинні у податковій декларації обов’язково зазначити:

  • відомості щодо доходу, нарахованого (виплаченого, наданого) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховані (виплачені, надані) у зв’язку з трудовими відносинами, — рядки 10.1 і 10 розділу II податкової декларації;
  • відомості щодо розрахунку суми ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку, — розділ V (рядки 13 — 17) податкової декларації;
  • відомості щодо суми податку, на яку зменшуються податкові зобов’язання з ПДФО у зв’язку з використанням права на податкову знижку, — рядок 19 розділу VI податкової декларації;
  • відомості щодо суми ПДФО, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року, — рядок 22.2 розділу VI податкової декларації.

Відповідно до пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). При цьому оригінали документів не надсилаються контролюючому органу, а підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Кодексом (пп. 166.2.2 цього пункту).

Слід зазначити, що на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації (пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу).

Таким чином, для того щоб скористатися правом на податкову знижку, платник податків повинен подати податкову декларацію до 31 грудня року, що настає за звітним, та з метою оперативного опрацювання контролюючим органом заявленої суми до повернення такий платник разом з податковою декларацією має право надати копії первинних документів, що підтверджують право на податкову знижку.

ПРАВО НА ПОДАТКОВУ ЗНИЖКУ ЗА НАВЧАННЯ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ, ЗОКРЕМА, КОПІЯМИ:

  • договору (контракту) з вищим або професійно-технічним навчальним закладом
  • документів, що підтверджують сплату за навчання (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції тощо)
  • паспорта та ідентифікаційного коду платника податків
  • паспорта та ідентифікаційного коду члена сім’ї першого ступеня споріднення платника податків (у разі якщо право на знижку заявляє така особа)
  • свідоцтва про народження або свідоцтва про шлюб платника податків

(у разі якщо право на знижку заявляє член сім’ї першого ступеня споріднення платника податків)

 ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси платника податків в один із таких способів за вибором платника податку:

  • особисто платником або уповноваженою на це особою;
  • надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
  • засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. При цьому поштове відправлення слід здійснити не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання декларації (тобто у 2017 р. для використання права на податкову знижку — не пізніше ніж 26.12.2017 р.), а при поданні в електронній формі — не пізніше закінчення останньої години дня, у якому закінчується такий граничний строк (п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу).

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису платника податків, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови, що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пп. 49.3 вищезазначеної статті).

Податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона перебуває на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків — фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (пп. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу).

Усі фізичні особи — платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків у порядку, визначеному Положенням № 779.

Фізичні особи — платники податків зобов’язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних (зокрема щодо зміни місця проживання), які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку про це у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, встановленими Положенням № 779.

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ

Нарахування податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку на суму витрат, понесених за навчання, за наслідками звітного податкового 2016 р. розраховується таким чином.

Визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму ПСП за її наявності (далі — база оподаткування).

На підставі підтвердних документів визначається сума (вартість) витрат платника податку — резидента, дозволених до включення до податкової знижки. Водночас при розрахунку понесених витрат слід враховувати, що розмір таких витрат не повинен перевищувати річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

Розраховується сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на податкову знижку:

  • визначається сума ПДФО, яку з платника податків було б утримано, якщо врахувати понесені витрати: добуток бази оподаткування, зменшеної на суму понесених таким платником витрат, дозволених до включення до податкової знижки, та ставки податку (18 %);
  • сума, що підлягає поверненню, розраховується як різниця між ПДФО, утриманим (сплаченим) із заробітної плати за рік, та розрахованою сумою ПДФО.

 КОЛИ І КУДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ КОШТИ

Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в податковій декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої декларації (п. 179.8 ст. 179 Податкового кодексу).

Інформація щодо банківського рахунку платника податків (за наявності), на який такий платник має намір отримати кошти, зазначається у розділі «Реквізити банківського рахунку для перерахування коштів у разі повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку» (рядок 29 податкової декларації). У разі якщо у платника податків відсутній банківський рахунок, повернення здійснюється готівковими коштами банком, який здійснює такі виплати відповідно до укладених договорів з відповідним контролюючим органом за місцем податкової адреси платника податків.