Пошуки тривають: три місця поховання Богдана Хмельницького (фото)

Де саме знайшов останній спочинок гетьман Богдан Хмельницький? На це запитання досі немає однозначної відповіді у науковців. Тож для пошуку істини запрошуємо читачів «Вістей» у мандри на Черкащину, звідкіля родом славетний гетьман.

ЯК ГРИМАВ — УСІ ХОВАЛИСЯ

Зазвичай історики зазначають, що Богдана Хмельницького було поховано в його родинній церкві в Суботові. Тож першим місцем нашого маршруту став саме Суботів. Їхати з Дніпра до колишнього маєтку гетьмана Богдана — не так уже й далеко, та через розбиту дорогу ми долали шлях неспішно. Час даремно не марнували: ви­вчали матеріали, що пов’язані з життям та діяльністю гетьмана Богдана-Зиновія. То яким же він був, отой «Хмель», що й через століття з повагою згадується народом?

поховання Богдана Хмельницького

Про це багато знає краєзнавець, із яким нам пощастило поспілкуватися під час подорожі — пан Іван Кулик. Чимало цікавого ми довідалися.

Виявляється, гетьман мав перемінливий характер: був поважним до добрих людей, веселим, завзятим, любив дітей. Але виявляв Богдан-Зиновій і запальні риси, тож міг за хвилину мов вулкан вибухнути: нагримати — й під час його гніву краще було десь заховатися.

От і свого старшого сина Тимоша неодноразово жорстоко карав — за провину прив’язував хлопця до гармати й міцно бив, поки той не присягав, що буде слухняним. «Але Тиміш — іще той великий розбишака. Було за що батькові бити його!» — посміхається Іван Кулик.

Траплялося, що Хмельницький і за шаблю хапався — тоді Тиміш та інші домашні буквально ховалися від гніву «батькового». Бувало, і на козаків гримав нестримний Богдан. Та навіть послів іноземних лякав своєю поведінкою. Колись дуже розлютився через те, що один з іноземців зіпсував кришталевого келиха (тоді кришталь особливо цінувався). Але загалом Хмельницький довго злості не тримав. А коли був винний сам — завжди вибачався. Отакий характер мав той, чию могилу шукають не одне століття.

ГЕТЬМАН І ГОЛУБИ

Цікаве й те в особис­тості Богдана Хмельницького, що він мав хобі, якому приділяв чимало часу у вільну від військових дій годину. То були голуби!

Гетьман розумівся на їхніх породах і сам розводив поштових голубів, та ще й дуже хизувався з того, які вони у нього гарні та як літають… «Однак, — розповідає пан Іван, — через велику любов до голубів гетьман Богдан-Зиновій Хмельницький якось мало не втратив молодшого сина! У Суботові була велика шпиляста голуб’ятня. Одного разу молодший син Юрась забрався на неї, на самий дах. Та хлопець невдало ступив — посунувся, покотився дахом по дерев’яних плашках. Гуркоту було! Дитині пощастило — внизу підхопив на руки хлопця козацький писар Іван Виговський. То якраз було на очах Богдана, що вийшов стрічати гостя (Виговського) на ганок. Люди потім почали казати, що Виговський якось «підхопить Хмельниченка, носитиме Юрася на руках. Хтозна, можливо, то був знак, бо згодом так і сталося», — розмірковує краєзнавець.

ТАЄМНИЙ ЛЬОХ

За розмовами ми й не помітили, як дісталися Суботова — колишнього родинного маєтка Богдана Хмельницького. Нагадаємо, що, за офіційною версією, Богдан Хмельницький помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) у 1657 р. у Чигирині і 25 серпня був похований у Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Та зараз точне місце поховання невідомо.

За однією з версій, тіло гетьмана було сплюнд­роване і знищене після взяття Суботова в 1664 році військами польської шляхти. За іншою думкою — тіло Богдана завчасно перепоховано в іншому місці козаками. Та де ж воно? Де ж був похований цей нестримний і емоційний чоловік, чи йому є спокій після смерті?

У СУБОТОВІ ЧИ НА КУРГАНІ?

Перебуваючи у Суботові, уважно оглядаємо музей під відкритим небом. Територія не така й велика, але має кілька частин: обгороджену частоколом резиденцію Богдана і, власне, церкву й дзвіницю та невеличкий цвинтар навколо.

А поруч — хатки жителів селища (час­тина вже покинуті) й невеличке заліснене вивищення, як ніби то гора. Цікаво, що, за старими піснями кобзарів, відомо: після смерті гетьман Богдан був похований «у Штомином дворі, на високій горі», причому у тексті зазначається, що «козаки шликами носили землю, насипаючи нею курган». Це зафіксовано і в деяких інших тогочасних джерелах. Так, білоруський мемуарист Василь Рудович стверджував, що Богдана Хмельницького було поховано «не біля церкви. І це згідно з його волею, висловленою у заповіті, поховано у степу, де він звелів насипати курган такий високий, який можуть зробити 1000 козаків протягом року, насипаючи землю на одному місці».

Виникає запитання: чи не тому тіло Богдана Хмельницького не ховали упродовж місяця після смерті, бо курган готували? Цікаво, що тіло Богдана Хмельницького (і це історичний факт) охороняв увесь місяць підрозділ найманих турків-яничарів. Вони аж до дня поховання охороняли Суботів.

Ще в одній кобзарській пісні згадується, що церкву, де була могила Богдана, — спалили… Тож за яку церкву народна згадка? За який курган?

поховання Богдана Хмельницького

Відомо, що поруч з Іллінською у Суботові стояла ще й церква Михайлівська, й саме вона згоріла… Та про археологічні розкопки під її фундаментом нічого невідомо. Чи були вони взагалі?

Слід зазначити, що Черкаський край дуже красивий: багатий лісами та мальовничими озерами, річищами, та й кургани тут зустрічаються. Є поблизу села Івківці й так звана Семидубова гора. За місцевими легендами, саме на ній знаходиться поховання великого козацького воєначальника. Ми побували на цій горі й були вражені передусім навколишньою красою місцевості. Спадає на думку: хто тут похований — був великою людиною!

Розмірковуючи над долею гетьмана та місцем його останнього спочинку, манд­руємо далі шляхами Черкащини та сусідньої Кіровоградської області. Відвідуємо село Бірки, з яким теж пов’язано ім’я гетьмана. Місцеві оповідають: саме тут і похований гетьман Богдан!

Загалом Бірки — мальовниче село, що горнеться до лісу. Колись воно умовно поділялося на «Бірки перші» та «Бірки другі» (межею була річка). Вважається, що засновником села є Богдан Хмельни­цький. Чому? От тут виникає багато запитань. Дехто з дослідників історії вважає, що тут у гетьмана була канцелярія, також, можливо, саме тут і поховано Хмельницького. А козаки, що мали охороняти спокій могили Богданової, й утворили село, яке розрослося й, зрештою, стало таким, як є нині. Історичних же пам’яток у Бірках не так багато, але є. Тут збереглася дерев’яна Миколаїв­ська церква, збудована, ймовірно, у XVIII ст. і перенесена на нинішнє місце близько 1820 року.

поховання Богдана Хмельницького

Церква в Бірках — дуже красива. Вона розташована неподалік лісу, в оточенні дерев. Із західного боку до споруди прилягає триярусна дзвіниця. Склепіння виконане з металевого каркасу, «зашитого» дошками. У храмі збереглися первісні лаштунки козацького українського церковного інтер’єру, окрасою якого є дерев’яний триярусний різьблений іконостас.

Через тутешні піщані дюни церкву довелося переносити — тож чи не був похований Богдан там, де вона стояла раніше? А може, під нинішньою спорудою?

Тому пошуки могили Хмельницького тривають… Торік архе­ологи під Іллінською церквою знайшли підземний склеп, який теж, на думку науковців, може виявитися місцем поховання гетьмана Богдана Хмельницького та його сина. А, можливо, це лише інше поховання чи то частина якоїсь будівлі, а місце, де спочив Богдан Хмельницький, ще й нині під міцною охороною душ козаків-характерників. Вони ж бо поважали славетного борця за свободу народу — за його життя, от і нині стоять сторожею на охороні душі і тіла «Хмеля». Стоять до часу, коли треба буде відкрити «Великий льох» — як називав Тарас Шевченко могилу Богданову.

АНФІСА БУКРЕЄВА-СТЕФКО,
ФОТО АВТОРА