Пригод чимало! Навіть під селевий потік потрапили

Група юних спортивних туристів з Павлограда здійснила похід на двомісних байдарках по Дністру. Команда повернулася з Галичини ще більш згуртованою і переповненою приємними враженнями. Бо навіть халепа з селевим потоком, в яку вскочили, повернулася на користь юним шукачам пригод. Про це кореспондентові «ВП» розповіли самі учасники походу.

Керівник походу, тренер команди «Посейдон» Павлоградського фізкультурно-спортивного комплексу ім. Шкуренка Олексій Гордієнко від початку був впевнений в успішності походу, адже команда туристів-водників, яку він тренує, не зважаючи на юний вік, досвідчена: за спиною багатьох вихованців чимало подібних випробувань.

Пройшли від Галича до Заліщиків

«Нинішній похід по Дністру – заохочувальний, – розповідає Олексій Олексійович. – Таким чином Міжнародний фонд співпраці нагородив вісім наших вихованців, які у складі команди «Барс» (Павлогралської СШ№4) здобули перемогу на обласній спартакіаді зі спортивного туризму серед школярів.

До цієї вісімки приєдналися ще дев’ять наших спортсменів, менш досвідчених, але яким за віком вже можна випробувати себе у досить екстремальних умовах.

Середній вік учасників походу – від 14 до 16 років.

Гадаю, що цей похід, хоч і простенький, першої категорії складності, але чи не найвдаліший за останній час – і щодо набуття спортивного досвіду і щодо згуртування команди.

Подолали ми річкою 180 кілометрів – від Галича Івано-Фрванківської області до Заліщиків, що на Тернопільщині. Дистанція на 30 кілометрів довша, ніж потрібно для першої категорії складності. Але ми спромоглися подолати її за відведений нормативами час, ще й зекономили на додатковий день перепочинку. Адже діти хотіли ще й покупатися у Дністрі, відвідати чимало чудових місцин, повз які ми пропливали.

Тож протягом двох перших днів ми пройшли понад 90 кілометрів: спочатку 46, а потім 48 кілометрів, що забагато навіть для дорослих. Але це нам вдалося, бо учасники походу добре фізично підготовлені.

Ми йшли на двомісних байдарках: досвідченіші туристи на капітанських місцях, позаду, а новачки – матросами, попереду.

Миттєво згорнули табір і перебралися на протилежний берег

Загалом похід був дуже вдалим, хоча не минулося без прикрої пригоди. Під час ночівлі, після того, як ми встановили намети на похилому і, як здавалося, абсолютно безпечному березі, розпочалася двогодинна злива. І після неї ми раптом почули звук сильного потоку не від річки, а з боку суходолу!

Вистрибнули з наметів і побачили, що на табір суне селевий потік. Щоправда, не великий, сантиметрів 20 заввишки. Але табір він накрив. І захопив із собою деякі речі, які погано лежали.

До честі учасників походу, вони не розгубилися. За півгодини табір був зібраний. І ми усі швидко перепливли на протилежний крутий берег, попередньо виставивши там сигнальника, і відразу отаборилися.

Вранці ліквідували наслідки екстремальної ситуації, віднайшли практично все, що «вкрав» у нас селевий потік. А потім зробили ретельний аналіз усіх наших дій, визначили, де припустилися помилок, а де діяли правильно.»

Руїни замків, водоспади…

Заступник керівника походу тренер команди «Посейдон» Андрій Суворкін розповів про культурну програму походу:

«Місця, через які ми проходили, мають просто казкові краєвиди, а також унікальні історичні та природні пам’ятки. Деякі з них ми відвідали: руїни Раковецького та Червоноградського замків (остання місцина вважається чи не наймістичнішою в Україні), найбільший у Європі рівнинний водоспад Джурин, висота якого 16 метрів, а також водоспад Дівочі сльози, Печеру Відлюдника тощо…

Під час денної стоянки у національному природному парку «Дністровський каньйон» ми прибрали берег від сміття, яке залишили по собі комерційні «туристи». Адже на відміну від комерційних спортивні туристи живуть за правилом прибирати після себе місця стоянок так, аби стало чистіше, ніж було до того, як вони туди прийшли.»

А джина так і не впіймали!

Юні учасники походу також поділилися своїми враженнями з кореспондентом «ВП».

Дев’ятирічній Альоні Григор’євій, яка була ще тільки пасажиром на одній з байдарок, найбільше запам’яталася пригода з селевим потоком, а також водоспади і печери: «А ще мені дуже сподобалося у Дністрі купатися. Він значно більший нашої Вовчої і вода у ньому чистіша. І тепла.»

Кририло Григор’єв був також вражений водоспадами: «Джурин просто дивовижний і у печерах мені сподобалося. А ще дуже потішила наша команда, яка була дружною, не було суперечок, усі допомагали один одному. Цього разу на байдарці я йшов матросом. А капітаном у мене був Данило Мірошниченко.»

Олександр Білий, капітан екіпажу: «Я вже не рахую свої походи, їх уже багато позаду. Але цього разу сподобалося особливо. І команда була чудова. І краєвиди надзвичайно мальовничі. А Джурин – взагалі, бомба!»

Микита Григор’єв: «Похід по Дністру був особливо злагоджений. І люди підібралися чудові. І гра «Джин», мабуть, не останню роль відіграла. Це коли учасники команди стають джинами. Тобто допомагають одне одному. А родзинка гри у тому, щоб об’єкт твоєї опіки не здогадався, що ти є його джином.

На початку походи ми тягли жереб. Мені випало бути джином Арсенові Щербакову. Він до кінця походу так і не здогадався, хто ним опікується. Бо я допомагав багатьом.

Взагалі, у поході було чудово. Весь час світило сонце, злива була тільки раз і вночі.»

Ігор Захарук, фото з архіву команди «Посейдон»