Професійний вибір: між мрією і реальністю
У 2026–2027 навчальних роках в Україні стартує національне пілотування системи професійної орієнтації, запроваджене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України.
Його мета — сформувати комплексний підхід до професійного самовизначення школярів, орієнтований не лише на вибір спеціальності, а передусім на розвиток практичних навичок і розуміння майбутнього професійного середовища.
У межах пілотного етапу до реалізації проєкту долучилися 12 територіальних громад Дніпропетровської області, що представляють різні типи населених пунктів — від великих промислових центрів до сільських громад. Серед учасників пілотування — Верхівцівська та Верхньодніпровська міські громади, Глеюватська, Мирівська, Новопільська й Покровська сільські громади, Дніпровська, Кам’янська, Криворізька та Підгородненська міські громади, а також Солонянська й Томаківська селищні громади.
Такий широкий територіальний охват дозволяє протестувати нову модель профорієнтаційної роботи в різних соціально-економічних умовах та оцінити її ефективність з урахуванням реальних потреб молоді регіону.
Фахівці наголошують: професійна орієнтація — це не лише завдання школи. Це комплексна соціальна проблема, яка потребує взаємодії родини, закладів освіти, громад і держави.
«Орієнтація починається з внутрішньої мотивації»
Своїм баченням проблеми ділиться Морозов Олег Вікторович — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та теорії держави і права. За його словами, частка абітурієнтів, які ще зі шкільного віку чітко усвідомлюють власний професійний шлях, завжди була невеликою.
«І двадцять, і тридцять років тому лише одиниці приходили до вишу з чіткою мотивацією. Є простий соціологічний маркер: якщо підліток уже у 15–16 років збирає власну професійну бібліотеку — це майже стовідсоткове свідчення усвідомленого вибору», — зазначає професор.
На його переконання, універсальної технології профорієнтації не існує. Вирішальну роль відіграють як авторитет і участь батьків у виховному процесі, так і готовність самого абітурієнта брати відповідальність за власне майбутнє.
«Вибір професії не має визначатися кон’юнктурою чи модою. Ключове питання — чи зможу я реалізувати себе в цій сфері. Найкраща профорієнтація сьогодні — це приклад реального професійного життя: через навчання, практику, студентські досягнення. Саме тому соціальні сторінки кафедр, студентські ініціативи та публічність університетського середовища дають позитивний результат», — підкреслює Морозов.
«Не професія, а навички — ключ до майбутнього»
Інший погляд на проблему пропонує Тараненко Вікторія Євгенівна — завідувачка кафедри соціального забезпечення та податкової політики Університету митної справи та фінансів. Вона наголошує, що в умовах швидких змін саме навички стають основним орієнтиром для молоді.
«Сьогодні складно однозначно сказати, чи зорієнтовані абітурієнти на професію. Потрібно спершу визначити, що означає “бути зорієнтованим”. Світ змінюється настільки швидко, що навіть чітке уявлення про майбутнє не гарантує остаточного професійного вибору», — зазначає вона.
На її думку, молодь часто не має достатньої інформації про реальні можливості після завершення навчання.
«Абітурієнти недостатньо поінформовані про те, ким вони можуть стати, здобувши певні навички. Саме тому мені близький підхід: не “професія”, а “навички”. Варто запитувати себе: які навички я тут отримаю?» — підкреслює Тараненко.
Ключовим елементом усвідомленого вибору вона вважає здатність уявити себе в конкретному професійному середовищі.
«Я часто ставлю запитання: ким ти себе бачиш через чотири роки і де ти себе бачиш? Дуже часто людина каже, що хоче бути юристом, але не бачить себе в цьому середовищі. Тому важливо показувати молоді, ким і де вона зможе працювати після завершення навчання», — пояснює експертка.
Молодь про вибір: між серцем і прагматизмом
Думки самих старшокласників демонструють широку палітру мотивацій — від дитячих мрій до прагматичних розрахунків.
Катерина з Енергодара, учениця 129-го ліцею, мріє стати перекладачкою: «Я завжди хотіла подорожувати. Для мене ця професія — можливість поєднати роботу і мрію».
Андрій Осадчий, учень ліцею №111 у Дніпрі, розглядає юридичну освіту: «Хочу вступати на юридичний. Вплинули і рівень зарплати, і приклад сім’ї — батьки моєї дівчини працювали слідчими».
Назар Гончаровський, ліцеїст Дніпра, остаточно обрав міжнародне право: «Колись мріяв про військову кар’єру, але завадили медичні причини. Тепер точно знаю, що хочу розвиватися у сфері права».
Пілот МОН — шанс зробити усвідомлений вибір
Національне пілотування системи профорієнтації, ініційоване МОН у 2026–2027 роках, має на меті створити дієвий міст між школою та реальним ринком праці. У громадах передбачено консультації, профорієнтаційні заняття, майстер-класи та знайомство з професійним середовищем.
Експерти сходяться на думці: найбільш ефективною є та модель, яка дозволяє молодій людині «прожити» професію ще до вступу до закладу вищої освіти.
Висновок
Професійний вибір — це поєднання знань, досвіду, підтримки родини та особистої відповідальності. Профорієнтація — це не тест і не анкета, а культура самопізнання та усвідомлення власних можливостей.
Як підсумовує професор Олег Морозов: «Професія — це не напрям навчання. Це напрям життя».
Анастасія Овчиннікова,
студентка 2 курсу кафедри журналістики
Університету митної справи та фінансів
