Роботи української художниці “лікують” жителів Японії та Австралії
42-річна Жанна Миляшкевич про глину може розповідати годинами. Каже, що це єдиний матеріал, який передає тепло та енергію людських рук. Розповідає ukraineartnews.com.
Жанна – професійний художник, свого часу закінчила Миргородський керамічний технікум і навіть встигла попрацювати на Сумському порцеляновому заводі. Однак буремні 90-ті, коли закривалися всі заводи і фабрики, не оминули і її. Коли жінка залишилася без роботи, повернулася до рідного Луцька, де й почала займатися майолікою.
– Це такий різновид кераміки, яку виготовляють із паленої глини і розписують глазур’ю, – пояснює наша співрозмовниця.
У Луцьку жінка влаштувалася працювати у приватну майстерню і продовжувала ліпити. Однак пізніше жінці видалося цього замало і вона вирішила працювати сама. Орендувала приміщення недалеко від дому, де й облаштувала майстерню. Там працює і досі. Проте, зізнається, що мріє мати власну майстерню, не орендовану, аби навчати своєму ремеслу дітей.
– Своїми роботами намагаюся донести у сучасність стародавні знання, зашифровані в символах, – каже Жанна. – Однак їх треба вміти правильно малювати, підбирати співвідношення кольорів. Люблю створювати глиняні дзвоники, адже, коли в них дзвониш, руйнується все негативне, ангеликів, обереги. До речі, мої обереги є навіть у наших воїнів у зоні АТО. Вірю, що вони їх там оберігатимуть.
Жанна зізнається, що її роботи є у багатьох країнах світу – Португалії, Італії, Франції, Німеччині і навіть в Австралії та Японії. А ще в багатьох країнах проходили виставки Жанни.
– Іноземці кажуть, що наша глина дуже відрізняється від їхньої, – продовжує розмову майстриня. – Напевно, тому, що вона несе тепло людських рук і енергетику людини, котра її тримала. Спеціалісти, чи як тепер модно говорити – екстрасенси, за моїми роботами можуть розповісти все про мене. А були в мене клієнти, котрі говорили, що мої роботи лікують, варто їх лише потримати в руках чи постояти поруч.
