Сексуальні злочини: діти стають жертвами в Інтернеті – як протидіяти?
За минулий рік кіберполіція затримала чотирьох злочинців, які вчинили насильство щодо дітей в Інтернеті. Але кількість порушників може бути значно більшою. А жертвами все частіше стають діти, молодші 14 років. Як розпізнати небезпеку в соцмережі та захистити дітей, розбиралися «Вісті».
Нині кожна дитина, що має доступ до Інтернету, ризикує стати жертвою сексуального насильства онлайн. А об’єктами цих злочинів здебільшого стають діти, яким іще немає й 14 років.
КОЖНІ 140 СЕКУНД
За словами Анастасії Дьякової, засновниці проєкту #stop_sexтинг, одна з найбільших організацій у світі, що займається проблемою безпеки дітей в Інтернеті – The Internet Watch Foundation – знаходить у Мережі матеріали сексуального насильства над дітьми кожні 140 секунд.
Таке насильство може мати різні форми. Однією із них є секстинг – надсилання інтимних фото чи відео. Підлітків часто вводять в оману, переконуючи, що вони спілкуються з однолітками протилежної статі. «Хлопець» чи «дівчина» здобувають довіру, а тоді прохають надіслати відверті світлини. Іноді злочинці кидають такі фото першими та вимагають у підлітка показати «взаємність». Дітей також можуть без їхнього відома записувати під час прямої трансляції, де обманом змусили оголитися.
Все це згодом може стати матеріалом для ще одного виду сексуального насильства – сексуального шантажу. Це коли після отримання інтимних фото дитину починають шантажувати, що надішлють зображення друзям, родичам і знайомим. Також можуть вимагати грошей, або все нових світлин. Злочинці демонструють жертві, що мають про неї різну інформацію (відомості про школу, домашню адресу), щоб змусити виконати їхні вимоги.
Кібергрумінг – іще один вид сексуального насильства онлайн. Під час кібергрумінгу злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Свідомо будують своє спілкування з неповнолітніми так, аби викликати в них теплі почуття та довіру А потім можуть змушувати виконувати певні сексуальні дії, зокрема, й на камеру.
НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПРАВООХОРОНЦІВ
Якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексуального шантажу, слід негайно звернутися до поліції. Якщо ж натрапили в Інтернеті на контент із сексуальним насильством щодо дітей, повідомити про це можна на порталі StopCrime. У березні цього року цей ресурс запустили Департамент кіберполіції та ВГО «Магнолія». Тут кожен може анонімно або публічно надіслати посилання на підозрілий контент із дітьми. Далі громадська організація «Магнолія» збере та проаналізує інформацію й передасть її до Департаменту кіберполіції та в Інтерпол.
Але що можна зробити, щоб запобігти насильству? Дуже важливо говорити з дітьми про ризики, пов’язані з використанням технологій. Наголошувати, що навіть якщо втрапили в халепу, ніколи не пізно звернутися по допомогу. Адже підлітки часто намагаються розв’язати проблему самостійно, без участі дорослих. Зокрема, можуть навіть спробувати зустрітися з кривдником особисто, щоб припинити шантаж. А це може бути вкрай ризиковано. Якщо ж батькам і дітям важко говорити на відверті теми, варто скерувати молодь на спеціальні сайти, де зібрана інформація, як користуватися соцмережами безпечно.
РЕЄСТР ЗАСУДЖЕНИХ
Торік в Україні запустили Реєстр засуджених за сексуальні злочини проти дітей. Це автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення цієї категорії. До нього ввійшли також і ті, чия судимість за злочини знята або погашена в установленому законом порядку.
До реєстру потрапляють на підставі обвинувального акта суду. До бази даних вносять: прізвище, ім’я, дату народження, місце проживання та злочин, за який був засуджений. Також туди додають інформацію про кримінальне покарання.
За участю ювенальних прокурорів до реєстру внесено дані про всіх кривдників дітей, які вчинили злочини до його створення. Це понад 600 злочинців. Такий реєстр має запобігти повторним злочинам проти статевої недоторканності дітей.
До бази даних мають доступ не тільки правоохоронці, а й директори шкіл, дитячих садочків, керівники державних адміністрацій та голови органів місцевого самоврядування.
ПІДГОТУВАЛА ЯРОСЛАВА ХЛЄБНИКОВА,
фото з відкритих джерел
