Широківський парк завжди чекає на людей…

На місці Широківського парку, ще в далекі часи Аракчеєвських військових поселень (1828-1857 років), часів муштри та насилля, було закладено великий громадський сад. Займав він територію нинішнього парку, Будинку культури, та середньої школи № 1.

Значна частина саду була засаджена шовковицею. Коли в 1902 році катеринославські пошуковці історичних матеріалів побували в Широкому, їх здивувало те, що сад ще зберігся, адже за їхніми словами: «Уничтожению подвергались все сады и шелковичные плантации, чтобы уничтожить даже само воспоминание о тех жестоких побоях, с какими сопровождалось насаждение деревьев».

Широке

Збереглись спогади старожилів, які ще пам’ятали залишки саду, особливо шовковиці різних сортів: чорної, білої, сірої. Діти, заплативши одну копійку, досхочу могли наїстися соковитих плодів. Йшли роки, дерева старіли, в саду їх залишалося зовсім мало, треба було насаджувати нові. Ця ідея вперше з’явилася в комсомольців Широкого, згадує Любов Афанасіївна Бай, до них приєднались випускники 1936 року.

Керівники району підтримали молодь. Всі дружно взялися до роботи.

Найменшими були семикласники, їм виділили ділянку ближче до берега, бо воду носили з річки. Навесні висадили клени, тополі, акацію. Закладення парку присвятили пам’яті Т.Г. Шевченка.

В 50-х роках у парку збудували літній кінотеатр. Вечорами після трудового дня, сидячи в залі під відкритим небом, можна було переглянути цікаві фільми, на свята відбувалися концерти. Біля кінотеатру стояв дерев’яний лоток, де купували морозиво, лимонад, цукерки.

У глибині парку розташовувався танцювальний майданчик. Хлопці й дівчата танцювали парами, акомпонував на баяні Анатолій Григорович Бай. Звучали вальси, фокстроти, польки, танго. На танцювальних вечорах молоді було дуже багато.

З 1957 року танці супроводжувались вокально-інструментальним ансамблем Широківського будинку культури.

В парку завжди було чисто й затишно, за порядком слідкував сторож Павло Федорович Борисенко.

На травневі свята цілими родинами святково одягнені люди йшли до парку, на траві розстеляли скатертину, пригощалися стравами, співали улюблені пісні, спілкувалися.

Ближче до річки, в літньому павільйоні, можна було випити прохолодні напої, пограти в шахи, доміно.

В парку були установлені гойдалки та каруселі. В день працівників сільського господарства керівниками району та головами колгоспів, організовувались сільськогосподарські виставки. В павільйонах на полицях були виставлені великі запашні караваї, паляниці, запечені поросята, гуси та багато всього красивого й смачного. Люди милувалися гірками, на яких викладалися величезні кавуни, гарбузи, капуста, буряки та ще багато різних овочів та фруктів.

На початку 70-х років свято «Проводи зими» проходило яскраво та весело, зими були сніжними. В розфарбованих санях, запряжених кіньми, по парку катали дітей. На галявині височів витесаний стовп, на самій верхівці – призи: самовар, шкіряні чобітки, великий квітчатий платок з китицями, годинник. Хто сміливий і вправний, той діставав подарунок.

У 1973 році з центру Широкого в парк, перенесли пам’ятник Т.Г. Шевченку. Дем’ян Ілліч Книга склав ескіз гранітного постаменту та спорудив його.

Нині в парку проходять районні свята, фестивалі, виставки. Люди із задоволенням йдуть до парку.

Наш парк – це окраса селища та час іде… Дерева старіють, кількість їх зменшується, тому вони потребують нашої уваги та допомоги.

Ангеліна Мілевська,

директор Широківського народного

історико-краєзнавчого музею

 

На фото: 1950 р., при вході в парк; 1955 р.

Залишити відповідь