Столітня кераміка та старовинні вишиванки: на Дніпропетровщині відкрили унікальну виставку

До Дня міста у Нікопольському краєзнавчому музеї відкрилася виставка вишивки «Полотняна вічність». В експозиції представлені як роботи сучасних майстринь, так і з фондів музею, яким вже понад 100 років. Повідомляє сайт nikopol.city.

Як розповіли співробітниці фондів, їхня колекція рушників є типовою для народно-прикладного мистецтва степової частини Південної України. Ці рушники збирали під час експедицій у навколишніх селах: Капулівка, Шолохове, Павлопілля, Борисівка тощо. Закуповували у місцевого населення, або ж люди самі приносили їх до музею. Перша колекція, яка була зібрана у 20-30 роках, загинула під час Другої світової війни та окупації міста. Рушники та сорочки, які можна побачити на виставці, були зібрані переважно у 1950-1960 роках.

Особливої уваги майстрині надавали рушникам, які вишивали до церковних свят, оскільки прикрашали ними хату, ікони, хліб на великі свята. Головним орнаментом, який прикрашав ці вироби, були зображення церкви, ікони та янголів.

Кожен елемент вишивки має своє символічне значення. У нашому регіоні був розповсюджений квітковий орнамент. Це різноманітні квіти, які ростуть на Нікопольщині, і є типовими для флори степової України. Насамперед це маки васильки, тюльпани, дзвіночки. Найчастіше зображали троянду. Також уживаним є зображення ружі, яка, як і троянда, вважалася символом кохання. Дуже часто зустрічається геометричний орнамент. Насамперед — чотирикутники, вужики, восьмипелюсткові розетки. Найбільш улюбленими для майстринь можна вважати смуги, які вишиті на багатьох рушниках.

Також часто зустрічаються зображення птахів, з якими пов’язані численні прикмети та передбачення. Популярний мотив — зображення голубів, які користувалися великою шаною, віщували родині щастя та благополуччя. Недарма існує такий вислів: «Воркують, мов голубки». Образ зозулі асоціюється з молодою жінкою, нещасливою у подружньому житті. Лелека ж — символ сімейного щастя. Півня, особливо червоного, вважали охоронцем дітей та худоби, й взагалі вірили, що він приносить в оселю щастя.

Тваринний орнамент був не дуже поширеним, але в колекції є й такий рушник — із зображенням двох котів.

Також на виставці можна побачити і продукцію Нікопольського цеглобуду та народної кераміки. Колись робота над мальованою мискою чи глечиком починалася з копання глини. Їй давали добре вилежатися, вивітритись і промерзнути взимку на морозі, від чого вона ставала пластичнішою. До того, як грудку глини клали на гончарне коло, її довго місили босими ногами, потім місили руками на лаві, як тісто, щоб одержати однорідну, без грудочок та камінчиків, масу. Часто гончареві допомагала вся родина, хтось допомогав при випалюванні, а розмальовували керамічні вироби переважно жінки.

Виставка триватиме до 10 листопада. Вартість квитка — 5 гривень. Графік роботи музею: Вівторок-субота: 9:00-16:00, Неділя: 9:00-14:00. Понеділок: вихідний.