Творцю «Червоної рути» -70 років!
Кажуть, душа справжнього українця – співоча, а серце – палке, мов сонце. Не дивно, що пісня, народжена такою душею – лине від серця до серця: захоплює, поглинає, закохує, пробуджує дух нації.
Творцем таких пісень, музики був Володимир Івасюк. Цього року, 4 березня, Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років. Однак доля не дарувала композитору довгого життя – він трагічно загинув у 30- річному віці. Попри це, Володимир Івасюк і досі живе у наших серцях і душах, бо живі його пісні, мелодії…
ЯКБИ НЕ БАТЬКО…
Народився відомий композитор у 1949 році на Буковині у м. Кіцмань. Тут навчався у середній школі й займався у класі скрипки – в музичній. Тієї музичної школи у невеличкому містечку могло б і не бути, якби не батько майбутнього композитора, Михайло Івасюк. Понад 60 років тому саме його стараннями був організований заклад. Михайло Григорович зібрав понад 120 підписів мешканців міста, які бажали, щоб їхні діти здобули музичну освіту. Переконав владу Чернівців, що невеличке містечко потребує такого музичного закладу. Й, зрештою, в Кіцмані відкрили музичну школу, а серед перших, за результатами вступних іспитів, до неї зарахували п’ятирічного Володю Івасюка.
«ЗВАЛИВ» ЛЕНІНА!
У випускному класі Володимир Івасюк потрапив у надзвичайну для того часу ситуацію. Він разом із друзями «завалив» гіпсовий бюст Леніна у центральному парку! У ті часи за таке можна було й за грати потрапити… Усе трапилось через кашкет, який хтось із хлопців, жартуючи, закинув на бюст Ілліча. Головний убір втрапив прямо на потилицю вождя пролетаріату, й спочатку це викликало усмішку. Та треба було його забирати звідти, тож хлопці, а серед них і Володимир Івасюк, залізли на бюст, аби зняти кашкет. Однак сталося непередбачуване: Ленін виявився незакріпленим на своєму постаменті, тож гепнувся прямо на землю й розбився. Друзі потрапили до міліції й Володимира Івасюка очікувало тяжке покарання – не менш як вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли. Але в атестаті з’явилися четвірки. Родині ж Івасюків після цього прикрого випадку довелось переїжджати до Чернівців, аби історія забулася і не вплинула на подальшу долю сина.
ЧАРІВНА КВІТКА
«Червона рута» – не тільки найвідоміша пісня Володимира Івасюка. Це насправді чарівний твір, бо й досі захоплює собою все нові й нові покоління українців. Чому так? Сучасні мольфари кажуть, що в цій пісні міститься цілий вир чарівний: відчутно помах крила сокола, дихання степів… У ній – глибока таїна Карпат, дзвінкий веселий гомін гірської річки. Навіть чується гул, клекіт, стогін і велич старих порогів Дніпра… Але чому саме квітка червона рута захопила Володимира Івасюка?
Почалося все з юності. Якось у великій батьковій бібліотеці хлопець знайшов старовинний збірник коломийок. Рядки однієї з них не давали йому спокою: «Назбирала троєзілля, Червону рутоньку, та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку». «Що ж то за рута така?» – замислився тоді Володимир. Згодом він знайшов більше інформації про дану квітку. Натрапив на новий варіант коломийки вже на Путильщині, в Розтоках (Чернівецька область). Там одна старенька жінка розповіла, що, за легендою, «рута цвіте тільки один день на рік і дарує тому, хто її побачить, вічну любов». Усе це Володимир записав. Згодом з’явився текст «Червоної рути», з якого народилася пісня. Її Івасюк присвятив одногрупниці Марії Соколовській, в яку був таємно закоханий. Уперше «Червона рута» була виконана вже за два роки, 13 вересня 1970-го в програмі «Камертон доброго настрою» Чернівецької телестудії.
Згодом у виконанні ансамблю «Смерічка» «Червона рута» стала Піснею року на Всесоюзному конкурсі «Пісня-71». Тоді ж зняли відому кінострічку «Червона рута», в якій звучали ця та інші пісні Івасюка. Це був перший український музичний фільм, котрий мав величезний успіх. У ньому міститься історія про ніжне й чисте кохання дівчини з Карпат і хлопця з донецьких степів.
Я ПОВЕРНУСЯ…
24 квітня 1979 року, після телефонного дзвінка невідомого, Володимир Івасюк вийшов з будинку, пообіцявши матусі повернутися через кілька годин, але так і не повернувся. Лише 18 травня тіло Володимира було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія – самогубство. Але ні рідні, ні друзі Івасюка, ні патріотично налаштовані українці цьому не повірили. Тож день похорону перетворився на справжній мітинг мирного непокору радянській владі. 22 травня 1979 року труну з тілом автора «Червоної рути» супроводжували десятки тисяч людей – несли на руках. За неофіційною версією, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Та попри всі заяви й обіцянки чиновників, ця версія досі не має офіційного підтвердження. Залишається сподіватися, що правда таки відкриється, бо пісня «Червона рута» мов закликає до цього серця й душі.
ТАЛАНОВИТИЙ ІВАСЮК
Володимир Івасюк прожив усього 30 років. За своє коротке життя написав 107 пісень, 53 інструментальні твори, створив музику до кількох спектаклів. Також він був професійним медиком, скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні, а ще гарно малював.
Анфіса Букреєва, фото з архіву родини Івасюків
