Українці за кордоном і вдома: що тримає нас разом?
Від початку повномасштабної війни з України виїхали мільйони людей. Хтось тимчасово, хтось – назавжди. Проте питання не лише в кількості, а в тому, як не втратити зв’язок із тими, хто поїхав. Соціальна згуртованість сьогодні – це не тільки про життя усередині країни, а й про підтримку єдності українців у світі.
Станом на квітень 2025 року за межами України перебувають понад 6,9 мільйона українців. Іще 3,8 мільйона – внутрішньо переміщені особи. Такими є дані ООН і Міжнародної організації з міграції. Масштаби міграції вражають, але ще більше – її наслідки. Бо йдеться не лише про цифри, а про громади, які спорожніли. Про школи, в яких поменшало дітей. Про вулиці, де стало тихіше. Про країну, яка втрачає частину себе.
Водночас – це історія не лише про втрату. Це історія про збереження. Про те, як важливо підтримати єдність, попри кордони. Як зробити так, щоб навіть ті, хто зараз перебуває у Німеччині, Польщі, Італії чи Канаді, відчували себе частиною українського суспільства. І щоб повернення додому було не лише фізичним, а й емоційно можливим.
Куди поїхали — і чи готові повернутися
Найбільше українців нині перебуває в Німеччині – понад 1,4 мільйона, далі – Польща (майже мільйон), Чехія, Британія, Іспанія, Італія. Ще пів мільйона – за межами Європи. У Росії (станом на 2022 рік) залишалося 1,2 млн українців, у Білорусі – понад 44 тисячі (на 2025 рік).
Багато хто за цей час устиг інтегруватися: влаштуватися на роботу, вивчити мову, віддати дітей до місцевих шкіл тощо. Тому навіть після завершення бойових дій планують повернутися лише близько 30% тих, хто виїхав. Це реальність, яку визнає і міністр національної єдності Олексій Чернишов:
«Ми чітко розуміємо, що значна частина українців уже не повернеться. Це не катастрофа. Це треба визнати».
Проте Україна сподівається: із 2026 року почнеться зворотний процес. Наступного року очікують повернення 200 тисяч людей, а в 2027-му – пів мільйона.
Що робить Європа — і що може зробити Україна
Європейський Союз продовжив тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Крім того, Єврокомісія розробляє “центри єдності” – інформаційні хаби, які підтримуватимуть тих, хто готується до повернення. Перші такі центри з’являться в Німеччині та Іспанії. Там українцям допоможуть знайти роботу в Україні, пройти мовні курси, отримати правову консультацію.
Україна, зі свого боку, готує моделі повернення, які охоплюватимуть робочі місця, житло, освіту для дітей, відновлення інфраструктури. У фокусі – не просто “повернути людей”, а створити середовище, де хочеться бути.
Але повернення – це не лише політика і програми. Це – зв’язок. Довіра. Відчуття, що тебе чекають.
Соціальна згуртованість — наш шанс зберегти себе
Кожен, хто виїхав, має свою історію. Але всі ці історії мають спільний корінь – вони про пошук безпеки, гідності, майбутнього. І зараз надважливо не розірвати нитку зв’язку між тими, хто залишився, і тими, хто виїхав.
Анастасія Ковальчук
фото з відкритих джерел
