В Україні є “прихований” шедевр
Церкву святого Михайла у с. Крайниково, Хустський район, Закарпатської області було зведено ще 1668 року.
Нині вона ховається в розкидистих кронах велитенських вікових дубів. Тому взимку церкву можна розгледіти краще. Пише “Маловідома Україна”.
Але і влітку в тіні старих крон вона виглядає величаво і загадково. Особливо на контрасті білого надгробного хрета, що стоїть на подвір’ї.
Відчуття монолітності породжується унікальним ганком, який на відміну від інших мараморошських церков є закритим, рубленим. Лише невеликі трикутні вікна з зубчастим профілем, схожі на амбразури в оборонних спорудах, виділяються на бокових стінах ганку. Крайниківський храм цікавий ще й тим, що вівтарна частина набагато вужча нави, чим створюється ефект значної компактності храму.
Але особливо вразив мох, яким буквально повністю вкритий гонтовий дах пам’ятки. Густа тінь від крон дерев, що обступають з усіх боків храм, зелений мох, старовинні темні зруби – все це створює відчуття казковозті і втаємниченості.
Храм належить до тих небагатьох в Україні, що мають настінне малювання по полотну, наклеєному на гладкі стіни дерев’яного зрубу.
Малювання XVII–XVIII ст. досить занедбане, іконостас 1769 року роботи маляра Яворського з Вілок — розібраний. Розпис, що імітує іконостас на східній стіні нави, ще зберігає первісний колорит. У вівтарі — більш пізній розпис графічного характеру. Високу дерев’яну каркасну дзвіницю, що колись стояла біля церкви, було перенесено разом із дзвонами до православної церкви, збудованої в 1927 році.
Церкву відреставровано у 1971 році. 4 жовтня 1997 року Свято-Михайлівську церкву було відкрито знову після 50 років її закриття (1947).
