Вигорання: як розпізнати та запобігти

Мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті відчував апатію, фізичне чи емоційне виснаження, коли думки про роботу викликають відразу, бо вона – джерело хронічної втоми, спустошеності і безсилля. Психологи називають такий стан вигоранням.

Вигорання – це процес, що відбувається впродовж тривалого періоду внаслідок хронічного стресу, з яким людина не може впоратись самостійно.

Як розпізнати такий стан, як із ним боротись та якими можуть бути наслідки – розповіла психологиня благодійного фонду «Світ Українцям» Оксана Ковальова. Ось кілька тез від фахівчині.

Професійне вигорання виникає внаслідок хронічного та неконтрольованого стресу на робочому місці. Водночас сама робота зовсім не приносить задоволення. Відбувається зниження праце­здатності, зникає мотивація та бажання робити те, що вмієш. Також притаманні відчуття апатії, брак енергії, тривога та дратівливість. Можуть виникати проб­леми із самооцінкою та сприйняттям своїх професійних здібностей, з’являтися й фізичні симптоми – частий головний біль, труднощі з травленням чи порушення режиму сну.

Найчастіше професійне вигорання виникає у працівників системи «людина-людина». Наприклад, у лікарів, учителів, журналістів чи волонтерів.

Зараз усе частіше починають говорити про емоційне вигорання в стосунках. Зокрема, з батьками, партнерами, колегами чи навіть власними дітьми. Бо головна причина: постійний стрес від того, що людина обирає своїм пріоритетом не власні потреби, а щось інше – роботу чи запити інших людей та витрачає для цього більше сил і ресурсів. І з часом такий спосіб життя виснажує, знесилює, викликає відразу.

«Оскільки вигорання – стан, який виникає не відразу, а впродовж певного періоду, воно має певні фази», – каже психологиня.

Починається з «медового місяця» – етапу, коли людина захоплюється справою настільки, що часто забуває про свої базові потреби. Це період ейфорії, і він доволі тривалий.

Наступна фаза вигорання – коли утома вже присутня, але настає після відпочинку. Далі – фаза, коли людина не відчуває полегшення після короткотривалого відпочинку чи вихідних. Водночас знижується концент­рація та з’являються часті помилки в роботі. Виникає прокрастинація, небажання брати на себе ініціативу, проявляти творчий підхід. Тут слід звернути увагу на психогігієну, практики розслаблення, згадати про творчість та спорт.

Апатія, дратівливість і депресивний стан – ознаки наступного, третього етапу, коли немає сил займатися чимось, крім роботи. І водночас робота залишається джерелом виснаження. Людині важко розірвати це коло самостійно. Тому не варто нехтувати допомогою.

Якщо вчасно не впоратись із третьою фазою вигорання, починається одна з останніх – burn out. Виникає повна відраза до справи, якою займаєшся, а улюб­лена діяльність не приносить жодного задоволення. Помилково вважати, що рятівним на цій стадії може стати зміна місця роботи чи фаху. Людина просто перенесе свої звички у ставленні до роботи на нове місце. В такому разі вигорання просто продовжиться.

Щоб уникнути цього, Оксана Ковальова радить ефективно розподіляти свій ресурс та вчасно його відновлювати. Способів є чимало: це може бути спілкування з друзями, відпочинок серед природи, медитація, спорт, хобі тощо. А ще варто аналізувати те, скільки часу ми витрачаємо на кожен аспект свого життя, і тримати всі сфери в балансі та створити план справжньої турботи про себе.

Наслідками тривалого вигорання можуть бути депресія, розрив стосунків, залежності, втрата сенсу життя та навіть суїцидальні думки. Тож варто бути уважними до себе і зважати на будь-які прояви свого організму.

Якщо ви все ж помітили в себе ознаки вигорання, зверніться по допомогу до спеціаліста, адже впоратись із цим станом самостійно дуже складно. Коли такої можливості немає, розробіть покроковий план дій. Почніть займатися спортом, спробуйте налагодити режим сну та харчування, намагайтеся більше відпочивати.

ЯРОСЛАВА ХЛЄБНИКОВА,
фото з відкритих джерел