Як допомогти дитині подолати негативні наслідки стресу

Під час війни, яка вже рік триває в Україні, діти є найвразливішими серед тих, хто страждає від її жахіть. Вони гостро реагують не лише на власне напруження, спричинене стресом, але й на психоемоційний стан дорослих – батьків, учителів та інших людей зі свого оточення. Як допомогти дитині подолати негативні наслідки стресової ситуації, – підкажуть спеціалісти Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України.

ЕМОЦІЙНИЙ СТАН

У кожного – різні чинники. Чи можна щось вдіяти?. Хтось потерпає від постійних повітряних тривог і ракетних атак, хтось – від тривалої розлуки з батьками, поступово втрачаючи з ними психоемоційний контакт або від втрати мами чи тата на фронті. Хтось зазнає травм чи стає свідком насильства… На всі ці події кожна дитина реагує по-своєму, але найчастіше, на жаль, не може висловити те, що її турбує. Варто пам’ятати: наслідки травмуючих подій часто проявляються у дитячій поведінці, характері ігор, фантазій, в емоційних станах. Позначаються на процесах мовлення, пам’яті, мислення, можуть спричинити хронічні соматичні захворювання. Якими можуть бути ознаки психологічної травми?

• Емоційні прояви це загострення страхів (особливо страху розлуки); підвищення тривож­ності; плаксивість або агресивність; бурхливі чи, навпаки, – збіднені емоції.
• Когнітивні прояви пов’язані з погіршенням пам’яті, мислення, уваги; збідненням мовлення; підвищеням мовної активності.
• На соматичні прояви вказують підвищена втомлюваність, сонливість; загострення хронічних хвороб; втрата апетиту, болі у шлунку, нудота і блювання; головні болі; розлади дихання і розлади у роботі серця; захворювання верхніх дихальних шляхів.
• Характерними поведінковими проявами є порушення сну, нічні кошмари; заперечення, впертість; гіперактивність; пасивність, замкнутість; посилене прагнення до контакту з дорослими або відмова від контакту; нав’язливі ігри з негативним сюжетом, а також – нав’язливі думки.

КОРИСНІ ДІЇ

Чи можна щось вдіяти? Як батькам допомогти дитині подолати негативні наслідки психотравм, стресових обставин або подій за умови, що вони можуть проявлятися не одразу, а через тривалий час: за пів року та більше. Якщо помічаєте зміни у стані дитини, проконсультуйтеся з психологом у школі або у дитячій лікарні. Проте дещо можна зробити і самим. Складіть невеликий перелік дій, які вам допоможуть. Обов’язково треба:

1. Збалансувати власний психоемоційний стан.

Щоб допомогти дитині, надзвичайно важливо подбати про власну емоційну рівновагу. Як у літаку: «Спочатку кисневу маску на себе, а потім – на дитину». Почати треба з простих кроків: налагодити режим сну, пити достатньо рідини, гуляти пішки, робити ранкову зарядку тощо. Знайдіть заняття чи хобі, які приносять вам задоволення, та неодмінно виділяйте на них час. Також важливо максимально позбавитись негативних думок та переживань; знайти для себе ресурси, які наповнюють енергією і приємними враженнями. Це можна зробити, якщо не самотужки, то з психологом.

2. Виявляти до дитини особливу увагу та піклування.

Дитина, яка переживає негативні наслідки сильного стресу, може почуватися відчуженою, страждати від самотності, безсилля і безпорадності. Для неї надзвичайно важливо отримувати особливу увагу та піклування з боку батьків. Варто частіше якісно проводити час разом: гуляти, грати у настільні ігри, робити щось своїми руками, готувати, читати казки на ніч, співати колискових (можна навіть погойдувати при цьому маленьких і доросліших дітей, – це дасть змогу швидше відновити відчуття базової безпеки). Важливо частіше обіймати дитину, погладжувати її, робити жартівливі масажі, тримати за руки, підтримувати зоровий контакт, гратися у рухливі ігри на свіжому повітрі. Говоріть дитині про те, як ви її любите і приймаєте такою, яка вона є, дізнайтеся, про що вона мріє, що її радує, що б їй хотілося такого, що покращить настрій. Не буде зайвою допомога у реалізації дитячих прагнень.

3. Налагодити позитивний близький контакт з дитиною та стосунки, якщо вони зіпсовані.

Для цього можна робити речі, пов’язані з проявами особливої уваги та піклування. Проте можна зробити ще дещо. Наприклад, візьміть собі за правило кожного дня упродовж 15 хвилин уважно вислуховувати дитину, давати їй можливість говорити про будь-що, не перебиваючи, не критикуючи, підтримуючи зоровий і тілесний контакт. Розпитайте дитину про те, що приносить їй задоволення, і намагайтеся включатися у спільну діяльність; поговоріть з нею про те, що її засмучує, дратує, тривожить чи ображає у ваших стосунках, допоможіть відпустити ці негативні переживання. Щодня робіть щось, що порадує вашу дитину – готуйте її улюблену страву, ходіть разом на цікавий мультфільм, гуляйте в парку, грайте в її улюблену гру.

4. Запропонувати дитині регулярно виконувати спеціальні вправи-антистрес.

Вправи-антистрес – це спеціальні тілесні вправи. Фахівці рекомендують виконувати їх, коли дитина саме потерпає від негативних наслідків стресу або для профілактики. Вони є простими, але при цьому ефективними, і працюють таким чином, щоб допомогти тілу впоратися зі стресом на рівні м’язової пам’яті. Крім того, ці вправи допомагають збалансувати психоемоційний стан.

ЯРОСЛАВА ХЛЄБНИКОВА

фото із відкритих джерел