«На старт! Увага! Руш!», або як на Закарпатті впроваджують реформи
Дніпропетровщина одна з перших стала на шлях децентралізації місцевого самоврядування. Вона вже не раз приймала у себе журналістів з інших областей України, аби поділитися досвідом впровадження реформ, показати досягнення кращих громад, розповісти про успішні практики, ініціативи.
А нещодавно журналістський «десант» завітав до Закарпаття. Тривалий час тамтешня обласна влада вперто «гальмувала» в регіоні процеси об’єднання громад. І лише на п’ятому році впровадження реформ в Україні тут врешті-решт затвердили перспективний план розвитку регіону. Разом з тим громадам, які ми відвідали, сьогодні уже є чим похвалитися…
АБИ НЕ ГІРШЕ, ЯК У ЧЕХІВ
Полянська ОТГ – одна з найуспішніших на Закарпатті. Утворилась у 2016 році, об’єднавши 13 сіл (понад 14 тис. чол.). Тут успішно функціонує 70 готельних комплексів, приватних садиб, санаторно-курортних закладів. Регіон здавна славиться знаменитими здравницям ( «Квітка Полонини», «Кришталеве джерело», «Сонячне Закарпаття», «Поляна»), цілющими джерелами мінеральних вод («Лужанська», «Поляна Квасова», «Поляна Купель», «Плосківська»), мальовничими полонинами з надзвичайними краєвидами.
І все ж-таки лише з початком децентралізації громада відчула себе господарем, здатним самостійно приймати рішення й відповідати за їх виконання. Узяли курс на поліпшення соціальної сфери. Отримавши інфраструктурну субвенцію і заручившись фінансовою підтримкою мінсоцполітики, суттєво поліпшили матеріальну базу ряду закладів, буквально за чотири місяці «з нуля» звели сучасний ЦНАП на понад 270 послуг. В одному з віддалених сіл побудували амбулаторію сімейної практики, в іншому – клуб, ще в одному відкрили Інклюзивно-ресурсний центр для дітей з особливими потребами.
– Ми створили у Поляні дитячу школу мистецтв, дитячо-юнацьку спортивну школу, де хлопчаки й дівчатка займаються карате, важкою атлетикою. Є у нас і футбольна команда. Раніше полянські футболісти тренувались у Сваляві. Зараз маємо власний стадіон – один з кращих в Україні: з газоном і поливами, з гучномовцями, електронним табло, роздягалками й душовими, з глядацькими трибунами. Тепер тут проходять дитячо-юнацькі чемпіонати України. До нас на базу щороку приїжджає параолімпійська збірна з боротьби, – ділиться досягненнями голова Полянської ОТГ Іван Дрогобецький. – Ми створили ціле управління соціального захисту – «Центр соціальних служб». Чесно кажучи, мені дуже імпонує в цьому плані політика нашого чеського міста-побратима Тельча. Думаю, рано чи пізно ми всі прийдемо до цього.
Серед задумів Івана Дрогобецького – створити на базі однієї зі шкіл сучасний хоспіс для самотніх людей похилого віку, схожий за умовами перебування і обслуговування на курортний санаторій.
Влада громади розробила трирічний план дій, згідно з яким віддалені села матимуть необхідні об’єкти інфраструктури. Тут постійно шукають додаткові джерела надходжень, подають проекти у діючі програми. Активно сприяють розвитку малого бізнесу. Тут розробили систему туристичних маршрутів по Закарпатській області, рекламують продукцію крафтових виробників, фермерів, що утримують і розводять оленів, страусів, кіз. Крім оздоровлення та лікування, Полянська громада пропонує туристам екстремальні поїздки в гори на конях та велосипедах, квадроциклах чи позашляховиках, екскурсії до закарпатських замків, дегустаційних залів. Буде розвиток – будуть покупці товарів і послуг, будуть кошти, переконаний Іван Дрогобецький.
ЗМІНА КЕРІВНИЦТВА – НА КОРИСТЬ МУКАЧЕВУ
Як визнають самі мукачівці, помітний розвиток міста почався у 2015 році саме після зміни керівництва. За цей період втричі зросли власні доходи міського бюджету – від 250 до 750 мільйонів гривень. Постійно оновлюються важливі соціально-структурні об’єкти, будуються і відкриваються нові.
Так, у квітні цього року мукачівський Центр надання адміністративних послуг переїхав до нового приміщення, збудованого за сучасними енергоефективними технологіями.
«Наш Центр надає понад 350 послуг, як адміністративних, так і соціальних, архітектурних, а також послуг держгеокадастру, – розповів Олександр Лендєл, керуючий справами виконкому Мукачівської міської ради. – Обслуговують громадян три десятки спеціалістів. Більшість адміністраторів є абсолютно універсальними. Тобто зараз ми маємо сучасний ЦНАП, який об’єднав усі міські послуги в одній структурі. Це дуже зручно. Біля Центру облаштовано безкоштовний паркінг на 112 місць для відвідувачів».
Надзвичайне враження справив на журналістів реконструйований Палац культури і мистецтв. Сучасний культурно-мистецький простір розташувався в історичній двоповерховій будівлі, яка гармонійно вписується в архітектуру міста Мукачево. У приміщенні є 80 репетиційних аудиторій для занять оркестру, ансамблів, хору, індивідуальних виконавців (вокально або з інструментами), хореографічних колективів. Є велика глядацька зала на 500 місць, простір для конференцій, шахові класи.
«Родзинкою всього цього є наша ( до речі, єдина в області!) студія звукозапису з якісною професійною апаратурою. Тепер ми маємо можливість записувати не тільки індивідуальних вокалістів чи інструменталістів, а цілі хори, оркестри, інші великі колективи, – хвалиться Ірина Калій, начальник відділу культури та молодіжної політики. – Для приїжджих передбачено платні послуги. Своїх же аматорів, які виступають на різних конкурсах, концертах, фестивалях, представляючи культуру нашого міста, однозначно, записуємо безкоштовно».
З 2016 року за ініціативи міського голови у мистецьких школах Мукачева запроваджено стипендію міської ради для 15 кращих учнів мистецьких шкіл. Їх визначає рада директорів, і щомісяця з вересня по травень вони отримують по 1000 гривень. «Так само і в освіті, і в спорті. Стипендію призначають і 15 тренерам. Ми маємо щомісячну батьківську плату за заняття. Так от стипендіати її не сплачують взагалі, навчаються безкоштовно. До того ж, у нас діє Програма підтримки – ми повністю фінансуємо поїздки цих дітей, вбрання танцювальних і хорових колективів, які представляють наше місто», – розповідає очільниця відділу культури.
З можливостями найбільшого на Закарпатті оновленого спорткомплексу нас ознайомив директор Мукачівської ДЮСШ Сергій Кучінка. А почалося усе, признався керівник, з його пропозиції реконструювати бігові доріжки. Міський голова пішов назустріч і сам, як кажуть, запалився ідеєю осучаснення усього комплексу.
Відтепер юні мукачівці займатимуться боксом, пауерліфтингом, легкою атлетикою, баскетболом у оновлених спортивних залах. Тут є і два відкриті басейни, і новий стадіон з футбольним полем та трибунами, тенісні корти, майданчики для спортивних ігор. А на розминочній біговій доріжці зі спеціальним покриттям (з якої, власне, «все й почалось») журналісти «зайняли стартові позиції» і зробили фото на згадку. «На старт, увага, руш!»- скомандував нам директор ДЮСШ…
Те ж саме хочеться побажати й мукачівській громаді, аби не здавали темпів у реалізації задумів і планів.
Реформувати медицину у Мукачеві взялися ще до офіційного старту реформи в Україні. Сьогодні громада має успішний кейс. Минулого року тут відкрили найбільший на Закарпатті діагностичний медичний центр. Фахову допомогу надають близько 200 медпрацівників. Понад 90 видів послуг. Кабінети забезпечені необхідним сучасним обладнанням.
«З 2016 року впроваджена електронна медична система та електронна черга. Ведеться електронний облік пацієнтів, завдяки чому медики мають доступ до актуальної інформації про хворого. Доки людина лежить в лікарні, усі послуги їй надаються безкоштовно, жодних ліків вона не купує. Але це тільки для жителів мукачівської громади та району, – розповідає радник голови Мукачівської міської ради Владислав Микита. – Діє Програма соціального захисту мукачівців, якою передбачено допомоги на лікування 30 мільйонів у рік. Ми оплачуємо операції наших громадян і у мукачівській лікарні, і в інших центрах, за кордоном. Є сусідні громади, які хочуть приєднатися до нашої медичної системи. Вже почали укладати з ними угоди».
Майже усі масштабні проекти в цій громаді реалізовані коштами місцевого бюджету. Часткове державне фінансування отримали лише на оновлення спортивної школи (8% від загальної вартості реконструкції – 10 млн виділено програмою «Велике будівництво»), та на приймальне відділення Мукачівської ЦРЛ, будівництво якого наразі триває. «Реконструкція мукачівського Палацу культури, новий медичний Діагностичний центр, Інклюзивно-ресурсний центр, ЦНАП, найбільший в області Центр громадськості, три нових збудованих парки відпочинку, цього року буде ще четвертий… Усі ці об’єкти забезпечені коштом міського бюджету», – пояснив радник міського голови.
Й БУКЕТИК ЛАВАНДИ НА ЗГАДКУ…
Для Перечинської ТГ розвиток туризму – стратегічний напрямок. Хоч, як зізнався тамтешній міський голова Іван Погоріляк, дуже популярних туристичних об’єктів тут бракувало…
Та головне, не стільки природні чи історичні ресурси, як люди – вирішили в громаді. А під началом мера зібралась якраз небайдужа команда однодумців. Переглянули те, що мали, спланували, що можна зробити найближчим майбутнім, і почали втілювати задуми в життя. І сьогодні Перечин – зразок того, як «із нічого» можна зробити «цукерочку».
– Перечин завжди був транзитним містом від Ужгорода до парку «Воєводино». Туристи навіть на каву сюди не завертали. Не було сенсу зупинятись, – пояснює Федір Шандор, президент Закарпатської туристичної організації. – Тепер же тут можна не тільки покавувати, а й зробити дво-тригодинну екскурсію: на Лавандову гору, якщо сезон, чи на дегустацію до крафтової сироварні «Перечинська мануфактура». Замовити обід у «Підкові» – сьогодні це єдине місце на Закарпатті, де можна скуштувати 15 страв різних народів.
І пан Федір, який того дня був нам за екскурсовода, розкрив деякі перечинські фішки-заманухи для туристів. Стосувалися вони місцевих легенд. Одна з них – Будиночок Зубної Феї. Не так давно «примостився» він на старому дереві міської вулиці. І з тих пір не минають його ні містяни, ні приїжджі. Уже традиційно заїжджають до цього витіюватого казкового помешкання, аби покласти на віконце молочний дитячий зубчик.
Ще одна відновлена легенда – про листоношу Федора Фекету, який щодня долав понад 25 кілометрів, аби доправити із сусіднього міста кореспонденцію і вчасно рознести її місцевим мешканцям. Тепер щороку сюди приїжджають спортсмени з інших міст, аби взяти участь у Перечинському пів марафоні.
А який різдв’яний фестиваль – без перечинського ярмарку, де продаються лише місцеві крафтові товари: «Український Лавандовий мед», «Закарпатське лечо», варення з зеленого горіха, з айви, із кульбаби, з шипшини, лаванди. Туристи охоче купують такі заготовки з гарними етикетками.
Куди ще ідуть туристи? До краєзнавчого Музею однієї вулиці, де зберігаються предмети побуту представників різних національностей, що тут мешкали. Або на старий єврейський цвинтар, де теж є що подивитися… Чи до цілющого джерела, яке (за ще одним місцевим повір’ям ) нібито покращує зір.
А за три кілометри від міста – знаменита і дуже популярна серед подорожуючих Лавандова гора. Кілька років тому Юрій та Мирослава Качур засадили гірські схили кущами духмяного чагарника та дамаської троянди. Тепер цей туристичний магніт в сезон цвітіння відвідує іноді до тисячі гостей у день. І не лише любителі фотосесій. Тут можна продегустувати й продукцію із лаванди та троянди. А також придбати в сувенірній лавці натуральні крафтові конфітюри, сиропи, чаї, приправи, солодощі, косметичні засоби. Торбинки з лавандою, подушки та ляльки. Є навіть смачне лавандове морозиво та міцна «Лавандівка».
Ми поверталися із закарпатського прес-туру не тільки із букетиками запашної лаванди і незабутніми враженнями про побачене й почуте, але й із твердим переконанням того, що для успішного розвитку територіальної громади недостатньо мати лише великі промислові чи сільськогосподарські об’єкти… Головне – це люди, здатні буквально «під ногами» віднайти й реалізувати наявні місцеві ресурси та перетворити їх на «фішку»,«родзинку», «магніт» і своїм ентузіазмом запалити таких же, як сам, однодумців. Як, скажімо, в тому ж Мукачеву, Перечині, Поляні…
Прес-тур відбувся в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
Наталя Назарова.
Фото Людмили Долі, Віти Копенко.
