Софія Бордінських: «Ще з дитинства є мрія – стати олімпійською чемпіонкою»
Українська спортсменка Софія Бордінських із Жовтих Вод у свої 19 уже двічі чемпіонка світу із самбо, чемпіонка Європейських ігор із сумо, чемпіонка Всесвітніх ігор із самбо, багаторазова чемпіонка Європи із сумо та самбо, призерка Кубка Європи з дзюдо та багаторазова чемпіонка України із сумо, самбо та дзюдо. Тендітна дівчина ефектними прийомами здобуває медалі та мріє про олімпійське золото. Про свої останні перемоги та спорт під час війни Софія розповіла в інтерв’ю нашим журналістам.
– Софіє, розкажи, будь ласка, про свою історію чемпіонства. Як прийшла до спорту і чому обрала саме такий, можливо, не дуже дівчачий, вид змагань?
– Я почала займатися спортом із чотирьох років. У мене дуже спортивна сім’я. Два брати теж займалися боротьбою, тому я також у спорті. Коли в дитинстві мої брати боролися, я в памперсах бігала біля них і разом із ними вже міряла сили. Перші змагання в мене відбулися в 4 роки. Я тоді виступала з хлопчиками та посіла перше місце.
– Не розглядала другий вид спорту чи, можливо, пробувала щось інше?
– Пробувала, звісно, і плавання, і танці, й легкою атлетикою займалася, але до серця більше припало дзюдо, боротьба. У мене є мрія ще з дитинства – стати олімпійською чемпіонкою з дзюдо.
– Паралельно з постійними тренуваннями та змаганнями ти ще навчаєшся й в університеті. Як вдається усе поєднувати та не вигорати?
– Так, інколи це важко. Щодо тренувань зараз – це вранці і ввечері по дві години. Навчання дистанційне, тому легше. Прийшла з тренувань, перекусила і сіла за уроки, сиджу, вчуся. Я знаю, заради чого це все робиться, тому маю мотивацію. Звичайно, деколи буває нелегко чи немає настрою, тоді я роблю собі просто відпочинок невеликий. День спокою – і знову в строю.
– Ти вже двічі чемпіонка Європи, вперше золото виборола в 15 років. Чи пам’ятаєш той день? Які були відчуття?
– Так, пам’ятаю, коли із дзюдо вперше поїхала до Європи. Звичайно, я хвилювалася, було страшно, дуже бентежно. Але більше мені запам’ятався чемпіонат світу із самбо, я там теж перемогла.
– Що тобі дають перемоги на змаганнях і як ти переживаєш невдачі?
– Перемоги, мабуть, дають більше впевненості. Звичайно, може, десь суперниці починають боятися, знають уже мою боротьбу та тактику, вивчають мене детальніше. У кожного спортсмена є своя тактика, як робити захват, як краще підходити, коли саме. Я також маю свою стратегію.
Щодо невдач, ну, я така людина, що якщо десь не вийшло, то буду ще більше працювати, в мене мотивація сильна. Я повинна довести всім, що я краща, щоб мною пишалися батьки й тренери. Вчора я була чемпіонкою, але сьогодні вже знову повинна працювати та засвідчувати всім, що я краща, і тримати своє перше місце за собою.
– Ти щойно приїхала з Франції, перед цим у тебе були змагання у Польщі, де саме і відбувалися Європейські ігри. Розкажи про них, як проходили змагання?
– Шлях був тяжкий, як фізично, так і морально. Бо на Європейські ігри потрібен сертифікат або ліцензія. Спочатку я виграла чемпіонат Європи із сумо, далі – відбіркові турніри, на яких я отримала ліцензію і поїхала на Європейські ігри. Була надскладна та довга дорога, але нас дуже гарно зустріли. Дякую Польщі, вони нас активно підтримують. Дякую президенту Федерації з сумо, все було круто, на вищому рівні.
– Як ти готувалася до таких серйозних змагань у Польщі?
– Складно було зібратися, бо до цього мала невдалий виступ. Мені було тяжко більше психологічно. Але все, що відбувається, то на краще. Я зібралася, проявила себе та ось моя заслуга – золота медаль. Дякую тренерам, що вклали в мене сили та душу, дякую родині та всім, хто мене підтримував, бо це наша спільна праця.
– Якщо ми вже говоримо про Європейські ігри, розкажи, наскільки це престижні змагання?
– Це дуже серйозні змагання, бо для них потрібна ліцензія, аби виявити, хто найкращий у Європі. Хто виграє на Європейських іграх, той отримує ліцензію на Всесвітні ігри.
– Ти виступала в складі команди чи самостійно?
– Я завжди виступаю у складі збірної України. Вона у нас дуже сильна, найкраща. Ми робимо все можливе, щоб нами пишалися, щоб знали, що Україна незламна. Аби й за кордоном бачили, що, попри те, що в нашій країні триває війна, ми все одно виступаємо та демонструємо досить високий рівень. Україна посіла третє місце у медальному заліку Європейських ігор-2023. Попереду українців лише спортсмени з Італії та Іспанії.
– Як змінилися змагання та тренування збірної України із початком повномасштабного вторгнення рф?
– Було дуже непросто. Взимку надто складно, бо без світла, холодно, але нас це зробило сильнішими. Було страшно, бо літали ракети, вибухи… Але ми повинні прославляти нас за кордоном, щоб інші країни бачили та чули про нас. Військові захищають нас, а ми все робимо на своєму, спортивному фронті.
– Як ставляться на змаганнях до українських спортсменів після повномасштабного вторгнення?
– Звісно, нас поважають, дуже багато запитують, хочуть допомогти. За кордоном розуміють, через що ми проходимо. Я вдячна країнам, яким не все одно, які нас підтримують. Це також дуже велика допомога для нас.
– Ти приїхала до Жовтих Вод на один день. Куди далі, які змагання та спортивні плани?
– Так, зараз уже пройшли Європейські ігри в Польщі, далі в мене був чемпіонат Європи з пляжної боротьби. Для мене це був перший досвід, він проходив у Франції. Це було круто, я рада, що брала участь у таких змаганнях. Все пройшло добре. Я думаю, що надалі такий вид спорту буде залучатися до олімпійських видів змагань. Незабаром у мене Кубок Європи з дзюдо, місто Пакш, Угорщина. Це відбіркові старти на чемпіонат Європи та світу серед юніорів, треба серйозно готуватися.
Дуже багато стартів планується, але я зроблю відпочинок, бо три старти підряд було, трошки втомилася, але це по секрету. Попереду – серйозна підготовка до Всесвітніх ігор, багато планів, сподіваємося на золоту медаль. Тож далі буде.
ТЕТЯНА ПОТОЦЬКА,
ФОТО ІЗ ОСОБИСТОГО АРХІВУ СОФІЇ БОРДІНСЬКИХ
Дивіться більше у відеоматеріалі
