Румунія. Разом нас багато
Кореспондент “Вістей Придніпров’я” взяв участь в Бухаресті у мітингу, присвяченому другій річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
24 лютого – день, коли особливо сильно болить кожному українцю. Вже друга річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Більше двох тисяч українців зібрались в центрі Бухареста аби відзначити страшну дату і вшанувати пам’ять полеглих за Батьківщину.
Символічно, що почався мітинг на площі Перемоги (Piata Victoriei, – Авт). Там активісти підготували перформанс: дівчина-Україна оплакує своїх загиблих дітей.
Далі колона вирушила до українського посольства, де з земляками зустрівся посол України в Румунії Ігор Прокопчук.
Разом ми вшанували пам’ять загиблих від рук агресора хвилиною мовчання. Проте тиша, здавалося, тривала набагато довше хвилини, ніхто з нас не міг наважитись перервати її, навіть після завершення відліку. Не вередували навіть маленькі діточки, а їх було чимало.
А від нашого посольства хода вирушила до російського, щоб нагадати окупантам про скоєні ними злочини.
Українців підтримали румуни, разом з нами вони викрикували антивоєнні гасла. Машини сигналили, побачивши наші жовто-блакитні прапори, а водії махали нам руками.
В нашій колоні були також представники інших національностей. З усіх боків, окрім української, можна було почути англійську і румунську мови.
“Я тут, щоб підтримати Україну, тому що я не тільки румун, але й сирієць. У нас спільний ворог. Моє рідне місто – Алеппо (місто в Сирії, що постраждало від російських бомбардувань,- Авт), тож я підтримую Україну” – каже хлопець на ім’я Каталін. Кажуть, він не пропускає жодного українського мітингу.
“Сьогодні я тут, бо я проти путінської агресії в Україні. Я тут з найпершого дня, з найпершого мітингу. І я хочу залишатися з українцями, доки війна не завершиться”, – говорить румунка Ізабела.
“Треба нагадати світові, що у нас війна, що ми всі хочемо скоріше повернутись додому. Що нам потрібна зброя, допомога, що в нас досі в полоні багато людей. Що війна триває вже 10 років”, – підкреслює одеситка пані Євгенія.
Зустрілася мені на мітингу і наша землячка – відома в Дніпрі освітянка і громадська діячка пані Людмила.
Її мета – не тільки нагадати світові про російські злочини, але й подякувати гостинній Румунії за прихисток і допомогу.
Серед транспарантів, що нагадували світові про злочини країни-терориста, виділявся її плакат. На ньому від руки були написані слова вдячності всім румунам, що опинилися небайдужими до українського горя.
Єва АВРАМЕНКО.
Фото автора і Людмили КОСТРЮКОВОЇ.
