Олександр Поль: зробив Дніпропетровщину відомою

Він народився у Верхньодніпровському районі, багато років провів у Катеринославі та відкрив поклади руди у Кривому Розі і був одним з ініціаторів будівництва мосту та залізничної дороги, що дали промисловий поштовх для розвитку всього регіону.

Олександр Поль став першим почесним громадянином міста ще за життя, але потім про його здобутки забули.

Знавець мов та законів

У вересні виповнюється 193 роки з дня народження мабуть найвідомішого мешканця Дніпропетровщини – Олександра Поля. Рід Поля походить з родини шведського дворянина, який брав участь у одній з турецьких війн, а потім придбав маєток в Україні та оселився біля річки Мокра Сура. Один з синів цього воїна – Микола одружився на дочці, яка була онучкою гетьмана Павла Полуботка і у 1832 році в них народився син Олександр, що згодом зробить величезний внесок у розвиток Катеринославщини. Майбутній почесний громадянин Дніпра навчався в гімназії Катеринослава, а згодом батьки перевели його на навчання до Полтави, де він і отримав початкову освіту, закінчивши заклад з срібною медаллю. Батьки вирішили, що син буде юристом і відправили його вчитись в естонський університет. Аби стати студентом Поль повинен був здати 11 вступних іспитів – такі були вимоги навчального закладу. Він не тільки успішно здав їх усі, а й вразив приймальну комісію своїм знанням – міг вільно спілкуватись на шести іноземних мовах. Його прийняли одразу на другий курс. Після закінчення навчання повернувся до Катеринослава та працює над введенням сільської та судової реформи регіону. Та головним його захопленням є не робота, а історія та археологія – нею він почав захоплюватись ще під час навчання у Полтаві. Арехології та збиранням історичних експонатів він присвячує весь вільний час та не шкодує грошей.

Поклади руди і не тільки

Олександр Поль в середині 1850-х років багато подорожує рідним краєм та у пошуку нових археологічних артефактів. У 1866 році, прогулюючись у Дубовій балці, що знаходилась неподалік поштової станції «Кривий Ріг» і знайов там поклади залізної руди. Аби дізнатись якість породи він відправив її у одразу у декілька іноземних лабораторій, які підтвердили якість руди. Згодом він запросив відомого професора Штрипельмана – німецького гірничого інженера, який також підтвердив якість покладів. За словами істориків, про руду у Дубовій балці знали давно – козаки тут виплавляли чавун для своїх потреб. Але якість покладів першим офіційно підтвердив Поль. Він декілька разів звертався до влади аби та почала розвивати промисловість. Він звертався до міністра державного майна аби той сприяв у створенні акціонерної кампанії, яка б займалась видобутком руди. Але ніхто не підтримував Олександра Поля. Тоді він викупив Дубову балку та придбав у Катеринославі ділянку аби звести на ній чавуноливарний завод. Та перші роки видобуток не приносив грошей, а навпаки – Поль мав тільки вкладати і вкладати кошти в результаті чого заклав все своє майно під кредити і мав дуже великі борги. Але це його не зупиняло. Призупинивши на деякий час видобуток руди він відкрив підприємства з видобутку аспіду і графіту, поклади яких знаходились в Херсонській області. Але справа йшла теж не дуже добре – перевозити графіт залізницею було дорого, а в Поля не вистачало коштів на утримання підприємства. Так само не пощастило і з підприємством з видобутку аспідного сланцю – його поклади знаходились неподалік Кривого Рогу у селище Покровському. Це родовище також було відоме з козацьких часів, сам матеріал використовували для покривання стріх та настилу підлоги. У 1880-х роках у Покровську аспідне виробництво занепало, тож Поль почав розробляти видобучу аспіду у Дубовій балці. Але ця спроба зазнала невдачі.

Аби мати гроші на розвиток видобутку руди у Дубовій балці та знайти кошти на звичайне життя Олександр Поль також займався і сільським господарством – розводив велику рогату худобу, мав кінний і цегельний заводи. Він вважався одним з найбільших власників великої рогатої  худоби у Верхньодніпровську.

Поль активно приймав участь у виставках – промислових і сільського господарства. На перших презентував руду, графіт і аспід, на других – свою рогату худобу та коней. У господарстві йому щастило більше – за  корів, биків і коней він неодноразово одержував нагороди.

Розвиток Катеринослава

У 1870-х роках Поль остаточно зрозумів, що перевозити руду на волах не вигідно і довго, а щоб підприємство з видобутку та переробки запрацювало на повну потрібен міст та залізнична дорога, яка з’єднає Кривий Ріг та Катеринослав. Міська влада тут його підтримала, але  на втілення ідеї потрібно було багато грошей, тому на її втілення пішло багато часу і лише у 1881 році проєкт будівництва моста був затверджений. В цей час Олександр Поль був гласним міської думи і закликав владу спорудити залізницю. До 1884 року і міст, і залізниця були споруджені. Це одразу позначилось на економічному розвитку міста та краю. В Катеринославі один за одним почали зводити заводи: Брянський, Шодуар, завод Езау та інші. Населення міста теж почало зростати. У колись провінціальному місті почали зводити готелі, відкриватись магазини, клуби, змінюватись вулиці тощо. За п’ять років населення Катеринослава збільшилось майже у чотири рази – з 47 тис до 180 тис мешканців.

Поль розумів, щоб виробництво чавуну було швидким – потрібно багато вугілля. Тож лобіював продовження залізниці до Донбасу, де були поклади вугілля. Бачачи як залізна дорога змінила життя Катеринослава ця ідея Поля була швидко втілена в життя.

Поль та Яворницький

Олександр Поль майже з дитинства збирав старовинні історичні артефакти і у 1887 році відкрив перший в місті приватний археологічний музей на основі своєї колекції. Він був розташований у його будинку на нинішній Соборній площі у Дніпрі, займав чотири кімнати. Музей мав сім відділів, де налічувалось п’ять тисяч експонатів, в ньому працював екскурсовод і заклад був відчинений для усіх бажаючих. У 1902 році за ініціативи міського наукового товариства в місті розпочав роботу Катеринославський обласний музей ім. О. Поля, нині він відомий як Дніпровський національний історичний музей ім. Яворницького. Сам Олександр Поль часто давав гроші Дмитру Яворницькому на проведення історичних розкопок, а знайдене відомим істориком Поль систематизував та складав у каталоги. Ця можна сказати тандемна праця стала основою колекції сучасного міського історичного музея.

Також за ініціативою Дмитра Яворницького у 1902 році пропонувалось сучасну вулицю Акінфеєва назвати на честь Поля, але його ідея не була підтримана міською владою.

Поль як правознавець

Олександр Поль займався не тільки історією, археологією та видобутком копалин і розведенням тварин. Все це можна віднести до його захоплень. За освітою він був правником, тож працював над правовими змінами в краї і не тільки. Відомо, що він зробив вагомий внесок у підготовку та проведення реформи кріпосного права у 1861 році. За цю свою роботу він був удостоєний золотої медалі.

Також він був членом Катеринославського дворянського комітету з влаштування побуту селян. Деякий час був почесним мировим суддею у Верхньодніпровську, був членом опікунської ради Маріїнської жіночої гімназії в Катеринославі та Катеринославського реального училища. За лобіювання ідеї створення мосту, залізниці, виділення коштів на благодійність та роботу для блага Катеринослава у 1887 році він став першим почесним громадянином міста. Тоді ж у міськраді була встановлена меморіальна дошка з його іменем.

На початку 1858 року у місті з’явився «Піквікський клуб» в якому брав участь Олександр Поль. Члени клубу не грали в карти і не дивились вистави, а проводили «літературні обіді» та спілкувались на тему розвитку міста.  Фактично це була тогочасна опозиція офіційної влади. Результатом їх зустрічей були романи, які викривали вади місцевого дворянства. Невідомо, чи писав сам Поль романи, до наших днів жоден рукопис не дійшов, але брав участь у клубі до самого його закриття.

Пошук могили

Олександр Поль помер у 1890 році. Після його смерті дружина Ольга була вимушена продати Дубову балку в чотири рази дешевше, ніж її реальна вартість – усього за 250 тисяч. Також вона продала частину колекції, яка складалась з дорогоцінних металів – жінці потрібні були кошти на лікування хворого туберкульозом сина. Частину колекцій чоловіка вона передала в музей

Найбільшою інтригою довгий час була «втрачена» могила Олександра Поля. Поховали його на Катеринославському міському кладовищі, яке знаходилось на місці нинішнього Севастопольского парку. Могила його знаходилась у склепі Лазаревської церкви, яка була на території кладовища. Але після Другої світової війни вона була знесена. Не збереглось відомостей де вона точно знаходилась. У 2020 році в процесі археологічних досліджень у Севастопольскому парку була знайдена могила Олександра Поля. Те, що це саме його рештки було підтверджено даними антропологічної експертизи. У 2021 році його перепоховали у тому самому парку. Будинок у Дніпрі де жив та працював Олександр Поль є пам’ятником історії місцевого значення. У 2002 році на центральному проспекті Дніпра був відкритий пам’ятник видатному мешканцю міста.

Тамара Белкіна
фото з відкритих джерел