Дніпровський студент розповів про навчання в Німеччині та вдома

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну тисячі українських студентів опинилися перед складним вибором: залишатися в країні та продовжувати навчання в умовах війни чи шукати освітні можливості за кордоном.

Для багатьох молодих людей іноземні університети стали не лише безпечнішим простором, а й шансом зберегти доступ до якісної освіти та професійного розвитку. Водночас частина студентів намагається поєднати навчання в Україні з міжнародним досвідом, зберігаючи зв’язок з українською освітньою системою.

Як це – одночасно бути студентом українського та німецького університетів? Наш герой – Олександр Швець – навчається у Дніпрі та Гамбурзі й на власному прикладі пояснює, у чому ключові відмінності між освітніми системами, де більше свободи, практики та можливостей для розвитку.

Розкажи, будь ласка, що вивчаєш і чому вирішив навчатися одразу у двох університетах?

– Я вивчаю IT. Вступив спочатку до Дніпровської політехніки, та вже за півроку почалась повномасштабна війна. Після свого переїзду до Німеччини побачив можливість для вступу вже до німецького вищого навчального закладу HAW Hamburg (Вища школа прикладних наук у Гамбурзі – прим. авт.), та вирішив спробувати навчання у двох університетах одночасно.

– Чому саме Дніпровська політехніка та HAW Hamburg?

– Я вважаю Дніпровську політехніку одним з провідних університетів у галузі IT, який надає не тільки сильну теоретичну базу, але і навчає її застосуванню на практиці. Щодо німецького університету, в мене є старший брат, який вже жив в Гамбурзі, здобув бакалавра в HAW Hamburg. Він поділився зі мною своїми позитивними відгуками про цей заклад.

– Які спеціальності ти вивчаєш у Дніпровському та Гамбурзькому університетах?

– У Дніпровській політехніці я вивчаю Компʼютерні науки, у Гамбурзі – Програмну інженерію. Мені подобається розробляти різні речі. Процес від ідеї до її втілення в роботу мене захоплює. Я вважаю свої спеціальності перспективними, особливо в рамках створення свого бізнесу, адже знання в галузі ІТ тільки допоможуть бути ефективним.

– Чи є дисципліни в Німеччині, яких бракує в українській програмі і навпаки?

– Я не відчув такого. У Німеччині виходить менша кількість предметів на семестр, але вони вивчаються більш глибоко та містять в собі більшу кількість тем, які в Україні могли бути розділені на декілька предметів.

– І яка ж програма складніша технічно?

– Особисто для мене, саме програмна інженерія виявилася складнішою. Складнощі виникали з електротехнікою та схожими предметами. А взагалі, на програмній інженерії більше предметів з розділу фізики, аніж програмування, тому, особисто для мене, ця програма важче.

– А коли ти вперше відчув, що хочеш отримати міжнародний освітній досвід?

– Майже одразу після переїзду. Я побачив у цьому дуже гарну можливість для розвитку. Вважаю, що освіта закордоном дуже сильно розширює світогляд. До того ж, ти спілкуєшся з багатьма людьми з абсолютно різних країн і завжди дізнаєшся щось нове та цікаве.

– Тож якщо описати коротко: у чому головна різниця між освітою в Україні та Німеччині, на твою думку?

– Я помітив, що кількість уваги та персональної опіки, яку отримує студент Дніпровської політехніки значно вища, аніж студент HAW Hamburg. Крім того, у HAW Hamburg немає домашніх завдань, лише іноді  ти можеш виконувати якесь завдання вдома. Хіба що формувати звіти про вже зроблену в університеті лабораторну роботу, або готуватись до неї. У Дніпровській політехніці ти маєш велику кількість завдань, яку маєш зробити вдома самостійно. Також є різниця і в структурі побудови навчання. Тривалість лекції: у Гамбурзі – 3,5 години, а у Дніпрі – 80 хвилин. Загальна кількість предметів за семестр, у Політехніці значно більша.

– Де навчатися складніше – емоційно та академічно?

– Академічно більш складним для мене виявилось навчання у Дніпровській політехніці суто через значну більшість завдань і лабораторних робіт. Емоційна складова складніша у німецькому університеті. Основною складністю для мене було правильно побудувати свій робочий графік, щоб встигнути скрізь побувати і все зробити. Звичайно, це не завжди виходило, але правильний персональний розклад – ключ до успіху. Найбільш складно було під час модульних тижнів у Політехніці, перед сесією та на тижнях, коли є лабораторні роботи в німецькому університеті. Тоді навантаження було майже вдвічі більше, аніж звичайно.

– Де ти відчуваєш більше свободи як студент?

– Насправді, не можу дати однозначну відповідь. Я відчуваю приблизну однаковий обсяг свободи як студент і в Україні, і в Німеччині. І цей ступінь свободи знаходиться і там, і там на дуже високому рівні.

– Чи різниться ставлення викладачів до студентів?

– Так, як я вже сказав, в українському університеті відчувається більше уваги. Тут, правда, важливо зауважити, що в німецькому університеті трошки інша структура лекцій та практики. У цілому, я залишився задоволений, але ближче до душі, все ж таки, український навчальний заклад.

– А де більше практики, а де – теорії?

– Не зважаючи на те, що Гамбурзький університет є саме прикладним, рівень практики приблизно однаковий в обох університетах. В українському університеті практика мені сподобалась більше. Також я маю досвід окремої практики поза навчанням.

– Як відрізняється структура семестру в Дніпрі та в Гамбурзі?

– У Гамбурзі ти можеш сам обирати порядок, у якому будеш вчити предмети. Ти сам обираєш собі кількість предметів на семестр і складаєш розклад. У Дніпрі – ні, такого немає.

– А як щодо системи іспитів та оцінювання?

Система іспитів досить схожа. Єдина відмінність у тому, що в німецькому університеті треба отримати допуск до іспиту. Щоб отримати цей допуск треба виконати певну кількість лабораторних робіт. Оцінювання відбувається за іншою шкалою (від 5 до 15) за пропорцією відносно мінімального та максимального результату серед учасників екзамену. Потім ця оцінка вже переводиться до шкали від 1 до 5, де 1 – найвищий бал.

– Чи є різниця у кількості завдань і дедлайнів?

Мені здається, що це більше залежить від викладача, адже у багатьох викладачів навіть всередині одного університету, був діаметрально різний підхід до дедлайнів і кількості завдань. Але в цілому кількість завдань у Німеччині – значно менша

– А наскільки відрізняється самостійна робота студентів?

У HAW Hamburg більше самостійної роботи для розуміння матеріалу, а в Дніпровській політехніці – для виконання завдань.

– Де навчальне навантаження інтенсивніше?

– В Україні значно більша кількість предметів і завдань, але при тому, їх складність – нижча.

– Де легше поєднувати навчання з роботою або стажуванням – у Німеччині чи в Україні?

– Я мав робочий досвід одночасно з навчанням, як в Україні, так і в Німеччині. Для мене в Україні було значно легше поєднувати роботу з навчанням. Тому що викладачі в Україні ставляться лояльно до людей, які вже працюють під час навчання в університеті, особливо якщо це робота за спеціальністю. Було багато випадків, коли викладач розуміє та йде назустріч, знаючи, що я буквально працюю з тим, що ми вчимо.

– Які можливості для практики дають обидва університети?

– У Політехніці я відчував більше можливостей для практики через активну співпрацю з українськими ІТ компаніями, які активно наймали  студентів. У Гамбурзі таке теж є, але значно важче отримати таку практику. Зараз загалом важче знайти будь-яку роботу, через кризу та наплив мігрантів з багатьох країн.

– Де студентів краще готують до реального ринку праці?

– У Політехніці однозначно. Коли я почав працювати, то відчував, як знадобились саме ті знання, які отримав в Політехніці. Це дуже сильно мені допомагало протягом великого проміжку часу на абсолютно різних робочих проєктах. Також під час навчання ми завжди практично закріпляли отримані знання на актуальних прикладах із реального світу.

– А як відрізняється студентське життя в Дніпрі та в Гамбурзі?

– Воно цікаве і багатогранне в обох університетах, але мені ближче  студентське життя у Дніпрі через особливості менталітету. В Україні я відчував більшу згуртованість. Також, у Дніпрі було реально менше студентів, які займались тільки навчанням. Майже всі вже працювали за спеціальністю, або починали якусь свою справу, дехто розвивав свій особистий бренд, або працювали не за спеціальністю. Така різниця дуже сильно відчувається.

– Як виглядає підтримка студентів у Німеччині порівняно з Україною?

– Багато різних програм, як фінансових, так і програм за обміном, на які потрапити легше, ніж в Україні. Сильна і хороша підтримка.

– Як навчання у двох країнах змінило тебе як людину та фахівця?

Мене це загартувало, а також дало можливість дивитись на багато речей з різних боків. Я набув таких якостей і знань, які дозволяють мені бути більше гнучким та впевненим одночасно.

– Чи було щось, що тебе приємно здивувало або шокувало в навчанні у двох навчальних закладах одночасно?

– Мене приємно здивувала якість навчання в українському навчальному закладі. Адже, коли я тільки починав навчатись в Німеччині, то думав, що, можливо, розчаруюсь в Політехніці, але зовсім ні. Українська освіта знаходиться на дуже хорошому рівні.

– Чи порадив би ти українським студентам навчатися за кордоном?

– Так, звичайно, я бачу в цьому додатковий досвід і розширення свого світогляду. Це важкий шлях, але він загартовує тебе як особистість і відкриває нові перспективи.

– Де ти бачиш своє майбутнє – в Україні, Німеччині чи в міжнародній компанії у різних країнах світу?

– Я бачу своє майбутнє в Україні, у тому числі, у розвитку українського бізнесу. Україна – це моя Батьківщина. Я відчуваю себе найкраще саме в Україні. Бачу багато можливостей для розвитку як особистого, так і українського бізнесу в цілому. Я також маю глобальні цілі та бажання інвестувати та допомагати своїй рідній країні стати ще кращою. Мені дуже подобається наш менталітет і найкраще я себе відчуваю вдома.

Інтерв’ю провела Марія Бикова, 
студентка Університету митної справи та фінансів