Анна Полюшко: «Втома не встигає за мною»

Від початку повномасштабного вторгнення рф багато місцевих жительок і жителів громад Дніпропетровщини згуртовуються у групи і волонтерять. До них долучаються і внутрішньо переміщені особи. Наприклад, в Аулівському старостаті Криничанської селищної ради волонтерський хаб, що нині розмістився у місцевому Будинку культури, очолює переселенка із Луганщини Анна Полюшко.

Аня родом із Лисичанська. За мирного життя вона була підприємицею, мала приватні продовольчі магазини. На жаль, тільки в умовах війни до нас приходить розуміння того, які ж ми були щасливі. Щасливою була і Аня разом із чоловіком Дмитром та їхніми двома дітьми: сином Владом та донечкою Поліною. Але 24 лютого 2022 року вмить перекреслило їхні плани, мрії, сподівання. Як і мільйонів інших українських сімей…

ХАЗЯЙНОВИТІ АУЛЯНОЧКИ

Те, що потрібно виїздити з рідного міста, зрозуміли відразу. Зібралися нашвидкуруч. Ніколи не думали, що усе необхідне, їхнє життя може поміститися в одну валізу.

Спочатку планували їхати на північ України, в місто Ромни. Та доля закинула в Аули Дніпропет­ровської області. Гадали, що тільки переночують тут, бо комендантська година застала родину у селищі. Невдовзі з’ясувалося, що в Аулах уже зупинилися знайомі батьків чоловіка. Старші люди порекомендували Полюшкам залишатися тут і не шукати кращого місця. Тим більше, що Анна і Дмитро вже трохи заспокоїлися, бо успішно переправили дітей за кордон. Познайомившись із місцевими, Аня стала діяти. Спочатку допомагала сортувати гуманітарку, а трохи згодом відшукувала житло та приводила його до ладу для таких, як і сама, внутрішньо переміщених осіб.

За інформацією Аулівського старости Олександра Топки, нині тут мешкають близько 450 внутрішньо переміщених осіб. А це – понад 50 сімей. Яких треба і розселити, і обігріти, і допомогти.

Анна Полюшко з Наталією Топкою, дружиною старос­ти, об’єднали свої зусилля і стали працювати разом: готували тушонку, каші з м’ясом для захисників. Нині цей процес у них уже поставлено на конвеєр: каші постійно готують Аня з Євою та Анд­рієм Боюнами. А ще вони створили свою невеличку кулінарну бригаду: хазяйновиті ауля­ночки готують для захисників і вареники, і млинці з м’ясом, і усіляку домашню випічку. Аня називає жінок цієї бригади – наші «бджілки». Серед них – Віталіна Присвітла, Світлана Шульга-Ніколенко, Мар’яна Осіння, Світлана Кошева, Анна Тарасенко, Людмила Ковальчук, Ілона Бабенко, Ольга Лукаш-Бразалук, Віка Арапова, Наталія Ткаченко, Юлія Єременко, Іванна Олексієнко, Альона Мартиненко.

Анна вдячна усім, хто надає приміщення для зберігання готової продукції, різних заготовок, продуктів, тари. А ще – тим місцевим, хто надає для приготування тушонки і каш із м’ясом свої автоклави. Бо ж закруток дівчата роб­лять багато, і все це треба обробити як слід. Аня вже і сама, за власний кошт, придбала два автоклави (кожен на 27 баночок), але і цього замало. А ще нещодавно вона взяла в кредит морозильну камеру, адже для зберігання м’яса, продуктів – це вкрай необхідна річ.

АКТИВНА ДІТВОРА

До волонтер­ської роботи старших долучаються і юні ауляни. Дітвора активно збирає кришечки і тару для потреб ЗСУ. А ще охоче бігає до місцевого Будинку культури на заняття гуртка «Острів дитинства», яким керує Анна Полюшко. Війна відкрила в ній нові навички і таланти. І тепер Аня, крім волонтерства, щодня займається із дітьми в БК різними видами творчості: в’яжуть, плетуть із бісеру, роблять усілякі поробки, готують флешмоби тощо.

Аня пам’ятає, як звернулася до Аулівського старости Олександра Топки із запитанням: чи немає, бува, в селі для неї роботи? Той, не роздумуючи, запропонував їй працювати з дітьми. Бо знав точно: «Вона справиться!» І Аня не просто справилась. Вона ще й об’єднала волонтерство з творчістю, створивши при Будинку культури гуманітарний хаб.

Аня Полюшко швидко налагодила співпрацю з БФ «Ми з Кам’янського», «Карітас». А ще вона співробітничає з Фондом капеланів, зокрема з капеланом Юрієм Голубяновим.

В Аулах із нею тісно співпрацюють учителі і діти місцевого Аулівського ліцею, найбільше – класні керівниці Олена Підгородецька та Наталія Топка, бібліотекарка Аулівської селищної бібліотеки Ірина Лизняк та її відвідувачі.

– Тут дуже активна дітвора, – ділиться волонтерка, – постійно щось печуть, виготовляють патріотичні прикраси, браслети із бісеру. І продають. А виручені кошти передають на потреби ЗСУ.

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ХАБ

Більшість дорослих аулян, охочих підтримати і допомогти ЗСУ, теж знають, куди йти і що нести. Також вони знають і волонтерську карту Анни, куди донатять для ЗСУ. Завжди активно підтримують збір для військових ВПО з Херсонщини, які нині теж мешкають в Аулах. Це родина Косаревських. За словами Анни Полюшко, люди діляться останньою копійкою.

Наприклад, частенько до їхнього хабу навідується старша жінка – Грета Іванівна. Вона приносить в’язані речі, теплі шкарпетки. І не тільки для військових на передову, а й для поранених у гос­піталі. Щоб не лише зігрівали, а й були зручні у використанні. Вони на спеціальних застібках, щоб зручно одягалися і знімалися, не завдаючи пораненим болю.

А нещодавно до Будинку культури завітав дідусь Митя. Розпитував, як і куди можна пере­дати кошти для захисників та захисниць. Прийшов і наступного дня: приніс для ЗСУ 1000 грн із невеличкої пенсії. А ще передав кошти для хлопців та дівчат, які боронять наш спокій щоднини, від своєї 93-річної сусідки Марії Макарівни Сухої.

У Будинку культури Анні активно допомагає прибиральниця Людмила Станіславівна Нагорна. Вона і банки для каш із м’ясом, тушонки готує. А також нарізає картон, виготовляє макети для окопних свічок, топить парафін тощо.

Аулівський волонтерський хаб активно співпрацює із волонтеркою з Українки Вікторією Коваленко, яка родом із Попасної. 19-річна дівчина щоденною волонтерською роботою теж наближає перемогу. Анна і Вікторія на постійному зв’язку із волонтерами з Криничок та Світлогірського – командою Наталі Дзюри «Крейзі вумен», Тетяною Шокало, а також Валентиною Ісканіною і її «соціальною кімнатою». Вони допомагають одна одній речами, продуктами, овочами та іншим.

ДИЗЕЛЬНА ГАРМАТА

Волонтери та волонтерки, очолювані переселенкою з Луганщини Анною Полюшко, придбали нещодавно для захисників та захисниць унікальну і вкрай необхідну річ – дизельну гармату. Цей агрегат уже зігріває їх у нелегких польових умовах. Він не коптить, працює тихо, а головне – дає тепло. Дизельну гармату від волонтерів на передову передав військовий капелан, із яким Анна Полюшко співпрацює ще з 2022 року.

На запитання про втому Анна відповідає з усмішкою: «Втома не встигає за мною. На це прос­то немає часу і бажання. Відпочинемо після перемоги. Волонтерство ж мене надихає, допомагає засвоїти нові навички, поділитись власним досвідом, відчути користь від своєї діяльності. Ця справа дала мені дуже багато нових зна­йомств з абсолютно різними людьми та історіями, новий досвід і відсутність часу для стресу».

Анна Полюшко мріє про нашу Перемогу. А ще про те, аби нарешті після війни уся їхня дружня родина була разом. І більше ніколи-ніколи не розлучалася.

ОЛЕНА МУШИК,
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «НОВІ РУБЕЖІ»