Державний Прапор України – символ незалежності, що об’єднує націю
Державний Прапор – це серце України, що б’ється у ритмі свободи. Він уособлює єдність і гідність нашого народу, його волю до життя на своїй землі. Під цим стягом українці віками йшли крізь випробування до незалежності, трималися за правду і віру в краще. І сьогодні, як і колись, він підіймається над країною як знак сили, незламності та любові до Батьківщини.
В усі віки і в усіх народів Державний Прапор був однією із найвищих і шанованих святинь.Він символізував єдність земель і племен, консолідував міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під стягом воїни вирушали в похід, виступали на захист своєї батьківщини. Прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших усенародних подій, свят, ритуалів. Із проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави.
СИНЬО-ЖОВТИЙ – КРІЗЬ СТОЛІТТЯ
Дослідники історії України установили, що ці два кольори – синій і жовтий – були стяговими ще за часів Київської держави. Використання жовтого та блакитного кольорів на прапорах України-Руси простежується від прийняття християнства. Згодом їхні форми, кольори урізноманітнювалися, виникали додаткові зображення і написи.
Синьо-жовте поєднання на українських прапорах відоме з ХV ст., коли галицькі полки із такими стягами брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року. Подібне сполучення кольорів походить від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева на синьому полі, який з’явився в другій половині ХІІІ ст. Принагідно зазначити, що прапори повсюдно виготовляються зазвичай відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі, країни.
Значний вплив на українське прапорництво мав розвиток козаччини. Наймаючи козаків для воєнних походів, монархи дарували їм клейноди, які пізніше залишилися і використовувалися козаками. Запоріжжя мало і своє власне прапорництво. Велика корогва Запорізької Січі була червона, із зображенням на лицьовому боці білого архангела Михаїла, а на зворотному – білого грецького хреста, оточеного золотими небесними світилами. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву.
Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до росії та Австрії український прапор зник. Першу спробу створити жовто-синій стяг із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-синій прапор.
На початку ХХ ст. у Галичині жовто-блакитний стяг (тобто жовта смуга вгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Українських січових стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки.
22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний Прапор Республіки, затвердивши жовто-блакитне знамено символом Української Народної Республіки. Саме таким, жовто-блакитним, був і стяг, під яким у часи УНР відбувалися масові маніфестації. Влітку 1917 року частина кораблів колишнього російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто-блакитні прапори. За гетьмана П.Скоропадського порядок кольорів змінився, і було затверджено блакитно-жовтий прапор Західноукраїнської Народної Республіки.
Невипадково акцентується увага на порядку розташування кольорів, оскільки тривалий час українські історики та геральдисти не могли зійтися на думці, як саме розташувати їх: жовтий – угорі, синій – унизу, чи навпаки. Особливо загострилася ця полеміка, в якій брали участь відомі українські історики та мистецтвознавці І.Крип’якевич, С.Томашівський, К.Широцький, у 1911 – 1913 рр., коли загострилося й питання відродження української державності, української національної єдності, а відтак і національної символіки. Зрозуміло, що найпотужніше ця боротьба розгорілася в Західній Україні, де почуття українського національного патріотизму та національної гордості завжди були яскраво вираженими.
13 листопада 1918 року сформована у Львові на хвилі національно-визвольної боротьби Українська Національна Рада проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної Республіки національний синьо-жовтий стяг. Зауважимо, що державним прапором ЗУНР був уже не жовто-синій, а саме синьо-жовтий. 20 березня 1920 року він був затверджений і на Прикарпатській Русі, тобто Закарпатті, а з 1939 року і на Карпатській Україні, отже, він був ідентичним тому, яким є в наші дні прапор незалежної України. Відтак можна вважати, що справжня історія нашого сучасного державного прапора починається із листопада 1918 року.
У 1945 – 1949 рр. в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками блакитно-жовтого і жовто-блакитного порядку поєднання кольорів, що закінчилися постановою Української Національної Ради, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде блакитно-жовтий.
Перший прапор УСРР (установлений у березні 1918 року) був червоний із золотими ініціалами “УСРР” у горішньому червоному накутнику із золотою облямівкою. Такий стяг майорів над будинком уряду України в Харкові, першої столиці України до 1934 року. Після входження до складу СРСР для республіки створено новий прапор – червоний, із золотими схрещеними серпом і молотом, супроводженими ініціалами “УСРР”. 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила прапор із горизонтально розташованих смуг: верхньої – червоного кольору і нижньої – лазурового, із зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними – червоної п’ятикутної зірки, облямованої золотою каймою.
Червоний колір Державного Прапора України спостерігаємо і в Київській Русі, і в Запорізькій Січі; червоним знаменом користувалися і гетьман Б.Хмельницький, і галицькі та буковинські “Січі” 1900 – 1914 років, і Радянська Україна.
Щодо синьо-жовтого чи жовто-блакитного прапора, то він був оголошений радянською пропагандою “націоналістичним”, ідейно ворожим, і сама наявність такої “націоналістичної” символіки під час якихось зібрань була для комуністичного режиму достатньою підставою, щоб люди, які пропагували дану символіку, опинилися у сибірських таборах.
СУЧАСНИЙ СТЯГ
Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами. На момент проголошення незалежності України національний синьо-жовтий прапор майорів уже над багатьма українськими містами і селами, був установлений у залі Верховної Ради; в липні 1990 року його було піднято на Хрещатику біля будинку Київради. 4 вересня 1991 року, після тривалих дискусій із комуністами прапор було урочисто піднято над будинком парламенту. 28 січня 1992 року Верховна Рада своєю постановою нарешті затвердила синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.
Серед багатьох спроб тлумачення символіки цих кольорів та порядку їх розташування, і в історичній науці, і в народі, утвердилася думка, що синій колір у верхній частині прапора – це колір чистого неба над Україною, а жовтий (золотавий) у нижній частині – це колір стиглої пшениці на безкраїх українських ланах.
Гідність прапора захищається як у самій країні, так і за її межами. Зневага до нього розглядається як посягання на честь нації та держави; публічний глум над Державним Прапором України, а також над офіційно установленим прапором іноземної держави є злочином. Саме тому передбачаються санкції за порушення встановленого порядку поводження із прапором.
23 серпня 2004 року, на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було установлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного Прапора України.
Синьо-жовтий стяг – це не просто тканина із двома кольорами. Це небо, під яким зростають українські діти, і пшениця, що годує наш народ. Це сльози і надії, боротьба і перемога, пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу, і віра тих, хто продовжує цю боротьбу сьогодні. Коли підіймається наш стяг – піднімається дух нації. І хоч би як змінювались часи, поки майорить український прапор – живе Україна.
Анастасія Ковальчук,
фото з відкритих джерел
