Дім, створений разом: як переселенці облаштовують простір у Жовтих Водах


У Жовтих Водах на Дніпропетровщині колишній дитячий садок «Золота рибка» отримав нове життя. Після початку повномасштабної війни будівлю переобладнали на місце компактного проживання для внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні тут мешкають 57 людей, які були змушені залишити свої домівки через війну. Зараз у прихистку працює багатофункціональний простір для відпочинку, створений спільними зусиллями мешканців, громади та міжнародних партнерів.

Кімната відпочинку

Серед мешканців прихистку — люди із Бахмута, Краматорська, Лисичанська, Мар’їнки, Донецька та інших міст, які постраждали від бойових дій. Більшість оселилися тут у 2022–2023 роках, коли були змушені залишити рідні домівки.

Бахмутянин Ігор приїхав до Жовтих Вод разом із дружиною навесні 2022 року. Спочатку родина жила у прихистку утрьох, згодом син винайняв житло окремо, а подружжя залишилося тут.

Чоловік зізнається: спершу до ідеї створення кімнати відпочинку поставився скептично. Здавалося, що є нагальніші потреби — додаткові холодильники чи побутова техніка. Але згодом змінив думку.

“Насправді, сприйняв ідею створення кімнати дещо скептично. Бо є більш нагальні потреби, наприклад, придбання додаткових холодильників. Але, коли побачив усмішки, захоплення, цікавість та радість в очах мешканців, а особливо дітей, залученість до процесу, активність, ініціативність, єднання, зрозумів, що жоден холодильник не подарує таких емоцій”, – говорить Ігор.

Тепер він приходить сюди щодня: грає у настільний футбол, займається на тренажерах, дивиться телевізор і просто спілкується із сусідами.

Піаніно знову звучить

Анна Іванівна багато років викладала музичне мистецтво у Бахмуті. Тепер вона мешкає у прихистку в Жовтих Водах. У новому просторі для відпочинку стоїть піаніно, на якому жінка інколи грає для сусідів.

Для неї це місце стало не лише кімнатою дозвілля, а й можливістю повернути частинку колишнього життя.

«Зараз люди тут бувають не так часто, бо вже почали працювати. А раніше постійно проводили спортивні заходи. І діти відпочивають тут. Спочатку піаніно  у кімнаті не було — воно стояло десь у коридорі. А коли вже дізналися, що я піаністка, то почала тут грати. Хороше містечко Жовті Води. Звісно, не все тут є, не все ідеально, але всього одразу охопити неможливо. Так само і в нас у Бахмуті було: інколи нам здавалося, що чогось бракує, хоча місто було дуже гарне. Тепер згадуємо… Шкода».

Від дитсадка до прихистку

Будівля, де нині проживають внутрішньо переміщені особи, раніше була дитячим садком №34 «Золота рибка». Це великий двоповерховий заклад із просторою територією навколо.

До ліквідації закладу у червні 2022 року тут завгоспом працювала Валентина Попович. Після початку повномасштабної війни вона залишилася працювати в уже новому форматі — відповідальною за місце компактного проживання переселенців.

«Садочок дуже великий. Коли будувався — був розрахований на 320 місць. А останнім часом у нас перебувало лише 86 дітей. Тому його й ліквідували», — розповідає Валентина Попович.

За її словами, колись це був популярний заклад, куди батьки привозили дітей навіть з інших районів міста. Тут працювали спеціалізовані групи, а сам садок неодноразово намагалися зберегти.

Після закриття будівля не залишилася порожньою. Уже влітку 2022 року  почали приймати людей, які втекли від війни.

«Я працювала тут із 2005 року. І навіть не думала, що повернуся сюди вже в іншій ролі. Тепер це місце стало домівкою для людей, які втратили власне житло», — каже вона.

Зараз тут безкоштовно проживають люди різного віку: пенсіонери, родини з дітьми, молодь, медичні працівники, викладачі, які продовжують працювати онлайн. У закладі постійно знаходяться відповідальна особа, охорона та соціальні працівники, які допомагають літнім і маломобільним мешканцям.

Щоб пристосувати колишній садочок для проживання дорослих людей, приміщення поступово переобладнували. Частину робіт вдалося виконати завдяки грантовим програмам міжнародних організацій.

Одним із ключових партнерів стала Міжнародна організація з міграції (МОМ). За словами Валентини Попович, прихисток виграв п’ять грантів МОМ, завдяки яким вдалося суттєво покращити побутові умови.

«Ми виграли п’ять грантів на МОМ. Їм дуже сподобалося, як я звітую. У нас проходять загальні збори з мешканцями, і ми разом вирішуємо, що потрібно першочергово», — говорить вона.

За ці кошти у закладі:

• частково замінили каналізацію;
• оновили сантехніку;
• дитячі унітази замінили на дорослі;
• встановили нові раковини;
• облаштували душові кабіни;
• поставили водонагрівачі;
• оновили труби та комунікації;
• відремонтували окремі санітарні кімнати.

Крім МОМ, прихисток підтримують і інші партнери. Благодійний фонд «Право на захист» допоміг холодильниками, пральними машинами, сушильними машинами, меблями та обладнанням.  Також організація пообіцяла замінити фільтри системи очищення води та частину освітлення. Мийні  засоби для мешканців надавала організація Solidarity International.

Попри значну допомогу, потреби у прихистку залишаються.

«У нас є тільки три пральні машини і дві сушильні. Нам іще не вистачає техніки. Дуже потрібні холодильники, бо людей багато», — каже вона.

Колишній дитсадок у Жовтих Водах став прикладом того, як велика будівля, що могла залишитися порожньою, перетворилася на місце підтримки для тих, хто був змушений починати життя заново.

Мультифункціональна зона

Ідея облаштування кімнати відпочинку належить мешканці прихистку, бахмутянці Євгенії Літовченко. Разом з ініціативною групою вона підготувала проєкт і представила його благодійникам.

Придбання меблів та обладнання профінансував благодійний фонд «Право на захист» за сприяння Агентства ООН у справах біженців. Будівельні матеріали надало Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ.

Ремонтні роботи у приміщенні виконали самі мешканці спільно із працівницями КЗДО № 4, на балансі якого зараз перебуває ліквідований садок.

«Люди приходили, допомагали. І шпалери клеїли, і фарбували стіни, і лінолеум стелили. Багато роботи зроблено спільними зусиллями», — говорить Валентина Попович.

Поступово кімната відпочинку стала багатофункціональним простором: тут є спортивна зона з тренажерами, настільним тенісом і футболом, зона для читання, дитячий куточок і кінозона. Також установили Wi-Fi, дивани та телевізор.

Своїми враженнями ділиться Лідія із Краматорська:

«Ми першими поселилися в цьому садочку. Нас четверо: я, син, внук-студент і внучка-школярка. В цій кімнаті я сама буваю не дуже часто. А дітвора — внук бігає займатися, а внучка прибігає з іншими дітьми. Тут їм вмикають мультики, вони дивляться різні поробки, плетуть резиночки, бісером займаються — часто сюди прибігають. Жінки теж приходять,  вмикають телевізор, бо не всі вміють налаштувати Інтернет і подивитися щось онлайн. Така кімната дуже потрібна.»

За її словами, простір став місцем, де діти можуть відволіктися, а дорослі — поспілкуватися та відчути бодай часткове повернення до звичного життя.

Сьогодні кімната відпочинку використовується не лише для дозвілля, а й для зустрічей, майстер-класів та невеликих заходів. Попри те, що садок перетворився на прихисток, він продовжує залишатися живим простором, який мешканці підтримують власними силами та за допомогою партнерів.

Більше, ніж житло

Станом на квітень 2026 року у Жовтоводській громаді обліковується 6 839 внутрішньо переміщених осіб, із них 315 проживають у місцях тимчасового компактного поселення.

Паралельно у громаді стартувала реєстрація ВПО для взяття на облік громадян, які потребують житла з Фонду житла для тимчасового проживання. Як пояснюють у міській раді, це частина системної роботи з розширення житлових можливостей для переселенців.

«Для нашої громади важливо не лише відремонтувати житло, а й забезпечити людям упевненість у завтрашньому дні. Це дає шанс родинам, які втратили домівки, поступово відновлювати своє життя», — наголосив він.

Історія прихистку у Жовтих Водах засвідчує: підтримка людей, які втратили домівки, — це не лише дах над головою. Це також можливість відчути спокій, повернути звичне життя, знайти нові знайомства і знову відчути себе частиною громади.

Тетяна Потоцька,
фото авторки

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.