Дмитро Чернявський: «Я з гордістю кажу, що зробив свій внесок»
Він ремонтував техніку, яка вже ніколи не мала права покинути зону відчуження, і на власні очі бачив, як над зруйнованим реактором виростав саркофаг. Дмитро Якович Чернявський — ліквідатор, який провів у Чорнобилі понад три місяці й досі вважає це найважливішою сторінкою свого життя.
До Чорнобиля Дмитро Якович викладав у технікумі. Але восени 1986-го його доля, як і тисяч інших, зробила різкий поворот — він опинився в зоні відчуження як військовослужбовець.
Його підрозділ виконував, здавалося б, буденну роботу — ремонтував техніку. Та за цим стояло щось більше.
— Наша військова частина займалася ремонтом техніки, яка використовувалась під час ліквідації. Автомобілі, спецтехніка — усі транспортні засоби, задіяні в локалізації аварії, — розповідає Дмитро Якович.
Складність полягала в тому, що колісна техніка, яка вже встигла накопичити значний радіаційний фон, не мала права виїжджати за межі станції. Через це Чернявський раз у раз вирушав безпосередньо на об’єкт — туди, де радіаційне тло було найвищим. Заражені машини залишались у зоні назавжди. Так у відчуженні виникли величезні кладовища техніки — вантажівки, бронетранспортери, гелікоптери, які більше ніколи не побачать доріг за межами зони.
Та головним спогадом для Дмитра Яковича залишається інше — він на власні очі спостерігав за зведенням захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. «Укриття», збудоване у листопаді 1986 року, мало стримати радіацію, що продовжувала забруднювати довкілля. Споруду розраховували на 20–40 років. З часом вона потребувала заміни, і у 2012-му розпочалося будівництво «Нового безпечного конфайнмента» — масштабного проєкту вартістю 1,5 мільярда євро, який зводили сім років.
Дмитро Якович пробув у зоні відчуження із 9 жовтня 1986-го до 13 січня 1987-го.
— Після Чорнобиля відбулася переоцінка цінностей, особливо як згадаю, що таке радіація і як вона може нашкодити. Але я з гордістю кажу, що зробив свій внесок, — каже він.
Зараз Дмитро Якович на пенсії та має інвалідність. Проте не сидить осторонь: він виконує обов’язки заступника голови підрозділу всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» в Соборному районі. Свій досвід і сили і сьогодні віддає тим, хто потребує підтримки.
Ярослав Савельєв,
фото, відео автора та з архіву Дмитра Чернявського
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
