Дніпро втрачає кам’яну спадщину видатного архітектора

7 липня виповнилось 140 років від дня народження видатного архітектора Олександра Красносельського, який у першій половині ХХ сторіччя сформував художній образ Дніпропетровська. За його проектами у місті збудовано й реконструйовано близько сотні споруд, він керував прокладанням мостової Проспекту й кількох центральних вулиць, замулюванням і укріпленням балок. Сьогодні Дніпро поступово втрачає кам’яну спадщину Олександра Леонтійо­вича.

Видатний зодчий

У день народження Красносельського небайдужі дніпровці зібралися біля його могили, аби згадати діяльність Олександра Леонтійовича. Він народився у Москві, дитинство промайнуло в естонському Юр’єві. По закінченні Ризького політехнічного інституту, дворічного стажування за кордоном та п’ятирічної роботи у бессарабському місті Бєльці, інженер-архітектор Красносельський приїхав до Катеринослава з листом від попереднього роботодавця, бєльцівського старости: «Если решение инженера Красносельского покинуть наш город бесповоротное, то, выражая свое крайнее об этом сожаление, рекомендую его всем, кому нужен талантливый, трудолюбивый и честный работник».

Певний час у нашому місті Олександр Леонтійович як інженер транспортного відділу Міської управи опікувався благоустроєм Катерино­слава, паралельно проектуючи будинки. Його першою катеринославською спорудою був дім по Крутогорній вулиці, 12 (зараз відділення банку), який визначив стиль Красносельського — поєднання елементів минулих епох і вимог сучасності.

До 1917 року за його кресленнями у нашому місті збудували, зокрема, пансіонат для дітей офіцерів, які загинули у Першу світову війну (вул. Грушевського, 11), анатомічний корпус Медичного інституту, сумнозвісний сьогодні занедбаним станом будинок Пріцкера з аптекою на Чечелівці (сучасний пр. Нігояна, 4).

За нової влади Олександр Леонтійо­вич тривалий час обіймав переважно адміністративні посади: у 1919-1922 роках він — архітектор комунгоспу Катеринославського ревкому; у 1923-1935-х — окружний інженер при Губвиконкомі (згодом Окружвиконкомі), губернський архітектор; з 1931-го — ще й заступник дніпропетровського інспектора з контролю будівництва. У 1926 році він подав на конкурс проект Палацу Праці (Палац культури ім. Ілліча), який нещадно критикували ті, хто не зрозумів нових конструктивістських ідей архітектора. Наступного року в місті постав інший палац Красносельського — Палац Профілактики, що призначався для санітарно-медичної освіти й лікування робітників заводу ім. Петровського. Проектував Олександр Леонтійович і великі магазини (ЦУМ, «Дитячий світ»), і житлові будинки (зокрема, за сучасними адресами вул. Святослава Хороброго, 22 і на розі вулиць Короленка й Челюскіна).

Коло інтересів Красносельського, різнобічно освіченої та обдарованої людини, не обмежувалося архітектурою. Він писав картини, вірші, музичні твори; колекціонував живопис, меблі, годинники, порцеляну, бронзу, старовинні книги. Сьогодні частина зібрання Олександра Леонтійовича зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.

Помер архітектор за дивних обставин 19 березня 1944 року в сараї, що стояв на подвір’ї будинку № 14 по вул. Короленка, де він мешкав з 1925 року й де до 100-ліття з дня його народження відкрили меморіальну дошку.

Уціліла могила

Поховали Красносельського на Новому міському цвинтарі. Наприкінці 1950-х кладовище закрили. Згодом на його місці розбили парк ім. 40-річчя визволення Дніпропетровська, причому частину поховань перенесли, а частину зрівняли із землею. Могила архітектора єдина, яка вціліла у парку. «Це диво», — каже завідувач відділом регіональних містобудівних досліджень Українського державного інституту культурної спадщини Олександр Харлан. У місті не збереглося жодного історичного цвинтаря, де були поховані кращі люди Катеринослава, які створювали його. «Стерто XVIII, ХІХ, першу половину ХХ століть. Це робилося навмисне цілою державою. І сьогодні дехто приходить на могилу Красносельського вшанувати пам’ять не однієї людини, але й своїх родичів, які тут залишилися. А це особистість, звісно, унікальна. Його об’єкти не схожі між собою, хоча їх об’єднує добре помітна «рука майстра». Тонке відчуття стилю, постійний інтерес до новітніх течій і потужний досвід дозволяли архітектору створювати справжні дива мистецтва. Навіть нещадному радянському режиму, який знищив майстра, не вдалося знівелювати його архітектурну спадщину. Настільки значним для Дніпра був його внесок», — говорить Харлан.

Пам’ятник відновлять

«37 років тому, перед ліквідацією цього цвинтаря, міськвиконком вирішив на могилі Красносельського встановити пам’ятник. Було оголошено бліц-конкурс, аби десь упродовж двох тижнів архітектори запропонували свої рішення. Вважається, що я переміг», — згадав Євген Амосов, за проектом якого було створено надгробний пам’ятник Олександру Леонтійовичу. — 10 років тому монумент пограбували — з нього зняли усі металеві частини. Небайдужий містянин Євген Лясковський розпочав боротьбу за відновлення пам’ятника: писав листи, ходив по владних кабінетах. Нещодавно він отримав обнадійливу обіцянку, яку депутат міськради Григорій Гельфер повторив і на могилі Красносельського: «Ми знайшли можливість відновити цей пам’ятник. Він буде з граніту, так само за проектом архітектора Амосова. Сподіваюсь, до кінця року ми встигнемо».

Менш оптимістичні обіцянки представників влади щодо реставрації будівель Олександра Леонтійовича. «Суттєва частина об’єктів Красносельського постраждала від часу. Наша відповідальність у тому, аби зберегти їх для наступних поколінь. Але, на жаль, роботи зі збереження ведуться не в тому об’ємі, що потрібно», — констатував головний архітектор Дніпра Дмитро Волик.

Наталія Рекуненко,

фото автора