Гаврилівці виповнилося 360 років

Уже 360  років існує село Гаврилівка, що на Покровщині. Воно має багату історію і славне сьогодення. Його люди – сердечні і працелюбні, земля – щедра, а майбутнє – успішне.

Славна історія

Опісля війни з турками цариця Катерина ІІ подарувала землі у районі козацького зимівника на річці Кам’янка відставному старшині Запорізької Січі Гаврилові Блакитному. Так виникло село Гаврилівка, що стало великим волосним цент­ром Олександ­рівського повіту Катерино­славської губернії. Пережило воно Жовт­неву революцію, зміну цар­ської влади на радянську, бачило денікінців та червоно­армійців, жахіття війни 1941-1945 рр.

У 90-х українські сіль­ські господарства ледве виживали… КСП «Зоря комунізму» ледь жевріє. Село, затамувавши подих, завмирає в очікуванні дива. І воно справді трапляється. У 2000 році селянські земельні паї бере Анатолій Давидович Пучка. Гос­подарство має 4 млн. грн. заборгованості та 2,5 тис. га незораного поля. Новий господар за два роки повністю відшкодовує борги по заробітній платі, наводить лад не лише з ланами, які стають урожайними і рентабельними, а й вирішує проблеми села, чітко усвідомлюючи свою місію. Завдяки його плідній та багаторічній праці у Гаврилівці створено 230 робочих місць. Коштами ТОВ «Зоря»  капітально відремонтовано місцеву школу та гараж для шкільного автобуса, відновлено свердловину. Доведено до ладу дитячий садок, сільську амбулаторію, Будинок культури та дванадцятиквартирний житловий будинок, відроджено Свято-Миколаївську церкву. Побудовано розважально-торговельний комплекс на околиці села та стадіон, відремонтовано спортивну залу, створено спортивний клуб із важкої атлетики та футбольний клуб «Титан – Зоря».

Перспективи села

«Село живе, – говорить Гаврилів­ський сільський голова Анатолій Зайцев. –  Нині у Гаврилівці діє дитячий садочок із наповненістю двох груп до 50 малюків. Прекрасну облаштовану школу відвідують близько 200 учнів. У нас – одна з найбільших сіль­ських бібліотек району, де зусиллями ради виконано ремонт і налагоджено єдиний на Покровщині сільський бібліоміст. До кінця 2016 року ми плануємо капітально відремонтувати кілька вулиць. Незабаром починаємо роботи з їх освітлення. Нещодавно обговорили перспективи села щодо децентралізації, запросивши до об’єднання Велико- та Маломихайлівку, Березове, Орли, селище Просяна. Надалі – як вирішать люди».

ТОВ «Зоря», яке орендує 6600 га землі у 1231 орендодавця, відоме не лише у Покровському районі, а й далеко за його межами. «Ми пишаємося тим, що працюємо, – розповідає виконавчий директор Микола Михайлюк. – Зважаючи на те, що відбувається в країні, нам дуже важливо не зупинятися, а функціонувати на повну потужність. Нині тривають жнива, результати яких нас задовольняють. Усі площі, що вже прибрані, обробляються дисковими боронами. Це прискорює розкладання соломи і насичує грунт азотом, перешкоджає посиленому випаровуванню. Звичайно, результати нашої роботи – це заслуга керівництва і простих працівників, адже в товаристві працюють 212 осіб. Генеральний директор Анатолій Давидович Пучка турбується про своїх підлеглих, виплачуючи нормальні зарплати, годуючи обідом у їдальні за одну гривню, преміюючи їх».

Невтомна праця

Як зазначає заступник гендиректора з розвитку Геннадій Зінченко, нині найголовніша турбота господарства – допомога воїнам. За минулий рік на утримання військових частин та добровольчих батальйонів, що дислокуються на території Гаврилівки, господарство витратило 1,250 млн. грн. «Звісно, все проводимо, дякуючи нашому гендиректору.  Анатолій Давидович – керівник від Бога, людина, яка вірить у людей, відчуває їх, бачить наскрізь, уміє слухати і чути», – розповідає Геннадій Зінченко. «Галузь, якою мені довірено опікуватися – одна з найголовніших і найскладніших у нашому товаристві, – зазначає Володимир Круголь, директор ТОВ «Зоря» з тваринництва. – Нині ми вирощуємо велику рогату худобу м’ясного спрямування у кількості 410 голів. М’ясо, яке отримуємо від корів абердин-ангуської породи, так би мовити, мармурове – дуже смачне і дорого ціниться. Молоко здаємо місцевим підприємствам, але вже будуємо власну сироварню, яка восени почне випускати сири та йогурти».

Людський обов’язок

«Без своїх підлеглих я – ніхто, – ділиться генеральний директор ТОВ «Зоря» Анатолій Давидович Пучка, який з першого слова викликає повагу і захоплення його розумом та міцністю духу. – Тільки разом ми – сила. Я довіряю своїм працівникам, покладаюся на них, і, відповідно, маю потужний результат, адже у мене справді професійні спеціалісти. З багатьма ми працюємо вже багато років. Сьогодні у країні триває війна. Тому найголовніше завдання для мене – допомога солдатам, яких у Покровському районі, зокрема в Гаврилівці, чимало. Мій людський і громадянський обов’язок – робити все для того, щоб підтримати їх, тим самим повернути в Україну мир. Батьки змалечку говорили мені: «Не бери чужого, заробляй своє». Тому, виховуючись у бідній сім’ї, усвідомив, що ставати на ноги повинен сам і допомагати іншим. Я завдячую своїй матусі, яка багато зробила для мене», – говорить Анатолій Давидович і переводить теплий погляд на фотографію у гарній рамці, що стоїть на його столі. На чорно-білій світлині – усміхнена жінка, запнута у білу хустку. «Будучи депутатом обласної ради, я намагаюся якомога більше коштів обласного бюджету спрямувати у Покровський район, а також залучати сюди інвестиції, яких цього року вдалося «притягти» на 50 млн. грн. Зокрема,  32 млн. на водогін у селищі Просяна, 12 млн. – на дороги сіл Великомихайлівка, Андріївка, Березове. Маломихайлівка, Гаврилівка. Наступного року продовжу докладати всіх зусиль, щоб наше село і Покровщина розвивалися, адже ця земля – благодатна, унікальна і щедра», – каже він.

Спілкуючись із гаврилівчанами, я бачила їхні очі, сповнені надії і доброти,  бачила їхні натруджені руки, чула схвальні відгуки про товариство «Зоря» й абсолютне захоплення рідним селом. Відчувала у кожній фразі віру і те, що Гаврилівка – найкраща, наймиліша, що вона процвітатиме, житиме, буде міц­ною твердинею для нащадків.

Яна СІЛЕЦЬКА-ВАСИЛЬЄВА