Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє про особливості оподаткування місцевими податками. Днями, в прес-центрі Інформаційного агентства “Мост-Днепр” відбулася прес – конференція заступника начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Віталія Мироненко на тему: «Особливості оподаткування місцевими податками».

Він повідомив, що місцеві податки характеризують важливі суспільні фактори, а саме розвиток територіальних громад, вміння формувати свій фінансовий ресурс та використовувати наявний потенціал.

«До їх складу належать 4 платежі: 2 податки (податок на майно і єдиний податок); 2 збори (збір за паркування транспортних засобів, туристичний збір). Зазначу, що місцеві бюджети продовжують формуватись, в переважній своїй частині, за рахунок надходження до них загальнодержавних податків. Так, у січні-липні поточного року від суб’єктів господарювання, які обліковуються у ДПІ (ОДПІ) області, надійшло 7,6 мільярдів гривень платежів до місцевих бюджетів, з яких 31 відсоток припадає на місцеві платежі, решта – на загальнодержавні податки. У порівнянні з відповідним періодом минулого року частка місцевих платежів була меншою і складала 21 відсоток».

Провідну роль у формуванні місцевих бюджетів відіграють:

– податок з доходів фізичних осіб – з початку року до місцевих бюджетів надійшло 3,9 мільйонів гривень;

– плата за землю – 1,6 мільярда гривень;

– єдиний податок – 719 мільйонів гривень;

– акцизний податок – 513,5 мільйонів гривень;

– екологічний податок 330 мільйонів гривень;

– рентна плата за користування надрами -296,6 мільйонів гривень.

«Слід відмітити, що надходження до місцевих бюджетів з початку року, у порівнянні з відповідним періодом 2015 року зросли на 2,2 мільярда гривень» – підкреслив Віталій Мироненко.

Щодо оподаткування доходів у вигляді дивідендів

Особливості оподаткування доходів у вигляді дивідендів регулюються п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів  (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.5.4 п. 170.5  ст. 170 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. п. 16¹  підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Водночас слід зазначити, що відповідно до п. 162.3 ст. 162 Кодексу у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (далі – Порядок), під ознакою доходу «109» відображається дохід у вигляді дивідендів (крім тих, що не змінюють пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента), який нараховано податковим агентом на користь померлого засновника (учасника) із зазначенням його реєстраційного номера облікової картки.

Крім того, у рядку «Військовий збір» розділу ІІ податкового розрахунку загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу – платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються (п. 3.11 Порядку).

При цьому форма №1ДФ подається податковим агентом за податковий період (календарний квартал), на який відповідно припадає смерть такого платника податку.

(Лист ДФС України від 17.08.2016 № 17895/6/99-99-13-02-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69487.html)

Щодо порядку округлення показників у графі „Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ” податкової накладної

Згідно із пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок №1307), який набрав чинності з 01.04.2016, усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються у гривнях з копійками.

Водночас пунктом 16 Порядку №1307 передбачено, що графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, вартісні показники податкової накладної повинні містити не більше двох знаків після коми (крім показника графи 7, якщо для нього інше передбачено чинним законодавством).

При цьому Порядком №1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної.

Необхідною кількістю знаків після коми у кількісному показнику вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у рядках V – IX податкової накладної.

Розрахунок вартісного показника, у якому внаслідок добутку показників граф 6 та 7 податкової накладної отримується число, у якому кількість знаків після коми перевищує два, вважається правильним, якщо з метою скорочення такої кількості знаків до другого знака після коми округлення не призводить до збільшення такого знака на „1” (одиницю).

Якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у Класифікаторі системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі – КСПОВО), у графі 4 податкової накладної зазначається умовне позначення одиниці вимірювання такого товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах, а графа 5 – не заповнюється.

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, що містить помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

(Лист ДФС України від  10.08.2016 № 17270/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69448.html 

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб

Відповідно до ст. 36 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров’я України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1  ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Норми п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу можуть бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичного обслуговування (в разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичного обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи – платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики  хвороби, травми, отруєння,  патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹  підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Кодекс не визначає відмінностей в оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сум допомоги для оплати вартості таких послуг в Україні або за кордоном.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, під ознакою доходу «143» відображається дохід у вигляді коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів, зокрема, його роботодавця.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування  (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України                   від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня  2010 року  №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, відповідно до п. 14 розділу I якого матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, не є базою нарахування єдиного внеску.

(Лист ДФС України від 19.08.2016 № 18024/6/99-99-13-02-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: