І в житті буває, як у кіно: чуттєва історія дніпрянки

Кажуть, у справжнього кохання немає терміну придатності. Навіть якщо обставини розлучили два люблячих серця, почуття можуть зберігатися все життя. Цьому підтвердження — історія дніпрянки Оксани Дмитрівни.

Знайомство у потязі

Існує чудовий американський фільм «Листи до Джульєтти». Ця легка романтичка стрічка розповідає про те, як при незвичайних обставинах через п’ятдесят років після останньої зустрічі жінка знаходить свого коханого в іншій країні. У поважному віці вони знову разом і навіть одружуються. А в юності дівчина просто злякалась своїх почуттів і втекла від закоханого хлопця. Вони все життя пам’ятали один одного, хоча і були у шлюбі з іншими, народжували дітей і ніби були щасливими. Хоча фільм мені сподобався, якось не дуже вірилось, що схожа історія може трапитись у реальному житті.

Однак нещодавно думка на цей рахунок дещо змінилась. Це відбулось завдяки ­знайо­мству з сусідкою по кріслу у потязі. Оксана Дмитрівна розповіла, що гостювала у Дніпрі у родичів, до Києва їде по роботі, а потім її чекає рейс за океан — вона з нареченим мешкає у Чикаго. Жінка саме шукала в Інтернеті цікаві фільми, щоб подивитись під час довгого перельоту. І тут я згадала про «Листи до Джульєтти», коротко переказала сюжет та додала про своє скептичне ставлення до подібних казок. Співрозмовниця слухала мене із загадковою посмішкою на вустах, а потім пояснила свою реакцію:

—  З висоти прожитих років можу сказати, що в житті трапляються такі випадки, в які на­справді важко повірити. Я, можливо, також сумнівалась, якби не пережила подібне сама…

З першого погляду

Виявляється, що у житті Оксани Дмитрівни відбулась історія, яка віддалено схожа на сюжет фільму. Близько тридцяти років тому студентка юридичного факультету познайомилась із майбутнім архітектором Євгеном. Вони закохалися один в одного, як то кажуть, з першого погляду, хоча ще довго проводили час в одній компанії друзів, не виказуючи своїх почуттів. Першим наважився Женя — запросив на побачення… Через декілька місяців запропонував одружитись. Все було просто чудово доки наречений  не поїхав у сусіднє місто відвідати батьків. Він хотів попередньо розповісти їм новину, а вже через тиждень планував запросити до батьківського будинку Оксану.

У неділю ввечері хлопець повинен був повернутись до Дніпропет­ровська і зателефонувати коханій. Але дзвінок не пролунав. Коли дівчина приїхала до його гуртожитку, з’ясувалось, що Євген ще не з’являвся. Наречена не на жарт занепокоїлась і вранці поїхала у Новомосковськ — адреса в неї була. Далі відбулась досить неприємна розмова з матір’ю Євгена на сходах біля дверей. Та сказала, що син більше не хоче знати Оксану і попросив це передати. А на додаток зверхнім тоном повідомила, що він зустрічається з донькою одних з найзаможніших людей в місті, а така, як Оксана, їхній родині не рівня.

Про те, що вона і сама з заможної родини, дівчина хлопцю ще не розповідала. Бо не хотіла, щоб її оцінювали за досягненнями батьків, а не власними. Про високий рівень прибутків своєї родини Женя не згадав. Молоді люди не вважали це за потрібне. На жаль, мати хлопця була іншої думки.

Щастя напоказ

«Можливо, краще було б згодом все ж поговорити з коханим — прояснити ситуацію. Але що я розуміла у свої 19 років!? Мене так сильно захлеснула образа на Женю, що вже через декілька днів почала зустрічатись з Вітальком із суднього під’їзду, який з дитинства був в мене закоханий», — зітхаючи, розповіла попутниця.

Побачивши свою кохану з іншим, Богдан розлютився, обізвав легковажною і, не чекаючи відповіді, пішов геть. Невдовзі він закінчив інститут і поїхав до свого дядька в Америку. А коли через півроку випадково дізнався про зміст діалогу мами з Оксаною, хотів повернути дівчину. Однак друзі повідомили, що та вийшла заміж і вже вагітна. Також розповіли, що вона дуже щаслива. Але це було неправдою — ображена Оксана навмисно грала роль…

«Усі ці тридцять років ми не спілкувались. Хоча перший час з третіх вуст отримувала деяку інформацію. Євген одружився на такій же українській емігрантці, як сам. У них народилось двоє дітей. А я… — повернувшись до вікна, співрозмовниця зробила коротку паузу і, вдивляючись в краєвид, з сумом у голосі продовжила: — Я виходила заміж тричі. Першого, Віталіка, зовсім не любила. Заради дитини намагалась зберегти шлюб. Чоловік хоч і знав про відсутність почуттів з мого боку, однак такий розклад його влаштовував. Через п’ять років я все ж таки не витримала і подала на розлучення. Через рік одружилась знову — здавалось, що покохала. Ще десять років шлюбу, ще дві дитини і ще одне розлучення. Запитаєте, чому на цей раз? Він виявився зрадником. Потім я дуже довго не могла вірити чоловікам і окрім турботи про дітей в моєму житті була тільки робота… багато роботи — я активно будувала кар’єру юриста».

Допоміг випадок

Саме кар’єра допомогла Оксані Дмитрівні повернути втрачене кохання. Також важливу роль зіграла багаторічна звичка Євгена щоранку пити каву з млинцями та читати новини: спочатку він цікавиться подіями Америки, а потім заходить на декілька українських сайтів. Улітку минулого року чоловік зачитався інтерв’ю з успішним адвокатом з Дніпра. Не залишало дивне відчуття, що він знає цю людину… Придивившись до фотографії, ледве не вдавився млинцем. По дорозі до свого офісу він розмірковував, що робити далі з такою інформацією? Хотів просто забути… Але, сівши біля комп’ютера, руки ніби самі відкрили одну з популярних соцмереж, ввели у пошук ім’я і нове прізвище старої знайомої. Ось вона — кохання всього його життя. На фотографіях — гарніша, ніж пам’ятав. Ще тиждень він розмірковував, чи варто ворушити минуле. Та все ж таки вирішив, що хоча б попросити вибачення за прикрі слова необхідно.

«Коли я дізналась, що тридцять років тому він просто затримався в гостях у матері, бо їй потрібно було допомог­ти з придбанням нової пральної машини, і ніякої іншої дівчини в нього не було, я ледве не втратила свідомість. Як же так? Чому у нас не вистачило мудрості тоді з’ясувати стосунки!?», — придбавши каву у паперовому стаканчику, продовжила розповідь супутниця.

Євген вирішив спробувати зустрітися з Оксаною. За ці роки він так і не зміг її розлюбити. Тому не хотів знову втратити можливість бути щасливим. На той час він уже був розлучений, діти давно виросли. Але виявилось, що Оксана майже рік — у третьому шлюбі. Хоча стосунками не задоволена. Чоловік до весілля показував себе з дуже гарного боку, а згодом почав все гірше ставитись до дружини. Після повідомлень з Америки влаштував грандіозну сварку — виявилось, що він потайки читав листування. І хоча Оксана Дмитрівна вела діалог виключно у дружньому форматі, чоловік «номер три» почав звинувачувати її в зраді. Останньою краплею стало те, що він вдарив жінку. Не вагаючись, вона вирішила розлучитись і прийняла запрошення Євгена приїхати у гості. Їй також не вдалося його розлюбити.

І ось у п’ятдесят років Оксана збирається вийти заміж вчетверте — цього разу за кохану людину.

«Отже, не лише у кіно такі історії трапляються!?» — посміхнулась попутниця, знімаючи валізу з багажної полиці.

Катерина Чередниченко