Книгообмін по-дніпровськи: привід для спілкування

Раз на місяць у центрі Дніпра, біля Читальної арки на Катеринославському бульварі, збираються люди, аби обмінятися книжками. Вони беруть участь у буккроссингу (від англ. bookcrossing) — рухові «звільнення» від книг, що поширюється Україною останнім часом. Прочитавши книгу, людина залишає її у громадському місці, щоб цей твір знайшов інший читач, котрий, у свою чергу, приніс непотрібну йому літературу. «Вісті» розпитали координаторку дніпровського буккроссингу Марію Ложко про подробиці проекту.

ПРИХОДЯТЬ КОМПАНІЇ

— Маріє, як виникла ідея руху книгообміну?

— Його ініціаторка Влада Брусіловська — меценатка Читальної арки. Вона вважає, що міський простір має розвиватися за допомогою невеличких архітектурних форм, що мають соціальне значення, є зонами для спілкування. І Влада разом із архітекторами Валерієм та Катериною Кузнєцовими вирішила збудувати цю арку, яка й стала платформою для буккроссингу. Досвід засвідчив, що сама по собі арка не працює, як вона замислювалася, треба влаштовувати комунікативні акції.

— Скільки заходів уже провели?

— На моїй пам’яті — більше п’яти. Найпопулярніші були акції з обміну шкільними підручниками, які проводили минулого року. Зараз ми намагаємося зробити книгообмін тематичним. Наприклад, на початку червня провели «Буккроссинг. Українське»: запропонували обмінятися книгами, виданими українською мовою чи надрукованими в Україні, або які написали українські автори. В акціях беруть участь волонтери, котрі стежать, щоб книги мали нормальний вигляд, наклеюють на них стікери, розставляють на полицях, аби їх добре було видно, опитують людей, які теми їх цікавлять.

— Чи багато містян приходить на такі акції?

— Я можу порахувати, скільки стікерів було витрачено минулого разу — близько сотні. Позаминулого — трохи менше. Але люди рідко приходять самі, вони приводять компанію, тобто бажаючих було більше, ніж залишених книг.

— Чи не відбу­вається звільнення від книг за принципом: «На тобі, небоже, що мені негоже» і чи не ризикуєте перетворити арку на склад непотрібних видань?

— Поки що такої проблеми немає. Ми мало що залишаємо на полицях арки після акцій, цінні книги забираємо до наступного заходу.

— Яка мета проекту?

— Перш за все, комунікативна: хотілося б пожвавити соціально-інтелектуальний процес у місті. І на двох останніх акціях, які відбувалися по суботах у теплий період, було помітно, що люди хочуть спілкуватися, особливо молодь — вони довго не розходилися.

ДОРОГЕ — У РУКИ

— Чим для Вас цікавий цей проект?

— У мене упродовж багатьох років існувала проблема, коли книжки швидко захоплювали простір моїх кімнат, в яких я мешкала. І їх не хотілося викидати як непотріб. А кому їх віддати? Мені було важливо створити щось, щоб виданнями користувалися охочі читачі.

— А не жаль розлучатися із улюб­леними книгами?

— Коли їх стає так багато, що вони нікуди не вміщаються, тоді вже замислюєшся, кому залишити простір: собі чи книжці.

— Скільки книг Ви вже особисто обміняли?

— Думаю, більше 20. Наприклад, минулого разу мені дістався твір, на який я колись пошкодувала грошей. Причому, я шукала такі, які можна було б віддати, і в батьків, і в бабусі й дідуся (вони збирачі ще ті), і виявилося, що вдома є багато цікавих видань, про які ніхто не пам’ятав, які хочу залишити у своїй бібліотеці й прочитати.

— На яку тему проводили нещодавній захід?

— 1 липня ми вирішили відійти від концепції «позбуваюся книжки» на користь концепції «ділюся». У рамках акції ми запропонували принести книжку, що запам’яталася, вплинула на людину, була для неї цінною. Стежити за новинами буккроссингу в Дніпрі можна на нашій сторінці у Фейсбуці — https://www.facebook.com/readingarch.

ЗВІДКИ ІДЕЯ?

Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку, він залишив 20 книг із пояснювальними написами у холі свого готелю. Через півроку на його сайті було близько 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників. За статистикою, сайт буккроссингу у США вже в 2009 році щомісяця відвідували майже 25 мільйонів користувачів мережевої сітки. Після Сполучених Штатів хвиля книжкового руху перекинулася і в Європу. Першою країною, яка її підхопила, була Італія. Далі приєдналися Франція та інші держави, серед яких і Україна.

НАТАЛЯ РЕКУНЕНКО, ФОТО ДАШІ ОРЛЯНСЬКОЇ


Метки: , , , ,