Культурний код громади: як місцеві ініціативи формують майбутнє України (відео)

На Дніпропетровщині Губиниська громада активно розвиває локальний туризм і народну творчість. Миколаївський розпис у Миколаївці – це не просто мистецтво, а відродження давньої традиції, яка стає частиною сучасного життя громади. А в Попасному Етнооселя відчиняє людям двері у минуле, допомагаючи їм зануритися в атмосферу старовинних ремесел і звичаїв. Разом ці ініціативи змінюють та згуртовують громаду, відкривають нові можливості для її розвитку.

Від забуття до популярності

Миколаївський розпис – це декоративне мистецтво, яке зародилося в селі Миколаївка. Його традиції сягають XIX століття, коли майстри оздоблювали ним скрині, меблі та побутові речі. Цей вид творчості вирізняється яскравою кольоровою гамою та орнаментальними мотивами.

Проте упродовж ХХ століття ця унікальна техніка занепала. Відродження почалося з ініціативи окремих ентузіастів: Явір Надія Миколаївна займалася пошуком автентичних розписаних скринь, а Головко Марина Михайлівна вперше почала проводити майстер-класи для дітей.

…Уявіть собі невелике село, де, здається, час завмер. Старі хати, тиха вулиця, самотні дерева, що хиляться під вітром. Але ось на одній із осель з’являються яскраві візерунки –  червоні, сині, зелені та жовті квіти і птахи, що виглядає, ніби летять прямо зі стіни. Це не просто малюнки. Це миколаївський розпис, який колись був частиною цього села, а тепер повертається.

Для глибшого розуміння значення цього «блискавичного повернення» та впливу подібних ініціатив, а саме відродження миколаївського розпису і створення Етнооселі в селі Попасне Дніпропетровської області, на життя українських громад ми ініціювали проведення соціологічного дослідження.

Із 22 січня до 5 лютого 2025 року  тривало опитування серед 101 респондента Дніпропетровщини методом заповнення Google-форм. Запрошення до участі поширювалися через Facebook-сторінки громад Новомосковського району, серед місцевого населення Губиниської громади та газету, сайт, соціальні мережі  “Вістей Придніпров’я”. Хоча дослідження не  репрезентативне, та воно дає змогу виявити загальні тенденції.

Більшість респондентів вважають, що ініціатива відродження миколаївського розпису позитивно впливає на розвиток громади, а саме:

• 59 респондентів зазначили, що це робить громаду більш упізнаваною;
• 49 опитаних вважають, що це мотивує мешканців пишатися своєю громадою;
• 42 респонденти відзначили, що це зміцнює зв’язок людей із громадою та підсилює їхню місцеву ідентичність.

Водночас ця ініціатива виконує ще чимало соціально значущих функцій для громади, що можна помітити на інфографіці нижче.

Тому більшість опитаних – 73 респонденти повністю, 22 – частково, підтримують ідею створення регулярних майстер-класів із миколаївського розпису та проведення екскурсій за даною тематикою.

Миколаївський розпис, який був менш відомим, порівняно з петриківським, нині виходить на новий рівень. За словами першого заступника Губиниського селищного голови Антона Борисенка, він має свою унікальну атмосферу, особливо завдяки зелено-жовтому фону, яскравим кольорам і живій динаміці малюнка.

«Я бачу, як цей розпис стає частиною громади. У дитячих садках малюки вже малюють елементи цього мистецтва, і це важливо – вони з дитинства знайомляться з культурним надбанням своєї громади. Через розвиток таких ініціатив ми можемо створити унікальний бренд нашої громади», – додає він.

Підтримка влади

Місцева влада активно сприяє розвитку культурних проєктів. Миколаївський розпис офіційно внесено до стратегії розвитку Губиниської громади до 2027 року, і він став одним із її пріоритетних напрямів.

За словами Інни Прийменко, начальниці відділу культури, релігій та туризму Губиниської селищної ради, цей розпис є винятковим явищем для громади.

«Миколаївський розпис – це наша візитівка, те, що вирізняє нас серед інших. Аналогів  йому немає в жодній іншій громаді», – підкреслює вона.

Однак, як визнає посадовиця, молодь поки що не надто активно цікавиться народними ремеслами. Саме тому в громаді постійно організовують заходи, які мають на меті залучення молодих людей до збереження культурної спадщини.

«Ми проводимо численні заходи, фестивалі, майстер-класи, які поступово зацікавлюють молодь. Це тривалий процес, але я впевнена, що з часом юне покоління активніше доєднається до розвитку нашого розпису», – додає Прийменко.

Однією з головних цілей керівництва та мешканців громади є визнання миколаївського розпису об’єктом нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Це відкриє нові можливості для розвитку та збереження цього унікального мистецтва.

Відродження давнього мистецтва

Важливим кроком для відродження, збереження та популяризації розпису стало створення художньої студії «Оберіг».

«Одним із викликів стало розпізнавання кольорів на старих скринях. Фотографії не завжди точно передавали відтінки, і важливо було не припуститися помилки, адже колір – це один з елементів автентичності розпису», – розповідає народна майстриня Ганна Бирса, яка керує художньою студією «Оберіг».

Зараз художня студія «Оберіг» не лише навчає дітей та дорослих, а й бере участь у виставках і фестивалях, популяризуючи мистецтво на міжнародному рівні.

“Я вважаю, що таким чином і розповсюдження розпису відбувається, і згуртованість громади. Чому? Тому що долучаються нові люди, вони цікавляться, відволікаються від негативних думок,  натомість переключаються на щось нове та цікаве”, – зазначає Бирса.

Представник Благодійного фонду Валерій Петренко, який неодноразово чув про миколаївський розпис, зазначає: «Я на власні очі побачив, як працює Студія миколаївського розпису. Майстри створюють унікальні вироби – від ялинкових прикрас до великих картин. Це вражає! Такі ініціативи відроджують наші українські цінності, що особливо важливо у такий непростий для країни час».

У Норвегії відбувся благодійний захід, де миколаївський розпис набув широко їпопулярності.

«Вироби, розписані майстрами громади, розійшлися по всій Норвегії в рамках благодійного аукціону. Це не тільки допомогло зібрати кошти для України, а й стало важливим кроком у популяризації нашої культурної спадщини за кордоном», – розповідає Валерій Петренко.

Культурні заходи гуртують громаду

У Центрі культурних послуг Губиниської громади також проводяться майстер-класи з миколаївського розпису, художні заняття для дітей, репетиції духових та вокально-інструментальних ансамблів.

Ба більше, 33 респонденти вже побували на майстер-класі зі створення миколаївського розпису та 16 оволоділи навичками цього розпису. Воно й не дивно, адже миколаївський розпис – давнє мистецтво, що зародилося в цьому регіоні та могло б залишитися у минулому. Але завдяки зусиллям ентузіастів його повертають до життя, і він поступово стає культурним брендом громади.

Учителька початкових класів Миколаївського ліцею Лідія Клименко підкреслює, що збереження традицій починається саме зі школи.

“Про миколаївський розпис, про його відродження у нашому ліцеї ведеться вже близько 10 років планова робота. Проведено багато майстер-класів. І найголовніше –  почалося все з того, що була проведена фольклорна експедиція з дослідження миколаївського розпису, миколаївських скринь. Бо ця історія, вона жива”, – розповідає вона.

До відродження розпису залучається величезна кількість людей. Це свідчить про те, що сама історія розвитку цікава,і вона дуже потрібна.

“Ярмарок у Попасному, в Миколаївці з нашою командою Студії “Оберіг” – ми вийшли на всеукраїнський рівень, ми активно пропагуємо наш розпис за межами громади. Адже коли відбуваються такі заходи, збирається все село. І не тільки село, а й навколишні села. Це відчуття єдності,  відчуття розвитку громади. І ми рухаємося далі”, – зазначила Лідія Клименко.

Рівень згуртованості Губиниської громади досить високий, і значною мірою це завдяки активності представників культури. Саме вони ініціюють заходи, які збирають людей разом, допомагають більше цінувати свою історію та творити щось нове, ґрунтуючись на наших традиціях.

“Про миколаївський розпис я вперше дізналася з новин про розпис муралів у нашій місцевості. Це одразу зацікавило мене, адже такі ініціативи не лише прикрашають простір, а й несуть у собі історію та традиції нашої громади, – розповідає мешканка громади, учасниця культурних ініціатив Альона Савенко. –  Згодом я долучилася до розпису зупинки в селі Миколаївка. Цей процес виявився не лише творчим, а й об’єднуючим. Разом з іншими мешканцями ми працювали над візерунками, обмінювалися знаннями та спогадами».

Традиції та нові можливості

Учасники форуму «Культурна децентралізація: виклики та перспективи реформи в громадах. Відновлення громад через культуру», який проведено у листопаді 2024 року, наголошували на позитивному впливі культурних ініціатив на бюджет українських громад і наводили приклади реальних кейсів для підтвердження своїх думок.

Це означає, що розвиток миколаївського розпису може не лише зберегти культурну спадщину, а й наповнювати бюджет громади та стимулювати появу нових бізнесів – від майстерень до сувенірних лавок та творчих шкіл.

Згідно з результатами загальноукраїнського соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення проєкту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI-III) із 27 січня до 3 лютого 2023 року методом телефонного інтерв’ю, вже тоді 84% відзначали зростання інтересу до українського культурного матеріалу в самій Україні, що робить проєкт із відродження миколаївського розпису ще більш актуальним.

Будинок, що розповідає історію

У липні – вересні 2024 року на замовлення Українського інституту національної пам’яті дослідницькою компанієї «Оперативна соціологія» проведено загальноукраїнське соціологічне опитування. Згідно з його результатами 39% українців продемонстрували максимальний рівень зацікавленості історією України.

Яскравим прикладом зростання рівня зацікавленості українців своєю історією та культурою на локальному рівні є створення Етнооселі в селі Попасне Дніпропетровської області.

Етнооселя в Попасному – це більше, ніж просто відреставрована хата. Це символ того, як мистецтво та традиції можуть відроджувати місця, повертати їм нове життя та навіть приносити прибуток. Її стіни прикрашені миколаївським розписом – яскравими кольорами, традиційними орнаментами, що ніби вплітаються у саму тканину історії громади.

Ця оселя стала не лише точкою тяжіння для мешканців, а й новою туристичною локацією. Згідно з нашим соціологічним дослідженням, 43 жителі регулярно беруть участь у культурних заходах, а 46 осіб відвідують їх періодично. Це засвідчує, що громада активно підтримує подібні ініціативи.

Етнооселя в Попасному працює вже другий рік і є місцем, де можна дізнатися більше про традиційні ремесла, народне мистецтво та побут мешканців минулих століть.

«Цей проєкт уже привернув увагу інших регіонів. До авторів ініціативи зверталися з проханням допомогти створити подібний культурний простір в інших громадах. Але поки що ми вирішили зосередитися на розвитку Етнооселі саме тут, щоб зробити її якісною, змістовною і перетворити на справжню родзинку», – розповідає перший заступник Губиниського селищного голови Антон Борисенко.

Центр культурної інтеграції та згуртованості

В Етнооселі в Попасному відбуваються численні культурні події, що знайомлять мешканців та гостей з історією, гастрономічними традиціями та звичаями регіону.

Серед заходів, що вже стали традиційними: Фестиваль козацької каші в Попасному; Свято хліба, яке відзначають на Покрову; “Подих Різдва” – зимовий фестиваль, що залучає творчі колективи з різних громад.

“Я вважаю, що це найбільший потенціал у нашій громаді, оскільки такого взагалі в окрузі немає. Потім це цікаво! Це цікаво дітям, дорослим. Вони їдуть, вони знайомляться з побутом української хати. Також ми можемо в Етнооселі почастувати гостей українським борщем та пирогами з печі.  Навесні плануємо провести фестиваль каші. Це ще один захід, який згуртує навколо себе різні категорії населення: від молодого до старшого покоління”, – каже  власниця Етнооселі  Вікторія Приймак.

Етнооселя вже стала туристичною візитівкою громади, окремою окрасою якої є автентична скриня, розписана миколаївським розписом, яка була передана родиною Суслових.

Що приваблює людей в Етнооселі

Коли відвідувачі заходять у двір Етнооселі, їх зустрічають не лише стіни, прикрашені миколаївським розписом, а й можливість відчути атмосферу старовинного українського села. Соціологічне дослідження засвідчує, що найбільше людей може зацікавити:

• ознайомлення з побутом наших предків – 53 респонденти;
• проведення майстер-класів із народного мистецтва – 41 особа;
• екскурсії,на яких розповідається про  історію місцевості – 38 осіб;
• можливість єднання з природою та спокійний відпочинок – 34 респонденти.

Такі місця, як Етнооселя, – це не просто збереження спадщини, а й справжня інвестиція в майбутнє громади.

“Я народилася і все життя прожила у Попасному, тому добре пам’ятаю, як змінювалося наше село. Але найбільш відчутний розвиток я побачила саме за останні кілька років, коли у нас з’явилася Етнооселя. Це стало справжньою подією для всіх мешканців, адже ми отримали місце, яке не лише відроджує нашу культуру, а й об’єднує громаду, – каже Віта Маловічко, мешканка Попасного. – Від самого початку, коли почали відновлювати стару хату, було багато скепсису. Дехто казав: «Навіщо це, кому це цікаво?» Але як тільки Етнооселя відкрилася для відвідувачів, ми всі побачили, наскільки це важливо. Люди почали приносити старовинні речі з власних домівок, згадувати традиції, яких навчали ще їхні батьки та дідусі з бабусями. Тут ожили наші звичаї – від народної кухні до обрядових свят. Я бачила, як приїжджали гості з інших областей, і вони були просто в захваті”.

Спадщина, що працює

Однак Етнооселя – це не просто музей, а живий простір. Вона в перспективі може створювати робочі місця та стимулювати появу малого бізнесу. Завдяки туристичному інтересу в громаді з’являться нові ремісничі майстерні, сувенірні лавки, майстер-класи з народного мистецтва тощо. Наші припущення знаходять підтвердження в думках мешканців громади, адже:

• 74 респонденти вважають, що такі ініціативи відроджують громаду;
• 46 респондентів зазначили, що подібні культурні проєкти покращують соціальну згуртованість;
• 33 респонденти вважають, що розвиток етнографічного туризму – важливий вектор для громади.

Більшість мешканців громади переконані: Етнооселя повинна розвиватися далі. Люди підтримують ідею проведення кулінарних майстер-класів, національних свят та туристичних заходів. Крім того, 61 респондент готовий долучитися до волонтерських ініціатив для популяризації цього унікального простору.

Те, що починалося як ініціатива небайдужих людей, сьогодні стало тим, що змінює громаду, повертає її до коріння та відкриває нові перспективи.

Тож любіть Україну, плекайте українське та будьте сміливі у втіленні своїх ідей!

Публікація підготовлена в рамках проєкту, що реалізується ІРМІ у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і необов’язково відображають позицію ІРМІ, ЮНЕСКО або Японії

автор Анастасія Ковальчук,

фото та відео автора