Майбутнє Дніпропетровщини: логістичний глухий кут чи центр відновлення країни
У суспільстві дедалі гучніше обговорюють, яким шляхом розвиватиметься Дніпропетровщина після завершення війни: чи стане регіон логістичним глухим кутом, чи перетвориться на один із ключових хабів повоєнного відновлення країни. На ці питання відповідає комплексна оцінка економічної ситуації, промислового потенціалу та людських ресурсів області.
Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук зазначає, що бізнес часто висловлює занепокоєння щодо майбутньої логістики. Зруйнований аеропорт Дніпра не підлягає першочерговому відновленню, судноплавство по Дніпру закрито, а великі промислові центри Сходу більше не є ринками збуту. Відстані до портів та кордонів ЄС створюють суттєві виклики: до Одеси – 450 км, до Ізмаїла – 685 км, до ЄС – понад тисяча. За оцінками, логістику називають головним бар’єром експорту понад 75% місцевих підприємств.
Водночас інша позиція дозволяє розглядати Дніпропетровщину як опорний регіон економічного відновлення. До початку повномасштабної агресії область забезпечувала 11% ВВП України, а нині її роль лише посилилася. Це один із небагатьох промислових центрів країни: частка промисловості сягає майже 50%, підприємства працюють під обстрілами та енергетичним тиском, стабільно наповнюючи бюджет. У 2024 році область перерахувала до держбюджету 52,2 млрд грн — на 30% більше, ніж торік.
Регіон зберігає концентрацію ключових компаній — ArcelorMittal Кривий Ріг, Інтерпайп, АТБ. Лише мережа АТБ забезпечує роботою 44 тисячі працівників. Дніпропетровщина володіє найбільшими в Україні запасами корисних копалин: майже 80% залізної руди видобувається у Криворізькому басейні, Нікопольський басейн є одним із найбільших марганцевих у світі, Вільногірськ — центр титанової промисловості, а Жовті Води забезпечують країну ураном. Саме ці ресурси сьогодні є стратегічно важливими для США та Європи, які шукають альтернативу сировині з Китаю та РФ.
Зростає і людський потенціал. До 2022 року в області проживало 3,1 млн осіб. Нині регіон прийняв майже пів мільйона внутрішньо переміщених осіб, з яких близько 100 тисяч — діти. За кількістю учнів Дніпропетровщина посідає друге місце після Києва, випереджаючи Львівську, Одеську та інші великі області. За оцінками, близько 60% переселенців уже працевлаштовані, що підтверджує: люди залишаються там, де бачать роботу і перспективу.
Попри це, частина територій області залишається прифронтовою. Зруйновані громади, які опинилися поряд із лінією оборони чи майбутньою зоною розмежування, не зможуть найближчим часом стати точками економічного зростання. За словами Лукашука, відновлення таких громад у перші роки забезпечуватиме передусім держава.
Карта економічної спеціалізації країни змінюється, і Дніпропетровщина має всі передумови, щоб відіграти провідну роль у її відновленні — від промисловості та глибокої переробки до створення гуманітарних, сервісних і ремонтних хабів.
Наталія Ковальчук
фото з відкритих джерел
