Майстриня з Кривого Рогу вишиває незвичайні обереги

Сьогодні, 17 травня, Україна святкує День вишиванки. Наш регіон славиться чудовими майстринями й одна з них — мешканка Кривого Рогу, багатодітна мама. Світлана Політика упродовж 12 років вишиває святі образи в надії на одужання. Її роботи виконані у канонічному стилі, а ще майстриня використовує золотаві нитки та бісер. Ікони вона прикрашає вишитими власноруч рушниками. Про справу свого життя Світлана Корніївна розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».

В надії на одужання

— Світлано Корніївно, як  давно Ви займаєтеся вишивкою?

— Понад 12 років. Вишивати почала 18 грудня 2006 року. Я п’ять місяців пролежала в лікарні, а потім прочитала в газеті, що жінка вишила ікону й одужала. Вирішила спробувати. З візка я встала, але й досі пересуваюся на милицях.

— Чи пам’ятаєте свої перші роботи?

— Першою була ікона «Нев’янучий цвіт», яку вишивала, мабуть, ­місяць. Зараз у мене близько
20 ікон, вишитих хрестиком, іще більше — бісером.

— Які застосовуєте техніки?

— Вишиваю рушники, картини, вишиванки: володію технікою вишивки стрічками, в’яжу гачком та спицями, виходять гарні капелюшки та інші речі.

Використовую різні техніки. Коли починаю роботу, бачу її в одному ракурсі, а по завершенню виходить зовсім інша. Навіть якщо дві однакові схеми, роботи будуть різні.

З молитвою і настроєм

— Скільки часу минає від задумки до вже готового рушничка?

— Вишивати рушник хрестиком можна 1-1,5 місяці, але це якщо робочий час буде більш ніж 8 годин. Якщо ж бісером, то трішки менше. Хоча вишивальниця має працювати не більше 4 годин на день.

— У яких благодійних акціях, виставках брали участь зі своїми роботами?

— Раніше брала участь у багатьох виставках,  як у міському виставковому залі, так і в Центрі творчості інвалідів ГО «Разом», зараз менше запрошують. Мабуть, призабули (сумно посміхається). Хоча ось  у бібліотеці №24 часто влаштовують виставки моїх робіт, там іще проводжу майстер-класи за бажанням читачів. Також була учасницею благодійних виставок, присвячених воїнам, які захищають нас на сході України.

— Що для Вас означає українська вишивка? Це справді зашифрований код нашої нації?

— У вишивці використовуються давні українські техніки. Фактично кожен хрестик щось позначає. Знаю, що починати треба у четвер чи вівторок, із добрим настроєм, з молитвою. Якщо настрій поганий, краще не братись, особливо це стосується весільних рушників.

— Що Вас надихає?

— Мені подобається вишивати стрічками, картини виходять, як живі,  більше можна внести свого, чого не зробиш, вишиваючи ікону. Там повинно бути все по канону. Коли я просила благословіння у батюшки на вишивку ікон, мене запитали, чи вишиваю у канонічному стилі. Я відповіла «так». Кожна вишивка спрямована на добрий промисел, у ній уже зашифрована Божа ініціатива.

— Чи є Ваші роботи за кордоном?

— Є в Німеччині та Італії. Проте в Італії виставили від іншої людини … хоча вишивала я. Це був 2016 рік, тоді я виготовила 3 рушники бісером (національні символи — герб, прапор, листя дуба, калини, соняшник), але все представили під іншим прізвищем.

— Як так сталося?

— Якось мене попросили допомогти вишити ікону (теж дівчина з інвалідніс­тю). Я погодилася спочатку безкоштовно, потім за роботу, котра коштує 1800 грн, мені давали 300 грн, і видавали мою вишивку (набір був її) за свою, ще й продавали за ринковою ціною. Пізніше я дізналася, що дві мої роботи подарували одному з мерів  італійського міста. Це був шок!

— І все-таки Ви продовжуєте творити. На ювілеї Центру творчості інвалідів ГО «Разом» був показ Ваших мереживних капелюшків.

— Капелюшки почала в’язати, тому що вони оберігають від палючого сонця. За основу взяла схему серветки, переробила і виготовила  перший капелюшок. Практично кожен з них є авторською роботою, я в’яжу по
натхненню.

Іконки для внуків

— Скільки ж такі роботи можуть коштувати?

— Ручна робота повинна коштувати дорого. Усе залежить від вартості використаного матеріалу, помноженого на 5. На жаль, у нас такої ціни не заплатять. Мені якось запропонували 250 грн за рушник, і це при тому, що нитки коштують
300 гривень. Додайте до цього полотно, схему, електрику, саму роботу.

— Що у планах?

— Напланувала собі пошити іменні іконки для внуків. Потім хочу взятися за весільні рушнички. Розфарбувати вазони із шин у дворі та розписати вхідні двері у наш під’їзд. А взагалі задумок чимало, було б тільки здоров’я і матеріали, щоб утілити все в життя. До речі, дівчатам дуже подобаються сумки, пошиті із джинсів та вишиті стрічками, так що чекаю на замовлення (посміхається).

Володимир Думанський