Мандри Дніпропетровщиною: зачарована гора Калитва (фото)

Уздовж села Китайгород Царичанського району вивищується гора з казковою назвою — Калитва. Вона виникла внаслідок танення древнього льодовика і складається з меренових наносів. З цією місциною пов’язані численні легенди та перекази. Жителі селища розповідають, що це одне з наймістичніших місць України, тож на самому вершечку гори «біси водяться», та що Калитва зберігає козацькі скарби. Так це чи ні — достеменно невідомо. А от що у старі часи тут водилися мамонти — підтвердження є. Років 5 тому недалеко від гори, на березі річки Оріль, науковці відкопали череп чималого мамонта.

гора Калитва_Царичанський район

КОПИТАМИ СТУКАЄ ТРОЯН

Загалом про гору Калитва (заввишки 145 метрів) іще у літописах та старовинних слов’янських казках згадується. Але чим вона була така видатна? Чи не мешкав тут сам Змій-Горинич? «Може, й мешкав!..» — хитрувато посміхаючись, зазначають місцеві жителі, й праві будуть. Бо ж здавна вважалося, що ця гора була певним «небезпечним місцем», «де усіляке могло й з вершником статися».

У казках згадується: саме тут знаходиться врослий у землю камінь (на краєчку поля Половецького), а на ньому напис: «Прямо підеш — смерть знайдеш, праворуч підеш — коня втратиш, ліворуч підеш — одруженим бути». Від цього каменя починалася так звана «стежка Трояна», відома із «Слова о полку Ігоревім». За тою стежкою в старі часи розходилися в різні боки, а потім знову сходилися три гілки Великого шовкового шляху, які приводили мандрівників до «землі Трояна»: Приазов’я, Крим і Північний Кавказ.

гора Калитва_Царичанський район

Є й інша думка щодо назви «стежка Трояна». Ніби це пов’язано з давнім божком слов’ян, який, за уявленнями наших пращурів, міг жити десь тут біля гори Калитва. Справа в тому, що у південнослов’янському фольклорі Троян — то демонічний герой, зачарована людина — з цапиними вухами і ногами, чи то з вухами віслюка(згадайте Коника-горбунка); іноді Троян-триголовий (пам’ятаєте легендарного Горинича?). Згадка про Трояна є не тільки в українському, а й у сербському фольклорі. У сербів називають «цар Троян» і вважають цього містичного героя нічним демоном, що мешкає в Троянському граді на горі Ціні. Він відвідує свою кохану ночами і залишає її, «коли коні з’їдають весь корм, а півні співають на світанку». Брат же коханої Трояна хоче позбутися демона: насипає коням піску замість вівса, півнів позбавляє голосу. Усе лише для того, щоб Троян затримався до світанку й був «знищений» сонячними променями. Й якось таки це йому вдається… Троян розтоплюється під сонячними променями. Отака ось історія. Та чи пов’язана вона з горою Калитва? Де тут ховається той демон?

Кажуть, його можна почути по стукоту копит. Бо ж хоч і схожий на людину — має ще й копита! На жаль, під час мандрів Калитвою нам не пощастило зустріти Трояна, хоча, може, то й добре, бо ж він усе-таки демонічна сутність! Цікаво, що на околиці гори, де нині заповідна зона, згідно з легендою, є й власне «зачароване місце», з якого важко вийти людині.

Легенди розповідають, що цю місцину у часи Половецькі зачаклував старий волхв — за те, що один хан забрав у нього доньку. «Допоки моя дитина не повернеться додому, ви блукатимете тут аж до самої смерті», — попереджав чаклун чужинців. Тоді половці, що прийшли на ці землі, так і залишилися назавжди у місцевих ярах, які тягнуться понад горою. Донька чаклуна загинула, не витримавши знущань хтивого хана, й він приховав її тіло, аби чаклун не дізнався про смерть рідної людини. Але таємниця вбивст­ва розкрилася і волхв назавжди зачаклував воїнів і самого хана, а разом із ними й тутешню місцину. Кажуть, десь тут те місце й досі є, де тисячі половців загинули від мари блукань, де й нині маяться їхні ганебні душі. Хто у цю землю забридає — вже не знайде шляху назад.

ТАЄМНИЧИЙ «МАЙДАН»

Та під час мандрів Калитвою ми не нарази­лися на небезпеку, навпаки, відчули на собі лише позитивну енергетику, красу тутешніх земель!

Тим більше, що таких місць на горі та поруч з нею вистачає. Серед найцікавіших і, звичайно, містичних — старовинний «майдан», що розташований на самому вершечку гори.

На думку деяких дослідників, ця площа, що складається з численних курганів чи то земляних насипів, — храм чи давня обсерваторія, яку створили наші предки. За однією з версій, «майдани» були місцем для молитов і жертвопринесень. Дехто вважає такі географічні локації місцинами, де збиралися на раду козаки, а раніше — князівські дружини.

Не будемо сперечатися про призначення «майдану» на горі Калитва, лише зазначимо, що побувати на ньому дуже цікаво — місцина мальовнича й тут приємно побути на самоті. А які казкові сни сняться після того, як відвідаєш його!

СВЯЩЕННА КРИНИЦЯ

Є ще одна знакова локація поруч із горою Калитва — священна криниця! Вона розташована у довгому яру, який оповивають величні та трохи містичні за обрисами схили. Йдеш тим яром і бачиш, ніби на тебе дивляться зачаровані велетні, мов перевіряють твою душу й серце на чистоту й сміливість. Той яр десь за 500 метрів завершується біля криниці, поруч зведена невеличка капличка.

гора Калитва_Царичанський район

Раніше криниця була повноводною, її джерельна вода живила не тільки тіло, а й серця людей. Нині вона обміліла. З чим це пов’язано? Місцеві жителі кажуть, що коли почалася війна на сході України, сталася така біда — тоді криниця майже втратила воду. Але люди вірять, що незабаром в Україні настане мир і криниця знову наповниться джерельною водою. А як хто наважиться почистити колодязь — мир на рідній землі запанує тієї ж миті! Бо ж вода з криниці — зачарована! То росинки, які збирали дівчата на свято Купала з квітів, що ростуть у долині гори Калитва.

АНФІСА БУКРЕЄВА, ФОТО АВТОРА