«Мирний атом ударив по здоров’ю»: історія ліквідатора з Дніпра (відео)
У заключному випуску циклу “Чорнобиль. Сорокова весна” розповідається проліквідатора Олега Миколайовича Гаркушу. До зони відчуження він відправився вже доволі пізно – аж у 1989 році, але його внесок як ліквідатора теж урятував багато життів.
У 1986-му Олегу було лише 23 роки. Він працював у міліції та щойно одружився.
– Після травневих свят нам повідомили про катастрофу на Чорнобильській АЕС. У нас відбулися збори та, оскільки я тоді був працівником міліції, мене планували відправити до Чорнобиля. Але на той час була вагітна дружина, тому мені дали відстрочку. У Прип’ять я потрапив у 89-му, – розповідає Олег Миколайович.
Він зі своїми колегами прибув у вересні. Завдання, яке стояло перед ними, – запобігання мародерству: аби в порожні домівки не залазили крадії. Справа тут була не тільки в тому, що красти в принципі заборонено Кримінальним кодексом, а в самій місцевості, з якої було щось украдено.
Місто Прип’ять стало одним із тих, яке найбільше постраждало від впливу радіаційного опромінення внаслідок аварії на станції. В квартирах залишалося багато предметів побуту, меблів тощо. Дуже багато таких речей мали різний радіаційний фон. Украдені з Прип’яті, вони і могли потрапити в місцевості, де люди живуть спокійно та не остерігаються радіації. Тому від заражених викрадених предметів люди могли би хворіти, і скільки їх могло бути – страшно уявити.
– Ми знаходились у Прип’яті 90 діб. Під час нашого перебування затримали кількох осіб, які займалися мародерством квартир. Згодом вони були відправлені до комендатури, – додає Олег Миколайович.
Після прибуття до Дніпропетровська Олега Миколайовича та його групу ушпиталили. Під час обстеження було зафіксовано завищену дозу опромінення, хоча в зоні ліквідації наслідків аварії їм сказали, що доза опромінення в межах норми. Лікарі, які працювали з групою Олега Миколайовича, були сильно здивовані цьому.
– Тоді мене відправили на усілякі процедури. Зараз я інвалід II групи. Маю проблеми з кістками, хребтом. Усе це, як кажуть, мирний атом ударив по здоров’ю.
Вже минуло 40 років, як сталась аварія на Чорнобильській АЕС. За цей час на собі її відчули дуже багато людей. Починаючи від працівників станції та пожежників, які першими помирали від променевої хвороби, продовжуючи ліквідаторами, в яких із часом проявляються серйозні проблеми зі здоров’ям. Місту Прип’ять на момент аварії було усього 16 років із моменту його заснування. Незважаючи на те, що катастрофа сталася на території тодішньої Української Радянської Республіки, дуже постраждалою стала і Білоруська Республіка. Значна кількість території була заражена радіоактивними ізотопами та, як наслідок, зросла захворюваність на рак щитоподібної залози.
Ми маємо пам’ятати той внесок, який зробили ліквідатори наслідків аварії, адже хто знає, що було б зараз зі світом, якби вони не прийняли на себе удар мирного атому.
Автор: Ярослав САВЕЛЬЄВ,
фото, відео автора та з архіву Олега Гаркуші
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
