Наталя Петрова: «Мій букет хотіли поставити в воду»
Споглядаючи всю чарівність весільних віночків Наталки Петрової, спадає на думку, що це не лишень частина весільного вбрання, оберіг, а ціле мистецтво. Підкреслити ніжні обриси дівочого обличчя плетеничкою з квітів, подарувати нареченій відчуття королівни – в цьому хист криворізької майстрині. Про мистецтво вінкоплетіння жінка розповіла «Вістям».
Вінтаж і простота
– Пані Наталко, як весільні оздоби стали Вашим захопленням?
– У дитинстві я була маленькою семидільницею: відвідувала чимало гуртків, серед них – і виготовлення штучних квітів. Ото мені вже було на втіху! Це хобі я пронесла аж до початку свого родинного життя. Відновила спілкування з царством флори після народження доньки Марійки, і пов’язую це з бажанням оздобити її голівку. Спочатку я дещо соромилася своїх виробів. Люблю їх, але не на собі. Тому для фотосесій співпрацюю з моделями.
– Які весільні віночки є трендом сезону?
– Крокуємо в Європу, тож наречені тяжіють здебільшого до європейського стилю – вінтажу, простоти, пастельних тонів. Багатьом зараз до вподоби віночки з піонів.
– Чи поділяєте Ви думку щодо весільної моди, що все нове – то забуте старе?
– Так. Начиння для роботи, матеріал для штучних квітів удосконалюються впродовж століть. Вимальовується в пам’яті вінок Оксани з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки»… У кожного народу – свої традиції вінкоплетіння. Є вони й у нас, українок, для яких – це не лише краса, але й оберіг, символіка дівування.
– Є вибагливі наречені, які у своїх замовленнях керуються забобонами?
– Була одна клієнтка, яка вбачала в штучних квітах щось символічне, мовляв, такі квіти – штучні, нетривкі почуття… Я запевнила наречену, що хвилюватися підстав немає, бо ж матеріал, з якого виготовили їй весільний букет, максимально наближений до натурального. Сталося, як гадалося… На весіллі її букет зі штучних кал кілька разів намагалися поставити в воду, щоб не зав’яли.
Тема вбрання
– На що передусім слід зважати в образі нареченої, щоб дібрати віночок до ладу?
– На зачіску. Якщо вона об’ємна, то оздоба може бути з великих квіток. Якщо ж молода невеличка й тендітна, то їй великий весільний вінок – зась! А загалом я в усьому покладаюся перш за все на смак клієнтки. Сьогодні дедалі частіше стають модними весілля за тематичним спрямуванням, наприклад, у кольорі чи в національному стилі абощо. Замовляють тоді, крім віночків, і бутоньєрки для дружка та дружки, оздоблення на келихи. Наприклад, нині працюю над чотирма квітковими оздобами на весілля в біло-рожевих тонах.
– Чи повинен весільний вінок гармоніювати з сукнею?
– Певна річ. Щоб дотриматися гармонії, прохаю наречених сфотографувати мереживо, поділ сукні – декоративні елементи, що створюють «тему» в весільному вбранні. Цю ж «лінію» я відтак намагаюся продовжити у весільній головній оздобі. Роблячи штучні квіти, використовую текстиль, камінці, перлинки тощо. М’який каркас закріплюється по голівці – і на рушничок! Маю й вироби з полімерної глини.
Взірець гармонії
– Окреме місце у Вашому мистецтві посідає національний віночок.
– Щодо національного віночка, то слід зважати, перш за все, на вишиванку. Взірцем гармонії весільного українського національного віночка стало вінчання моєї куми, на яке вона мене з чоловіком запросила. У нашої родини була макова тематика у вбранні, а в «молодих» – ромашкова. Коли ми йшли до церкви, то люди аж озиралися… Маю клієнток по всій Україні, а також в Ізраїлю та Італії… В Італії майбутній молодий зголосився, щоб його наречена, родом із Криворіжжя, була вбрана у вишиту сорочку та мій віночок. Та й сам він охоче вбрався до вінця у вишиванку: молодята підтримують Україну.
– У Вас є своя команда?
– Так, нині співпрацюю з двома фотографами у студіях та моделями. Але найпершою моєю моделлю є донька Марійка (посміхається). Через це вона вже настільки вишколилася в мистецтві фотозйомки, що, дійсно, як справжня профі.
Ірина Павленко,
фото з архіву Наталі Петрової
