Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Загальна система оподаткування. Ця система оподаткування використовується автоматично, за умовчанням, всіма підприємствами (включаючи сільськогосподарські), якщо тільки вони за власним бажанням не обрали іншусистему.

Податковий період

Для виробників сільгосппродукції застосовується річний податковий період — календарний рік з першого по останнє число звітного календарного (податкового) року, тобто з 1 січня по 31 грудня (п. «б» п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу). При цьому згідноз пп. 137.4.1 п. 137. 4 цієї статті виробники сільгосппродукції можуть обрати спеціальний річний податковий (звітний) період, якийпочинається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Хто є виробниками сільгосппродукції

До підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід якихвід продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 % загальної суми доходу (абзац другий пп. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу).

Підпунктом 137.4.1 зазначеного пункту встановлено, що сільськогосподарською вважається продукція, визначена ст. 209 цього Кодексу.

Проте з 01.01.2017 р. згідно з п. 4 частини другої розділу XIX Податкового кодексу зазначена стаття, якою регламентувався спеціальний режим оподаткування, втратила чинність.

Об’єкт оподаткування

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Фінансовий результат — це показник рядків 2290 (прибуток) чи 2295 (збиток) форми 2 чи рядка 2290 форми № 2-м (2-мс) фінансового звіту (Балансу) за відповідний звітний період (рік). У фінансовому звіті показники наводяться у тисячах гривень чи тисячах гривень з одним десятковим знаком після коми (для малих підприємств). А в податковій декларації з податку на прибуток показники наводяться в гривнях. Тож для того щоб порахувати податок на прибуток, потрібно звертатися до даних бухгалтерського обліку (у гривнях з копійками), на підставі яких заповнені відповідні рядки форми 2 (2-м, 2-мс), округлювати їх до цілих гривень і вже отриману суму зазначати у відповідному рядку декларації, де відображається фінансовий результат.

Далі фінансовий результат може зменшуватися на податкові різниці.

Зменшений на податкові різниці (якщо вони застосовуються) фінансовий результат і є об’єктом оподаткування, з якого обраховується податок на прибуток. Таким чином, величина податку залежить від розміру фінансового результату і податкових різниць. Що вищий прибуток (фінансовий результат), то більшу суму податку доведеться сплатити. Таким чином, для сільгосппідприємства перевага перебування на загальній системі оподаткування полягає в тому, що податок сплачується з реального фінансового результату. Отже, якщо сільгосппідприємство в якомусь році своєї діяльності матиме не кращі прибутки, потрібно буде менше сплачувати податку. Якщо ж сільгосппідприємство успішне в фінансовому плані, то й податок доведеться сплачувати більший.

Ставка та порядок обчислення

Згідно з п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу базова (основна) ставка податку становить 18 %.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою 18 % від бази оподаткування — фінансового результату, зменшеного на податкові різниці (якщо вони застосовуються) (п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу).

Наприклад, якщо визначений у фінансовій звітності фінансовий результат (прибуток) становить 285 695, 00 грн (показник рядка 2290 форми 2, уточнений до гривень на підставі даних бухгалтерського обліку) і податкові різниці не застосовуються, то сума податку на прибуток — 51 425, 00 грн (285 695, 00 х 18 %).

Коли подавати декларацію

На цей час застосовується форма декларації, затверджена наказом № 897. Разом з декларацією як додаток подається річний фінансовий звіт, який є її невід’ємною частиною (п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу). У разі подання звітності засобами електронного зв’язку в електронній формі обирається електронна форма декларації для річного періоду з кодом J0108103 (коди додатків J0180303, J0180603, J0181303, J0181403, J0181503, J0181603, J0181703, J0181803, J0182803) (лист № 40603/7/99-99-03-01-17).

Податкова декларація за річний звітний податковий період подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу). Наприклад, якщо сільгосппідприємство — платник податку на прибуток звітуватиме за спеціальний річний звітний податковий період (з 01.07.2016 р. по 30.06.2017 р.), то декларацію слід подати у строк до 29.08.2017 р.

Сплата податку

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Наприклад, по річній податковій декларації, поданій за спеціальний річний звітний податковий період (з 01.07.2016 р. по 30.06.2017 р.) у строк до 29.08.2017 р., податок на прибуток сплачується у строк до 08.09.2017 р. включно.

Інші особливості

При виплаті доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами — платниками податку на прибуток підприємств, застосовується ставка податку на прибуток 5 % (пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу). А неплатники податку на прибуток застосовують половинний розмір від основної ставки (18 %) — 9 % (пп. 167.5.4 цього пункту).

Платник податку на прибуток не має пільг зі сплати податку на землю та рентної плати за спеціальне використання води, як це передбачено для платників єдиного податку (п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які передають земельні ділянки та земельні частки (паї) в оренду сільгосппідприємству платнику податку на прибуток, не звільняються від сплати земельного податку. Нагадаємо, що таке звільнення передбачено у разі передачі в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи

Хто може бути платником

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи —суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 грн.

Отже, щоб з’ясувати, чи може сільгосппідприємство бути платником єдиного податку третьої групи, воно повинне спершу визначити, чи вкладається в рамки доходу 5 000 000 грн. Причому зазначимо, що відповідно до норм пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 цього Кодексу дохід визначається за попередній календарний рік перед роком, в якому планується перехід на єдиний податок.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 цього Кодексу, його визначення здійснюється як для цілей оподаткування єдиним податком, так і для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (пункти 292.13, 292.14 ст. 292 Податкового кодексу).

Згідно з пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 цього Кодексу платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу.

Юридичні особи — платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп. З п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витратз метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу). Отже, методика, про яку йдеться в п. 44.2 ст. 44 Кодексу, — це ПБО 25, яким визначено, в тому числі, особливості ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності юридичними особами, які перебувають на єдиному податку третьої групи. Пунктом 10 розділу І ПБО 25 зазначено, що юридичні особи, які застосовуютьспрощену систему оподаткування, обліку та звітності і відповідають критеріям платника єдиного податку третьої групи, з метою складання фінансової звітності визнають доходи і витрати за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Але тут є один принциповий момент, який слід взяти до уваги при визначенні суми доходів. Відповідно до норм п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу за загальним правилом (зокрема, за операціями продажу товарів, робіт, послуг) датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі. Для інших видів доходів встановлено інші дати (табл. 2). А згідно з п. 5 ПБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто доходи, визнані такими в бухгалтерському обліку, не обов’язково збігатимуться з доходами, визнаними для цілей єдиного податку третьої групи. Адже доходи, наприклад, за реалізовані товари (роботи, послуги) визначаються в бухгалтерському обліку за методом нарахування, а в податковому обліку — за касовим методом.

Визначення доходів

Відповідно до частини другої п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в:

  • грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);
  • матеріальній або нематеріальній формі, визначеній відповідно до п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Нацбанком України на дату отримання такого доходу. Види доходів наведено в табл. 2, а види надходжень, які не включаються до складу доходів (згідно з пунктами 292.11, 292.15 ст. 252 Податкового кодексу), — у табл. 3.

Види доходів платника єдиного податку третьої групи

Таблиця 2

№         Види доходів                                                               Коментар

з/п

1 Дохід від продажу товарів                              До доходу не включається сума ПДВ (п. 1 табл. 3).

(робіт, послуг)                                                     Датою отримання доходу є дата надходження коштів

                                                                               платнику єдиного податку у грошовій (готівковій

                                                                               або безготівковій) формі. Зауважимо — дата

                                                                               отримання коштів, а не дата відвантаження товарів

                                                                                чи виконання робіт, надання послуг (окрім

                                                                                зазначених у п. 5 цієї таблиці).

                                                                                 У разі здійснення торгівлі товарами або послугами

                                                                                 з використанням торговельних автоматів чи іншого

                                                                                 подібного обладнання, що не передбачає наявності

                                                                                 РРО, датою отримання доходу вважається дата

                                                                                 вилучення з таких торговельних апаратів та/або

                                                                                  подібного обладнання грошової виручки.

                                                                                 У разі якщо торгівля товарами (роботами,

                                                                                  послугами) через торговельні автомати

                                                                                  здійснюється з використанням жетонів, карток

                                                                                   та/або інших замінників грошових знаків,

                                                                                   виражених у грошовій одиниці України, датою

                                                                                   отримання доходу вважається дата продажу таких

                                                                                   жетонів, карток та/або інших замінників грошових

                                                                                   знаків, виражених у грошовій одиниці України

2 Сума коштів, отримана                                      Якщо основні засоби продані після їх використання

від продажу основних засобів                              протягом 12 календарних місяців з дня

                                                                                  введення в експлуатацію, дохід визначається як

                                                                                   різниця між сумою коштів, отриманою від

                                                                                   продажу таких основних засобів, та їх

                                                                                   залишковою балансовою вартістю, що склалася на

                                                                                   день продажу

3Вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) Товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного   податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Датою отримання доходу є дата підписання платником єдиного податку акта приймання- передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)

4Сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давностіЯкщо платник єдиного податку третьої групи є платником ПДВ.

Датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності

5Вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримано передоплату (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим кодексомПеріод сплати інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, — період перебування сільгосппідприємства на загальній системі оподаткування чи на єдиному податку четвертої групи.

Датою отримання доходу є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримано передоплату (аванс)

бСума отриманої винагороди повіреного (агента)У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами

Види надходжень платника єдиного податку третьої групи, які не включаються до складу доходів

Таблиця З

з/п

Види надходжень
іСуми ПДВ
2Суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку
3Суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів
4Суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм
5Суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів
6Суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств
7Суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом
8Суми коштів та вартість майна, внесені заснрвниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника
9Суми коштів у частині надміру сплачених податків і зборів, встановлених Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів
10Дивіденди, отримані платником єдиного податку — юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Податковим кодексом
11Дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди (при визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді)

Хто не має права бути платником єдиного податку третьої групи

Перелік осіб, які не мають права бути платником єдиного податку третьої групи, наведено в п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу, виходячи з норм якого сільгосппідприємства не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, якщо:

  • юридичні особи, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 л та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин) (частина третя пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу);
  • суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 % (пп. 291.5.5 цього пункту);
  • платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 цього пункту).

Слід також зазначити, що згідно з п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тому якщо сільгосппідприємство, яке є платником єдиного податку, порушить наведене правило, воно повинне буде перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом (частина четверта пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Об’єкт оподаткування, ставки податку

Об’єктом оподаткування є дохід, отриманий протягом звітного періоду. Як визначати дохід — ми з’ясували вище. Ставку єдиного податку для платників третьої групи встановлено згідно з п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу у розмірі:

  • 3 % доходу — у разі сплати ПДВ згідно з Кодексом;
  • 5 % доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Таким чином, сума єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету, не залежить від результатів діяльності сільгосппідприємства. До уваги береться вся сума отриманого доходу, без зменшення його на суму понесених витрат. При цьому дохід у переважній більшості випадків розраховується від отриманих (коштами), а не нарахованих (на дату відвантаження товарів, дату надання послуг) в бухгалтерському обліку доходів.

Подання звітності та сплата податку

Згідно з п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Тому податкова декларація платника єдиного податку (за формою, затвердженою наказом № 578) подається до контролюючого органу у строки, встановлені для квартального податкового періоду, — щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 296.3 ст. 296 цього Кодексу).

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу).

ПЛАТНИКИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ТРЕТЬОЇ ГРУПИ — ЮРИДИЧНІ ОСОБИ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ОБОВ’ЯЗКУ НАРАХУВАННЯ, СПЛАТИ ТА ПОДАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ З ТАКИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ (П. 297.1 СТ. 297 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ):

податку на прибуток підприємств

ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг,

місце постачання яких розташоване на митній території України, — платниками єдиного податку, які застосовують ставку 5 %

податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для провадження господарської діяльності

                                                                                                                                                        

ПЛАТНИКИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ЧЕТВЕРТОЇ ГРУПИ

Хто може бути платником

Платниками єдиного податку четвертої групи можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % (пп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу). Окремо особливості визначення частки встановлено для:

  • сільськогосподарських товаровиробників, утворених шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення (підпункти 291.4.3 — 291.4.6 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу);
  • новоутворених сільськогосподарських товаровиробників (пп. 291.4.7 цього пункту);
  • сільськогосподарських товаровиробників у зв’язку із виникненням обставин непереборної сили (пп. 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу).

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведено у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу — це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/ або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва — питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Щодо сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), то відповідно до пп. 14.1.234 п. 14.1 вищезазначеної статті це — продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З вищенаведеного випливає, що до розрахунку частки сільгосппродукції не включається дохід від реалізації сільськогосподарських послуг. Проте тут є виняток для сільськогосподарських товаровиробників, утворених протягом звітного року шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення. У рік такого утворення до розрахунку частки вони включають в тому числі доходи від надання супутніх послуг, перелік яких наведено у пп. 298.8.3 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу.

Хто не може бути платником

Не можуть бути платником єдиного податку четвертої групи такі суб’єкти господарювання (п. 291.5ˡ ст. 291 Податкового кодексу):

  • які не відповідають наведеним вище критеріям;
  • у яких понад 50 % доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);
  • що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 ЗО), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/ або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 % доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта господарювання);
  • який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Сплата інших податків і зборів

Платники єдиного податку четвертої групи звільнені від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів (п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу):

  • податку на прибуток підприємств;
  • податку на майно (в частині земельного податку) для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
  • рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно з п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Об’єкт оподаткування

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292ˡ.1 ст. 292ˡ Податкового кодексу).

База оподаткування

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом (п. 292ˡ.2 ст. 292ˡ Кодексу).

Базою оподаткування для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в АР Крим або в області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Ставки єдиного податку

ВІДПОВІДНО ДО П. 293.9 СТ. 293 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ РОЗМІР СТАВОК ПОДАТКУ З ОДНОГО ГЕКТАРА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ ТА/АБО ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КАТЕГОРІЇ (ТИПУ) ЗЕМЕЛЬ, ЇХ РОЗТАШУВАННЯ І СТАНОВИТЬ:

  • для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) — 0,95 %
  • для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,57 %
  • для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) — 0,57 %
  • для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах (Перелік № 647) та на поліських територіях (Перелік № 2068), — 0,19 %
  • для земель водного фонду — 2,43 %
  • для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, — 6,33%

Яку звітність передбачено

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік, що починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункти 294.1, 294.2 ст. 294 Податкового кодексу).

Відповідно до норм пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Форма декларації та додаток до неї затверджені наказом № 578. Склад всієї звітності з єдиного податку четвертої групи включає (пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу):

  • загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), — контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
  • звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;
  • розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою наказом № 772;
  • відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.