Новомосковська об’єднана ДПІ повідомляє

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних ПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу.

У Податковому кодексі передбачено облік різниць, які виникають при здійсненні операцій з резервом сумнівних боргів. Ці різниці можуть впливати на фінансовий результат до оподаткування як у сторону збільшення, так і в сторону зменшення, а саме:

  • фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних ПБО або МСФЗ (пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу);
  • фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних ПБО або МСФЗ (пп. 139.2.2 цього пункту).

З’ясуємо, чи може підприємство, яке списало безнадійну дебіторську заборгованість за рахунок резерву сумнівних боргів, зменшити фінансовий результат до оподаткування на ту суму, на яку при цьому списанні було зменшено резерв сумнівних боргів (таке зменшення виглядало б логічним, адже раніше при нарахуванні резерву сумнівних боргів підприємство збільшувало фінансовий результат до оподаткування). Для цього звернемося до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу, яким передбачено, що фінансовий результат до оподаткування можна зменшити лише тоді, коли одночасно виконуються такі умови:

  • підприємство здійснює коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів на певну суму. При списанні безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних  боргів відбувається якщо не коригування, то принаймні зменшення резерву сумнів них боргів, тому припустимо, що цю умову виконано;
  • у бухгалтерському обліку підприємства на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів повинен також збільшитися фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних ПБО або МСФЗ. Оскільки списання безнадійної дебіторської заборгованості здійснюється, зокрема, бухгалтерським записом за Дт субрахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з Кт рахунку  36  «Розрахунки  з  покупцями та замовниками», то про збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно   до   національних   ПБО   або МСФЗ у цьому випадку не може бути й мови (адже при такому списанні у бухгалтерському обліку підприємства не задіяний жодний з рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», відповідно не збільшуються ні доходи, ні фінансовий результат до оподаткування). Отже, друга умова однозначно не виконується.

Таким чином,  оскільки  при  списанні безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів умови пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу не виконуються, то підприємство, яке списало безнадійну дебіторську заборгованість за рахунок цього резерву, не має права зменшити на суму її списання фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності.

Аналогічну позицію викладено у листі № 5388/6/99-99-19-02-02-15, зокрема роз’яснено, що у разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності, не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.

Отже, враховуючи наведені вище норми Податкового кодексу, платникам податку, які зобов’язані коригувати фінансовий результат до оподаткування, доцільно вибирати такий метод нарахування резерву сумнівних боргів, який забезпечує нарахування мінімальної суми цього резерву (адже завдяки цьому у них буде мінімальною різниця, пов’язана зі створенням резерву сумнівних боргів, на яку доведеться збільшувати фінансовий результат до оподаткування).

Якщо ж підприємство здійснює у бухгалтерському обліку коригування резерву сумнівних боргів у сторону зменшення (наприклад, після перерахунку суми резерву сумнівних боргів на дату балансу виявилося, що на цю дату підприємству потрібно мати меншу суму зазначеного резерву), то у податковому обліку воно на підставі пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму такого коригування (зменшення). Це пояснюється тим, що при такому коригуванні виконується вимога вищезазначеного підпункту щодо збільшення внаслідок цього коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до національних ПБО або МСФЗ. Адже таке коригування (зменшення) резерву згідно з Інструкцією № 291 відображається за Дт рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з рахунком обліку доходів, а саме у кореспонденції з Кт субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності». При такому коригуванні у бухгалтерському обліку підприємства кредитується субрахунок 719, який є субрахунком класу 7 «Доходи і результати діяльності», згідно з національними ПБО за таких обставин збільшуються відповідно як доходи, так і фінансовий результат до оподаткування.

Можлива також ситуація, коли у підприємства резерв сумнівних боргів вичерпався, і воно вимушене списати дебіторську заборгованість безпосередньо на витрати. У зв’язку з цим нагадаємо, що згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14.1 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Звернемо увагу, що у зазначеному підпункті наведено ознаки, які визначають, яка саме заборгованість вважається безнадійною для цілей застосування Кодексу.

Нагадаємо, що платники податку, у яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн. грн., мають право не здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, пов’язані з формуванням резерву сумнівних боргів. Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу передбачено, що платник податку має право прийняти рішення про не-застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III цього Кодексу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Зазначені платники можуть вибрати такий метод нарахування резерву сумнівних боргів, який забезпечує нарахування максимальної суми цього резерву. Це дасть змогу їм відобразити в бухгалтерському обліку максимальну суму витрат, пов’язаних з нарахуванням резерву сумнівних боргів, однак при цьому вони не коригуватимуть (збільшуватимуть) фінансовий результат до оподаткування на різницю, пов’язану зі створенням такого резерву.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Чому потрібно створювати резерв сумнівних боргів

Відповідно до п. 7 ПБО 10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Згідно з п. 4 ПБО 10 чистою реалізаційною вартістю дебіторської заборгованості є сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Підприємство, яке відвантажує покупцям готову продукцію або товари, у реальному житті не зажди отримує від покупців повністю всі кошти (виручку) на рахунок або в касу. Певна частина виручки, на яку очікує продавець, може так ніколи і не надійти від покупців. Причому частину боргів, яку ніколи не буде оплачено, можна більш-менш точно розрахувати за допомогою методів, наведених у ПБО 10. Відповідно у звітності суму дебіторської заборгованості можна (і потрібно) відобразити з урахуванням того, що певна її частина так і залишиться непогашеною.

Таким чином, підприємству слід на дату балансу обчислити і створити резерв сумнівних боргів для того, щоб мати можливість визначити і відобразити у звітності саме чисту реалізаційну вартість відповідної поточної дебіторської заборгованості (а не всю поточну дебіторську заборгованість). Завдяки цьому у звітності підприємства не завишатимуть суму активу (дебіторської заборгованості) та не занижуватимуть витрати (а саме витрати на створення резерву сумнівних боргів). Це цілком відповідає принципу обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (ст. 4 Закону про бухоблік).

Хто не створює резерв сумнівних боргів

Резерв сумнівних боргів можуть не створювати суб’єкти малого підприємництва, зазначені у пп. 2 п. 2 розділу І ПБО 25, такі платники визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення та мають право поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою. Отже, ця норма поширюється на:

  • суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства. Нагадаємо, що відповідно до пп. 296.1.3п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 цього Кодексу використовують платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи);
  • суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб, що відповідають критеріям мікропідприємництва. Згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського кодексу до суб’єктів мікропідприємництва належать юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн. євро, визначену за середньорічним курсом Нацбанку України.

Таким чином, зазначені вище особи самостійно вирішують, чи створювати їм резерв сумнівних боргів, чи ні. Прийняте ними рішення має бути відображено в наказі про облікову політику. Якщо прийнято рішення створити резерв сумнівних боргів, то в цьому наказі слід визначити метод обчислення резерву сумнівних боргів, а у разі потреби — спосіб визначення коефіцієнта сумнівності.

Що необхідно врахувати при створенні резерву сумнівних боргів

Спочатку з’ясуємо, який борг вважається сумнівним. Відповідно до п. 4 ПБО 10 сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. У листі № 31-04200-30-5/7021 надано роз’яснення, що підставою для визнання боргу сумнівним та наступного створення резерву сумнівних боргів може бути наявність обставин, що засвідчують, та професійних суджень, які підтверджують невпевненість одержааня доходу (непогашення дебіторської заборгованості).

Крім того, у прикладі 4 до ПБО 10 як підстава для визнання боргу сумнівним надається інформація про порушення судом справи про банкрутство векселедавця, яка стала відомою підприємству-векселедержателю.

Підприємство у наказі про облікову політику може також навести критерії, які дають змогу бухгалтеру обгрунтовано вважати певну поточну дебіторську заборгованість сумнівним боргом. Наприклад, підприємство у наказі про облікову політику може установити, що сумнівним боргом вважається поточна дебіторська заборгованість, оплату якої прострочено на ЗО і більше днів або на 180 днів і більше тощо.

Резерв сумнівних боргів створюється щодо поточної дебіторської заборгованості, до якої відповідно до п. 4 ПБО 10 належить сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Варто також пам’ятати, що частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, відображається згідно з п. 12 ПБО 10 на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Нагадаємо, що згідно з п. 4 ПБО 13 до фінансових активів належать:

  • грошові кошти та їх еквіваленти;
  • контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;
  • контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;
  • інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Згадаємо випадки, коли дебіторська заборгованість не вважатиметься фінансовим активом. Наприклад, підприємство сплатило аванс за товари, роботи чи послуги. За таких обставин у підприємства виникає дебіторська заборгованість, яка не є фінансовим активом, тому що при її погашенні не отримуватимуться, зокрема, кошти. Відповідно до такої заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

Розмір резерву сумнівних боргів визначається з урахуванням п. 8 ПБО 10, а саме:

  • величина сумнівних боргів, які визначено на дату балансу на основі класифікації дебіторської заборгованості,  становить залишок резерву сумнівних боргівна ту саму дату;
  • залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Щодо сумнівної дебіторської заборгованості, то для неї передбачено створювати резерв. Проте у підприємства в обліку може бути відображено і безнадійну дебіторську заборгованість. Відповідно до п. 4 ПБО 10 безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Щодо безнадійної заборгованості, то її слід одразу списати з балансу (бо вже або зникла надія, що цю заборгованість буде оплачено, або минув строк позовної давності).

Облік резерву сумнівних боргів

Відповідно до п. 10 ПБО 10 нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період^відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Згідно з Інструкцією № 291 нарахування суми резерву сумнівних боргів відображається за Дт субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» у кореспонденції з Кт рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів».

Як установлено пп. 13.6 п. 13 ПБО 10 інформацію про залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання у звітному році слід навести у примітках до річної фінансової звітності (форма № 5). Це означає, що облік резерву сумнівних боргів слід вести у розрізі окремих статей поточної дебіторської заборгованості та відображати його на окремих субрахунках, відкритих до рахунку 38.

При виключенні (списанні) безнадійної дебіторської заборгованості з активів слід одночасно зменшити величину резерву сумнівних боргів (п. 11 ПБО 10). Відповідно списання безнадійної дебіторської заборгованості відображається, зокрема, бухгалтерським записом за Дт рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з Кт рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Водночас у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів, а також у випадку, коли безнадійною визнано поточну дебіторську заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не було передбачено, безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати, а саме у Дт субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги».

Крім того, сума списаної дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» до позабалансового рахунку 07 «Списані активи» протягом не менше ніж три роки з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

З субрахунку 071 дебіторська заборгованість списується остаточно:

  • або після надходження суми в порядку відшкодування з одночасними записамиза Дт рахунків ЗО «Готівка», 31 «Рахункив банках» чи інших рахунків обліку активів і Кт субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів»;
  • або у зв’язку з закінченням строку обліку такої заборгованості.

За Дт рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається також зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів, що установлено Інструкцією № 291. Отже якщо на дату балансу необхідно відкоригувати резерв сумнівних боргів у сторону зменшення, то така операція відображається бухгалтерським записом за Дт рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з Кт субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

ПОСТАЧАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Який порядок оподаткування платником ПДВ операцій з постачання зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 відповідно до УКТ ЗЕД (далі — зернові та технічні культури) у разі, якщо попередню оплату за їх постачання було здійснено до 01.01.201 б р., а фактичне відвантаження—після 01.01.2016 р.?

Законом № 909 зі ст. 197 Податкового кодексу вилучено п. 197.21, а з підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу — пункти 15, 15¹ та 152, якими до 01.01.2016 р. встановлювався режим звільнення від оподаткування операцій з постачання на митній території України зернових та технічних культур, а також операцій з вивезення таких культур у митному режимі експорту, тому такі операції з 01.01.2016 р. оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

  • дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
  • дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг слід керуватися нормами Податкового кодексу, які діяли на дату визначення податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією, тобто на дату настання першої події.

Так, якщо передплата за зернові та технічні культури або фактичне відвантаження таких зернових та технічних культур здійснювались до 01.01.2016 р. (перша подія за такою операцією настала до 01.01.2016 р.), то така операція звільнялась від оподаткування ПДВ на підставі п. 152 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, норми якого були чинними на момент здійснення такої операції.

Фактичне відвантаження у 2016 р. зернових та технічних культур у рахунок раніше отриманої у 2015 р. попередньої оплати або отримання у 2016 р. оплати в рахунок раніше відвантажених у 2015 році зернових та технічних культур (друга подія) не зумовлює у платників податків податкових наслідків у частині оподаткування ПДВ.                                                                                                                                           

ЛІКВІДАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Який порядок нарахування ПДВ при ліквідації основних і виробничих чи невиробничих засобів, які ліквідуються  за самостійним рішенням платника податку?

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (пп. «а» п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 189.9 ст. 189 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація з метою оподаткування ПДВ розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу звичайною ціною, зокрема, є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом.

Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 вищезазначеного пункту).

Отже, платник податку, який за самостійним рішенням ліквідує основні виробничі або невиробничі засоби, повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з ліквідації таких необоротних активів виходячи з їх ринкової ціни, визначеної на момент такої ліквідації, за правилами, встановленими пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, але не нижче їх балансової вартості. У разі якщо при ліквідації основних фондів обов’язковим є проведення оцінки, податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються з вартості об’єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.

КОРИГУВАННЯ НОМЕНКЛАТУРИ ПОСТАВЛЕНИХ ТОВАРІВ

Який порядок заповнення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, складеного до податкової  накладної (далі — розрахунок коригування) у разі коригування номенклатури поставлених товарів/послуг?

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 21 Порядку № 1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до ст. 192 Податкового кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

У разі коли після отримання коштів та складання податкової накладної відбувається зміна номенклатури товарів/послуг у межах отриманої суми (тобто кошти не повертаються), постачальник (продавець) на дату постачання товарів/послуг складає розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання коштів, у якому одним рядком зазначає показники зі знаком «-» щодо товарів/послуг, номенклатура яких виправляється, та другим рядком — зі знаком «+» щодо товарів/послуг, які фактично постачаються на їх заміну. При цьому у графі 2 зазначається причина коригування — «зміна номенклатури».

ЗАПОВНЕННЯ ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ

Як правильно заповнити податкову накладну за формою, затвердженою наказом № 1307, щоб уникнути розбіжностей між фактичною сумою поставки та цією самою сумою, що розраховується при заповненні податкової накладної?

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).

Отже, база оподаткування ПДВ тієї чи іншої операції з постачання товарів/послуг на митній території України визначається у порядку, передбаченому зазначеною статтею, та вираховується шляхом множення кількості (об’єму, обсягу) поставлених товарів/послуг на їх ціну (без ПДВ).

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу встановлено, що ПДВ становить 20%, 7% бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з п. 16 Порядку № 1307 загальний обсяг постачання за операціями з постачання товарів/послуг, передбачених у податковій накладній, відображається у відповідних рядках V — IX розділу А такої податкової накладної та складається із суми показників рядків графи 10 розділу Б залежно від коду ставки, зазначеного у графі 8 розділу Б, а суми ПДВ за такими операціями відображаються у рядках III та IV розділу А залежно від ставки податку та визна­чаються шляхом множення обсягів поста­чання (рядки V та VI розділу А) на ставку податку (20% та 7% відповідно).

Загальна сума ПДВ за операціями з постачання товарів/послуг, передбачених у податковій накладній, відображається у рядку II розділу А та визначається як сума рядків III та IV розділу А. Загальна сума коштів, що підлягає сплаті, відображається у рядку І розділу А та визначається як сума загальних обсягів постачання та загальної суми ПДВ (рядок II розділу А + рядки V : VIII розділу А; у випадку здійснення звільнених операцій рядок І розділу А дорівнює рядку IX розділу А).

При цьому п. 4 Порядку № 1307 визначено, що усі графи податкової накладної, які мають вартісні показники, заповнюються у гривнях з копійками.

Так, зокрема, загальний обсяг постачання товарів/послуг, операції з постачання яких оподатковуються за ставкою 20%, відображається у рядку V розділу А податкової накладної та складається із суми показників рядків графи 10 розділу Б, в яких у графі 8 розділу Б зазначено код ставки «20».

При цьому сума ПДВ за такими операціями відображається у рядку III розділу А податкової накладної та визначається шляхом множення показника рядка V розділу А такої накладної на ставку 20%.

Таким чином, для коректного заповнення податкової накладної необхідно чітко дотримуватись порядку заповнення податкової накладної, визначеного Порядком № 1307, та положень пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу, а саме: ПДВ становить 20%, 7% бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (а не вираховується з неї).

Такого порядку визначення бази оподаткування та сум ПДВ необхідно дотримуватись також при формуванні рахунків на часткову сплату (аванс) за поставлені (що підлягають поставці) товари/послуги.

Добавить комментарий