Новомосковська об’єднана ДПІ у Дніпропетровській області інформує

Порядок відображення процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за позиками), що виникли в операціях з пов’язаними особами — нерезидентами, у податковому обліку позичальника залежить від того, чи проводить він відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності згідно з НПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу НІ цього Кодексу.

Платники податку, які не проводять коригування фінрезультату до оподаткування та зробили позначку про це в декларації з податку на прибуток (річний дохід не вище 20 млн грн), відображають такі операції винятково за правилами бухгалтерського обліку.

Водночас платники, які здійснюють коригування фінрезультату (річний дохід понад 20 млн грн), формують різниці, пов’язані з нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями.

Так, якщо сума боргових зобов’язань (у тому числі за позиками), що виникли в операціях з пов’язаними особами — нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються винятково лізинговою діяльністю, більш ніж у 10 разів), такі платники збільшують фінрезультат до оподаткування на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку відсотків за кредитами, позиками та іншими бор­говими зобов’язаннями над 50 % сум:

• фінансового результату до оподаткування;
• фінансових витрат;
• амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких відсотків.

Під борговими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення (п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу).

Отже, у разі перевищення суми боргових зобов’язань перед особами-нерезидентами над сумою власного капіталу платника податку більш ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та лізингових компаній — більш ніж у 10 разів) процентні витрати за такими зобов’язаннями відображаються за спеціальними правилами.

Згідно з цими правилами процентні витрати на користь пов’язаних осіб — нерезидентів для цілей оподаткування враховуються у сумі, що не перевищує 50 % суми фінрезультату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Проценти витрати на користь непов’язаних осіб та пов’язаних осіб — резидентів не підлягають коригуванню відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу.

Проценти, що перевищують суму обмеження, визначеного цим пунктом, які збільшили фінрезультат до оподаткування, в майбутніх звітних податкових періодах зменшують його в сумі, зменшеній щорічно на 5 % до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених зазначеним пунктом.

Сума боргових зобов’язань і власного капіталу для цілей п. 140.2 ст. 140 Кодексу визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань і власного капіталу на початок і на кінець звітного податкового періоду з урахуванням відсотків, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу.

Розмір власного капіталу визначають так: показник рядка 1495 «Всього по розділу І» балансу на початок періоду (гр. 3) + показник рядка 1495 на кінець періоду (гр. 4) : 2.

Якщо середнє арифметичне значення власного капіталу на початок і кінець звітного податкового періоду має від’ємне значення, то вважається, що сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 Податкового кодексу, перевищує суму власного капіталу більш ніж у 3,5 раза.

Необхідність такої примітки зумовлена тим, що згідно з п. 3.22 розділу Ш Методрекомендацій № 433 фінрезультатом до оподаткування може бути як прибуток, так і збиток, що відображаються у формі № 2 «Звіту про фінансові результати», визначеній НПБО 1. Оскільки при здійсненні відповідно до п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу розрахунку суми податкових різниць, які виникають при здійсненні фіноперацій, не передбачено обмежень щодо використання показника фінрезультату до оподаткування у вигляді збитку, то при розрахунку може виникнути від’ємне значення.

Тому у разі перевищення показника від’ємного фінрезультату над сумою фінансових витрат та амортизаційних відрахувань фінрезультат до оподаткування коригується на всю суму нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами — нерезидентами.

Враховуючи те, що норма містить поняття саме нарахованих у бухгалтерському обліку процентів, а не фінансових витрат, при розрахунку суми перевищення відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу враховується вся сума нарахованих у бухгалтерському обліку процентів на користь пов’язаних осіб — нерезидентів незалежно від того, чи відображені такі проценти при формуванні фінрезультату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку, у тому числі віднесені на збільшення кваліфікаційного активу.

ОБЛІК ПРОЦЕНТІВ, ЩО ПЕРЕВИЩИЛИ ОБМЕЖЕННЯ

Згідно з нормами п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу проценти, що перевищили обмеження, які збільшили фінрезультат до оподаткування, зменшують фінрезультат до оподаткування майбутніх податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 % до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 цієї статті.

Для розрахунку обмежень, встановлених зазначеним пунктом, невраховані відсотки станом на 01.01.2016 р. зменшуються на 5 % і додаються до суми відсотків, нарахованих на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у звітних періодах 2016 р.

Якщо проценти, нараховані на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у звітному періоді 2016 р., збільшені на суму неврахованих процентів станом на 01.01. 2016 р. відповідно до п. 141.1 Податкового кодексу і зменшених на 5 %, не перевищують обмеження, визначені п. 140.2 Податкового кодексу, то сума таких не списаних відсотків станом на 01.01.2016 р., зменшена на 5 %, враховується у зменшення фінрезультату до оподаткування в декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2016 р.

Тобто платники податку, які-збільшили фінрезультат до оподаткування на відповідну суму, мають право у наступних звітних податкових періодах зменшити такий результат до оподаткування на таку суму, зменшену щорічно на 5 % від цієї суми, до повного її погашення. Зменшення має здійснюватися з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу.

Наприклад, у попередньому році платник податку на підставі зазначеного пункту збільшив фінансовий результат до оподаткування на 2 500 грн.

За результатами поточного року платник податку має право зменшити фінансовий результат на суму 2 375 = (2 500 – 5 %).

При цьому сума, на яку платник податку має право зменшити фінрезультат до оподаткування, не може перевищувати обмеження, визначені п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу.

Слід зауважити, що залишок суми процентів минулих періодів у розмірі 5 % платник податку не має права в подальшому враховувати в майбутніх звітних періодах. 

РІЗНИЦІ ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗВІТУЄ ЩОКВАРТАЛУ

Починаючи з 01.01.2016 р. податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 137.4 ст. 137.5 Кодексу).

Оскільки різниці для коригування фінрезультату до оподаткування формуються за підсумками звітного періоду, то якщо платник податку застосовує для звітування квартальні звітні періоди, такий платник повинен визначати різниці, у тому числі встановлені пунктами 140.2 та 140.3 Податкового кодексу, у квартальній звітності.

Отже, процентні витрати на користь пов’язаних осіб — нерезидентів для цілей оподаткування враховуються у сумі, що перевищує 50 % суми фінрезультату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду (кварталу, півріччя, 9 місяців, року), в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшують фінрезультат до оподаткування відповідного звітного періоду (кварталу, півріччя, 9 місяців, року).

Для розрахунку обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу, невраховані платниками податку, для яких звітними періодами у 2016 р. є квартал, півріччя, три квартали, рік, проценти станом на 01.01.2016 р. зменшуються на 5 % та додаються до суми процентів, нарахованих на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у звітних періодах 2016 р.

Якщо, наприклад, проценти, нараховані на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у звітному періоді 2016 р. за відповідний звітний період цього року (квартал, півріччя, 9 місяців, рік), збільшено на суму неврахованих процентів станом на 01.01.2016 р. та зменшено на 5 %, не перевищують обмеження, визначені п. 140.2 ст. 140 Кодексу, то сума таких не списаних процентів враховується у зменшення фінрезультату до оподаткування у декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2016 р.                                                                           

ПРОЦЕНТИ, НЕ СПИСАНІ СТАНОМ НА 01.01.2015 р.

Відповідно до п. 20 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу витрати на сплату процентів, які відповідали вимогам п. 141.1 ст. 141 цього Кодексу, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями п. 141.2 зазначеної статті у редакції, що діяла до 01.01.2015 р., підлягають врахуванню при визначенні фінансового результату до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів з 01.01.2015 р. із урахуванням обмеження, передбаченого п. 140.3 ст. 140 Податкового Кодексу.

Отже, для розрахунку обмежень, встановлених п. 140.2 цієї статті, невраховані відсотки станом на 01.01.2015 р. відповідно до п. 141.1 ст. 141 Кодексу зменшуються на 5 % та додаються до суми відсотків, нарахованих на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у 2015 р.

Якщо, наприклад, відсотки, нараховані на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у 2015 р., збільшено на суму неврахованих відсотків станом на 01.01.2015 р. відповідно до зазначеного пункту та зменшено на 5 %, не перевищують обмеження, визначені п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу, то сума таких не списаних відсотків станом на 01.01.2015 р., зменшена на 5 %, мала бути врахована у зменшення фінрезультату до оподаткування у декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 р. (далі — Декларація).

ВІДОБРАЖЕННЯ У ДЕКЛАРАЦІЇ

Для відображення різниць, які виникають відповідно до норм Податкового кодексу, передбачено додаток РІ до рядка 03 РІ Декларації «Різниці».

У цьому додатку всі різниці розподілено на дві групи коригувань: на ті, що збільшують фінрезультат, і ті, які його зменшують. Різниці також систематизовано за їх типами залежно від видів здійснених операцій та норм Податкового кодексу, які передбачають відповідне коригування фінрезультату на чотири основні розділи:

• різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів (ст. 138);
• різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) (статті 139, 141);
• різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (ст. 140);
• інші різниці.

Різниці, які виникають за процентними витратами відповідно до пунктів 140.2 та 140.3 ст. 140 Кодексу, відображено у третьому розділі додатка РІ до Декларації «Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій».

Різниця, що збільшує фінрезультат до оподаткування, на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 % суми фінрезультату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п.140.2 Податкового кодексу), відображено  у рядку 3.1.1 додатка РІ до Декларації.

Різниця, що зменшує фінрезультат до оподаткування, на суму процентів у сумі, зменшеній щорічно на 5 %, яка збільшила фінрезультат до оподаткування минулих періодів (п. 140.3 ст. 140 Кодексу), відображається у рядку 3.2.1 додатка Р1 до Декларації.

Слід звернути увагу, що в додатку РІ до Декларації не передбачено окремого рядка для зменшення фінрезультату на суму витрат на сплату процентів, які відповідали вимогам п. 141.1 ст. 141 Кодексу, але не були віднесені до складу витрат згідно з положеннями п. 141.2 цієї статті (у редакції, що діяла до 01.01.2015 р.). Такі проценти підлягають обліку при визначенні фінрезультату з 01.01.2015 р. з урахуванням обмеження, передбаченого п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу, і мають бути відображені в рядку 3.2.1 додатка РІ до Декларації.

Оскільки обмеження, встановлені п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу, стосуються саме податкових різниць для коригування, то якщо підприємство прийняло рішення не здійснювати коригування фінрезультату до оподаткування, таке підприємство не застосовує положення п. 20 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу.

ВИПЛАТИ ПРОЦЕНТІВ НЕРЕЗИДЕНТАМ

Під доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, що виплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками і борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу).

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (окрім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, визначених в пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою у розмірі 15 % (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 — 141.4.6) їх суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету при такій виплаті, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюється виплата.

Отже, резидент, що виплатив на користь нерезидента проценти, зокрема за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом, утримує податок з таких доходів у розмірі 15 %.

 ОРЕНДА НЕРУХОМОСТІ

За договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла передає або зобов’язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату (п. 1 ст. 810 Цивільного кодексу).

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Отже, укладання договору найму (оренди) житла на безоплатній основі чинним законодавством України не передбачено.

Доходи платника податку — фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) оподатковуються податком на доходи фізичних осіб у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 цього Кодексу у разі якщо платник податку отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, то такий платник зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу й подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Водночас податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості, крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, є орендар (пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу).

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку — орендодавець. Такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету протягом 40 календарних днів після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу. Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації (пп. 170.1.5 цього пункту).

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найдоступніший для мешканців такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Дохід від надання в оренду нерухомості оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу (18%).

Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду є об’єктом оподаткування військовим збором (1,5 %), платниками якого визначено п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Податкового кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу).

Строки сплати визначено п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу, а саме фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Обов’язок щодо повідомлення контролюючого органу про укладений договір оренди об’єктів нерухомого майна виникає у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору. При цьому нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку — орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності (абзац «б» пп. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу).

ПРЕДСТАВНИЦЬКІ ФУНКЦІЇ

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 цього Кодексу.

Так, нерухомість, що належить фізичній особі — нерезиденту, надається в оренду винятково через фізичну особу — підприємця або юридичну особу — резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом щодо таких доходів. Нерезидент, який порушує норми пп. 170.1.3 п. 170.1 ст. 1 Податкового кодексу, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

При цьому податковий агент під час нарахування (виплати) доходів, отриманих від оренди нерухомості, зобов’язаний оподатковувати їх за ставкою 18 %.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Податкового кодексу.

Крім того, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, форму № 1ДФ (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 цього Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 % (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Отже, оскільки податковим агентом фізичної особи — нерезидента у разі надання в оренду нерухомості є фізична особа — підприємець, яка виконує представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору, обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету із суми орендної плати виникає у такого податкового агента.

ДОХІД ВІД ОПЕРАЦІЙ З НЕРУХОМІСТЮ У ФОРМІ № 1ДФ

Порядок оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого/рухомого майна регулюється статтями 172 — 173 розділу IV Податкового кодексу.

Дохід від продажу об’єктів нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

У разі продажу об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) дохід визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.

Водночас дохід від продажу легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи із ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу. Такий дохід не може бути нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Під час проведення операцій з продажу об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість і суму сплаченого податку в порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу для податкового розрахунку (п. 172.4 ст. 172 Кодексу).

Слід зауважити, що інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу, вартість кожного договору та суму сплаченого податку нотаріус в обов’язковому порядку щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса (у порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу для податкового розрахунку).

Водночас відповідно до п. 173.3 ст. 173 цього Кодексу в разі якщо об’єкт рухомого майна продається димної особи, такий посередник виконує функції податкового агента щодо подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу об’єктів рухомого майна.

Отже, нотаріус/юридична особа — посередник надає інформацію контролюючим органам шляхом заповнення відповідних граф у формі № 1ДФ. Зокрема, у графі За «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітній квартал) дохід фізичної особи відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак, наведених у додатку по Порядку № 4 (пп. 3.2 п. З розділу III цього Порядку)

Таким чином, якщо у договорі купівлі-продажу нерухомого/рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) між фізичними особами одночасно зазначено договірну ціну об’єкта та його оціночну вартість, нотаріус у формі № 1ДФ відображає суму доходу платника податку, отриманого від продажу об’єкта відповідного майна, яка визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості цих об’єктів. У разі якщо об’єкт рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) продається за посередництвом юридичної особи, цей посередник у формі № 1ДФ відображає дохід від такого продажу також виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості.

У разі продажу платником податку легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда нотаріусом/юридичною особою — посередником відображається сума доходу платника, зазначена у договорі купівлі-продажу, яка не може бути нижчою або середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, або оціночної вартості об’єкта (за вибором платника податку).

Змінено порядок звітування для неприбуткових організацій

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон №1797) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у частині звітування неприбутковими підприємствами, установами та організаціями (далі – неприбуткові організації).

Так, відповідно до змін, внесених підпунктом 2 пункту 18 Закону №1797 до п.46.2 ст.46 Кодексу, неприбуткові організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом, звітують у разі порушень пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу), та річну фінансову звітність.

Крім того, у новій редакції викладено п.п.133.4.3 п.133.4 ст.133 Кодексу, згідно з яким у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п.133.4 ст.133 Кодексу така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Податкове зобов’язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з податку на прибуток і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

Основні зміни, внесені з 01.01.2017 з податку на прибуток підприємств

Новомосковська ОДПІ нагадує, що 01.01.2017 набрали чинності Закони України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Законами внесено зміни у частині адміністрування податку на додану вартість; акцизного податку; податку на прибуток підприємств; трансфертного ціноутворення, податку на доходи фізичних осіб; єдиного податку (спрощена система оподаткування); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю; екологічного податку і рентної плати.

Так, з податку на прибуток підприємств, зокрема:

– уточнено вимоги для неприбуткових організацій;

– виключено можливість зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

– доповнено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування;

– визначено коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, зокрема на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), за операціями з неплатниками податку на прибуток;

– уточнено норми щодо уникнення подвійного оподаткування за операціями, що здійснені до 01.01.2015.

Збір за паркування транспортних засобів – зміни у 2017 році

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», що набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни до статті 268¹ Податкового кодексу України, яка регламентує правила нарахування, сплати збору за місця для паркування транспортних засобів

Законом внесено зміни у частині адміністрування збору за паркування транспортних засобів, зокрема, змінено ставки збору у 2017 році – у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Основні зміни, внесені законодавством з 01.01.2017 з ПДВ

Новомосковська ОДПІ нагадує, що 01.01.2017 набрали чинності Закони України від 06.12.2016 №1774-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №1774), від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон №1791) та №1795-VIII «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо підтримки літакобудівної галузі» (далі – Закон №1795), від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон №1797).

Законами внесено зміни у частині адміністрування податку на додану вартість (далі – ПДВ); акцизного податку; податку на прибуток підприємств; трансфертного ціноутворення, податку на доходи фізичних осіб; єдиного податку (спрощена система оподаткування); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю; екологічного податку і рентної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема:

Так, зокрема, з ПДВ:

– передбачено механізм зупинення органами Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) реєстрації «ризикових» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та відновлення реєстрації за умови надання платником відповідних пояснень та доказів (з 1 квітня по 1 липня 2017 року працюватиме у тестовому режимі);

– бюджетне відшкодування ПДВ здійснюватиметься органами казначейства автоматично за єдиним реєстром у хронологічному порядку надходження заявок без попереднього висновку органів ДФС (але після того, як запрацює механізм зупинення «ризикових» податкових накладних);

– збільшено до 365 днів строк реєстрації податкових накладних та удосконалено механізм застосування штрафних санкцій;

– доповнено перелік реквізитів податкової накладної кодом УКТ ЗЕД;

– помилки у реквізитах податкових накладних, які не заважають ідентифікувати операцію, не будуть підставами для відмови у реєстрації;

– скасовано застосування спецрежиму ПДВ для сільгосппідприємств та передбачено перехідні норми для колишніх спецрежимників, а саме:

• термін закриття рахунків у Системі електронного адміністрування ПДВ – з дня, наступного за граничним терміном сплати податкових зобов’язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період, – за четвертий квартал 2016 року;
• реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, складених спецрежимниками, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, має бути здійснена не пізніше 15 січня 2017 року;
• сума від’ємного значення за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, сформована спецрежимниками за результатами звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року (4-й квартал 2016 року), переноситься до податкової звітності наступного звітного (податкового) періоду, у якій відображаються розрахунки з бюджетом.

Звертаємо увагу, що Закон №1774 опубліковано у газеті «Голос України» від 27.12.2016 №248, Закони №1791, №1795 та №1797 опубліковані у газеті «Голос України» від 31.12.2016 №251.