Новомосковська об’єднана ДПІ у Дніпропетровській області повідомляє

Відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати передбачені зазначеним Законом обов’язкові реквізити, зокрема:

• назву документа (форми);
• дату і місце складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону № 852, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно з п. 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Розглянемо порядок оформлення найпоширеніших і найвживаніших форм первинних документів.

Акт виконаних робіт

Типову форму акта виконаних робіт органами державної влади не затверджено. Водночас форма акта має включати всі обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону про бухоблік.

Видаткова накладна

Видаткова накладна є одним із найбільш поширених документів, що підтверджує факт поставки (отримання) товарів, робіт (послуг). Таким документом підтверджуються факт виникнення доходів і витрат у постачальників і факт отримання активів та визнання витрат за виконаними роботами (послугами) у замовників.

Форму зазначеної накладної також не затверджено чинним законодавством, проте вона має містити обов’язкові дані про постачальника, дату і місце проведення операції, зміст операції її обсяг, одиниці виміру та дані про осіб, відповідальних за її проведення.

Облік ОЗ

Наступною групою широковживаних первинних бухгалтерських документів є документи, які фіксують виникнення та перетворення в балансі основних засобів (далі — 03). Типові форми обліку 03 затверджено наказом № 352, усього цим наказом затверджено 16 форм, зокрема:

• 03-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»;
• 03-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів»;
• 03-3 «Акт списання основних засобів»;
• 03-4 «Акт на списання автотранспортних засобів»;
• 03-5 «Акт N° про установку, пуск та демонтаж будівельної машини»;
• 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;
• 03-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;
• 03-9 «Інвентарний список основних засобів»;
• 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств);
• 03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій);
• 03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Розглянемо заповнення деяких з наведених форм.

Форма ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» застосовується для оформлення зарахування до складу ОЗ окремих об’єктів, для обліку введення їх в експлуатацію.

При оформленні приймання ОЗ акт складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Акт після його оформлення з доданою технічною документацією щодо даного об’єкта передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими.

Документом, що посвідчує проведення капітального ремонту, реконструкції або модернізації ОЗ, у результаті чого збільшуються економічні вигоди від експлуатації об’єкта, або строк його корисного використання є форма ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів». Форма застосовується для оформлення приймання-здачі ОЗ з ремонту, реконструкції та модернізації.

Акт, підписаний працівником цеху (відділу), що уповноважений на приймання ОЗ, та представником цеху (підприємства), який виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими. До технічного паспорта відповідного об’єкта ОЗ повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об’єкта, пов’язані із капітальним ремонтом, реконструкцією та модернізацією.

Списання ОЗ з балансу

Списання основних засобів з балансу підприємства здійснюється на підставі первинного бухгалтерського документа за формою 03-3 «Акт списання основних засобів». Форма застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здавання на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту тощо. Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу та розбирання будинків, споруд, демонтажу обладнання тощо, відображають в акті в розділі «Розрахунок результатів списання об’єктів».

Списання автомобілів з балансу підприємства

Для списання автомобілів з балансу підприємства передбачено окремий первинний бухгалтерський документ, а саме форму ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів». Дана форма застосовується для оформлення списання автомобіля вантажного чи легкового, причепа чи напівпричепа при їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках та підписується комісією, що призначається керівником автогосподарства (підприємства) і затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, на те уповноваженою. Перший примірник передається до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здавання на склад матеріальних цінностей та металобрухту, що залишився в результаті списання.

Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розборки автотранспортних засобів, відображають в розділі «Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа)».

Облік сировини та матеріалів

Типові форми з обліку сировини та матеріалів затверджено н-казом № 193. Зазначимо, що цим наказом затверджено 23 форми обліку сировини і матеріалів, це, зокрема, форми:

• М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»;
• М-2а «Акт списання бланків довіреностей»;
• М-3 «Журнал реєстрації довіреностей»;
• М-4 «Прибутковий ордер»;
• М-7 «Акт про приймання матеріалів»;
• М-8 «Лімітно-забірна картка»;
• М-9 «Лімітно-забірна картка»;
• М-1СиАкт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів»;
• М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»;
• М-12 «Картка N° складського обліку матеріалів»;
• М-13 «Реєстр N° приймання-здачі документів»;
• М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі»;
• М-15 «Акт про приймання устаткування»;
• М-15а «Акт приймання-передачі устаткування до монтажу»;
• М-16 «Матеріальний ярлик»;
• М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу»;
• М-19 «Матеріальний звіт»;
• М-21 «Інвентаризаційний опис N° »;
• М-23 «Акт N° про витрату давальницьких матеріалів»;
• М-26 «Картка обліку устаткування для установлення»;
• М-28 «Лімітно-забірна картка N° »;
• М-28а «Лімітно-забірна картка N° ». Розглянемо деякі найбільш уживані форми.

Прибутковий ордер

Форма М-4 «Прибутковий ордер» застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Лімітно-забірна картка

Лімітно-забірна картка (форми № М-8 та N° М-9, № М-28 та N° М-28а) використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є підтвердним документом при списання матеріальних цінностей зі складу.

Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірниках. Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) — споживачу матеріалів, другий — складу або кладовій цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред’явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник зазначає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого — залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. У лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу — представник цеху (дільниці).

Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск матеріалів безпосередньо в картках складського обліку.

У цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформляються, а сама операція здійснюється на основі лімітних карток, які виписуються в одному примірнику та не мають характеру бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна зазначити і в самій картці. Представник цеху при одержанні матеріалів розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці — комірник.

За лімітно-забірною карткою ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших додаткових документів не складається.

Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства (організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених.

При цьому виписується акт-вимога (форма N° М-10).

Зміна ліміту здійснюється тими самими особами, яким надано право його встановлення.

Відпуск матеріальних цінностей здійснюється з тих складів, які позначено в лімітно-забірній картці. Комірник зазначає в лімітно-забірній картці дату й кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту з кожного номенклатурного номера матеріалів. Здавання складом лімітно-забірних карток до бухгалтерії здійснюється після використання ліміту.

Бланк лімітно-забірної картки з частковим заповненням реквізитів може бути складено за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Оформлені лімітно-забірні картки разом з первинними документами подаються до матеріального звіту та здаються комірником і виробником робіт до бухгалтерії. В бухгалтерії згідно зі звітом складу перевіряється правильність списання матеріалів на виробництво щодо кожного об’єкта та ділянки в цілому і одночасно визначаються дані про витрату матеріалів в лімітно-забірній картці форми N° М-28 з початку будівництва кожного об’єкта. Лімітно-забірні картки з незакінчених (що переходять на наступний місяць) об’єктів повертаються виконавцю робіт.

Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів

Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою № М-11 використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

Якщо відпуск матеріалів відбувається господарствам свого підприємства, то один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці), другий — складу, який потім передається до бухгалтерії.

У разі внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий — складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінностей. Графа 9 «Інвентарний номер» заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами.

У разі якщо відпуск матеріальних цінностей здійснюється підрозділам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям, накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів та інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий — одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалів самовивозом накладну-вимогу, підписану одержувачем, комірник передає до бухгалтерії для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою.

Форми обліку малоцінних швидкозношуваних предметів

Типові форми з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі — МШП) затверджено наказом N° 145. Цим наказом встановлено вісім форм обліку МШП:

• МШ-1 «Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристро-їв)»;
• МШ-2 «Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів»;
• МШ-3 «Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)»;
• МШ-4 «Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів»;
• МШ-5 «Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні»;
• МШ-6 «Особова картка N°___ обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»;
• МШ-7 «Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»;
• МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів».

Для наочності наведемо окремі форми, що найчастіше застосовуються на підприємствах.

Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-2)

Застосовується для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих під розписку робітнику чи бригадиру (для бригади) із роздавальної кладової цеху для тривалого користування.

Заповнюється в одному примірнику комірником на кожного робітника, що одержав ці предмети.

Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із роздавальної кладової цеху для короткострокового користування, застосовується інструментальна марка, яка при здаванні інструментів комірнику повертається робітникові.

Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-4)

Ця форма застосовується для оформлення поломки та втрати інструментів (пристроїв) та інших МШП.

Складається в одному примірнику майстром і начальником цеху (дільниці) на одного або декількох робітників.

При поломці, псуванні та втраті МШП з вини робітника акт складається у двох примірниках. Один примірник залишається в цеху (на дільниці), а другий направляється у розрахункову частину бухгалтерії для утримання у встановленому порядку з робітника вартості поламаного, зіпсованого чи втраченого предмета.

При пред’явленні робітником акта вибуття йому замість непридатного чи втраченого предмета видається придатний і записується до картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-2). Акти вибуття потім додаються до актів списання (форми № МШ-5 і № МШ-8).

Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні (форма № МШ-5)

Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік проводиться за методом обмінного (оборотного) фонду.

Складається в одному примірнику комісією цеху на підставі разових актів вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-4). Непридатний інструмент за актом здається до складу для утилізації. Акт візується начальником інструментального чи планового відділу і подається до центрального інструментального складу (ЦІС), який видає цеху інструменти (пристрої) того самого найменування, марки та розміру за актом без виписки вимог і лімітних карток.

Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, де згідно з цим актом проводиться списання інструментів (пристроїв) зі складу без відображення їх руху по роздавальних кладових цехів.

Виданий складом інструмент (пристрій) у порядку обміну за актами у картці обліку роздавальних кладових не відображається.

Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (форма № МШ-7)

Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами.

Заповнюється в двох примірниках комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і на повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів і оформляється відповідними підписами. Один примірник передається до бухгалтерії, другий залишається у комірника цеху (відділу, дільниці).

За цією формою ведеться облік прийнятих від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт та на літнє зберігання.

Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-8)

Надходження, переміщення і відпуск МШП оформляються первинними документами, правила застосування яких регламентуються Положенням № 88.

В обліку МШП відображають за фактичною собівартістю (ціною придбання, включаючи витрати, пов’язані з доставкою їх на підприємство).

Облік МШП на складах ведеться за їх номенклатурними номерами в порядку, аналогічному обліку матеріалів на складі. При оприбуткуванні МШП бухгалтерія складає групувальні відомості, а також веде сортову оборотну відомість аналітичного обліку.

Передача МШП зі складу в експлуатацію оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.

З метою збереження МШП, які знаходяться в експлуатації, керівник повинен належним чином організувати контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні.

Форма № МШ-8 застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів після закінчення строку використання, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх у комору для утилю. Акт складається в одному примірнику комісією на підставі разових актів вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (форма № МШ 4). Після здавання списаних предметів до комори для утилю акт із розпискою комірника здається до бухгалтерії.

На різні види МШП акти на списання складаються окремо.                                                    

Спадщина на підставі рішення суду

Відповідно до ст. З Сімейного кодексу сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 21 цього Кодексу визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Також відповідно до ст. 27 Сімейного кодексу державну реєстрацію шлюбу встановлено для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 цього Кодексу).

Водночас кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша ст. 16 Цивільного кодексу).

Згідно з частиною п’ятою ст. 11 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати за рішенням суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються Податковим кодексом.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 розділу IV цього Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні і об’єктом оподаткування якої є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковуються згідно з розділом IV Податкового кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 Податкового кодексу.

Згідно з пп. 174.2.2 п. 174.2 цієї статті вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 %, визначеною п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення згідно з пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину (п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу).

Також об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковуються згідно з розділом IV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 % об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу (пп. 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Податкового кодексу (пп. 1.5 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, дохід, отриманий платником податку — фізичною особою — резидентом (спадкоємцем), який не є членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, у результаті прийняття спадщини на підставі рішення суду, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % та військовим збором за ставкою 1,5 %. При цьому спадкоємець до 1 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображає зазначений дохід (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу).

Згідно з п. 179.7 ст. 179 цього Кодексу фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.