Ольга Левченко: «Наше головне завдання – якнайшвидше допомогти людині знайти дім»
В Україні діє лише кілька транзитних центрів для людей, які евакуюються із зон бойових дій. Один із них розташований у селі Волоське на Дніпропетровщині. Тут координують роботу майже двох десятків гуманітарних організацій, допомагають знайти житло, надають психологічну підтримку та супроводжують найскладніші випадки евакуації. Хтось залишається лише на кілька годин, хтось — на кілька місяців. Для кожного тут намагаються знайти не просто тимчасовий прихисток, а рішення, яке допоможе повернутися до нормального життя. Про виклики, людські історії та роботу центру під час війни «Вісті» поговорили з менеджеркою із комунікацій благодійного фонду «Помагаєм» Ольгою Левченко.
Гуманітарна підтримка
Вони приїжджають із невеликими сумками, на інвалідних візках, іноді – їх просто везуть на лікарняному ліжку. Позаду в них залишаються дім, звичне життя, а часто й багатомісячні обстріли. Попереду чекає невідомість і необхідність будувати життя з нуля. Саме для таких людей у селі Волоське на Дніпропетровщині працює транзитний центр, що приймає переселенців. «Більшість людей, які зараз приїжджають до транзитного центру, вже мають уявлення, куди рухатися далі. Вони або знайшли житло, або їдуть до родичів. До нас приїжджають насамперед за підтримкою — отримати всі необхідні послуги в одному місці», — розповідає менеджерка із комунікацій благодійного фонду «Помагаєм» Ольга Левченко.
Історія фонду почалася ще у 2009 році. Тоді його команда допомагала прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу та дітям з інвалідністю. Це була, є та залишається основна місія «Помагаєм». Але життя постійно ставило нові виклики, тож фонд починав працювати в нових для себе напрямах роботи.
Першим великим випробуванням стала російська агресія у 2014 році. Саме тоді у Волоському відкрили центр для переселенців. Заклад пропрацював лише два з половиною літні місяці, а до нього за весь час роботи звернулось понад 800 осіб. Згодом фонд почав розвивати гуманітарний напрям. У Волоському відкрили склад, де люди могли отримати одяг. Під час пандемії COVID-19 команда почала видавати продуктові набори найбільш вразливим категоріям населення. Ще одним напрямом стала підтримка постраждалих від домашнього та гендерно зумовленого насильства. «Після ковіду ця проблема дуже загострилася. Ми стали учасниками мережі «Пані Патронеса» і разом із партнерами продовжуємо працювати з людьми, які пережили насильство».
24 лютого 2022 року кардинально змінило роботу фонду. Одним із масштабних проєктів стала допомога вимушено переміщеним особами (ВПО). «Ми не могли залишатися осторонь. Уже буквально з другого дня повномасштабного вторгнення рф знову відкрили шелтер у Волоському. Наші працівники не лише приймали людей, а й самі їздили на евакуацію. Кілька місяців співробітники фактично займалися евакуацією — виїжджали і вивозили людей із небезпечних територій. Ми почали вивозити людей із Херсонської області, потім — із Харківщини. Також здійснювали по кілька рейсів на день до Краматорська, Лисичанська, Сєвєродонецька», – говорить Ольга Левченко.
Зараз фонд евакуацією не займається, натомість команда, крім роботи у Волоському, створила мобільний гуманітарний хаб, який доставляє допомогу безпосередньо туди, де її найбільше потребують.
«Разом із донорами ми реалізуємо проєкти з видачі гуманітарної допомоги — від продуктових наборів до грошової підтримки. Наші буси виїжджають до прифронтових територій та невеликих громад, де допомоги майже немає. Ми співпрацюємо з місцевими адміністраціями та волонтерськими організаціями, щоб організувати видачу допомоги або реєстрацію людей на її отримання», — розповідає Ольга Левченко.
Якщо на початку великої війни основними напрямами були населені пункти Донеччини, то сьогодні мобільні команди фонду працюють переважно у громадах Дніпропетровської області, іноді в Запорізькій та Харківській. Вони виїжджають у населені пункти, які регулярно потерпають від російських обстрілів, а також туди, де знайшла прихисток велика кількість ВПО. Саме там гуманітарна підтримка часто стає для людей першою необхідною допомогою після вимушеної евакуації.
Транзитний центр
У серпні 2025 року у Волоському відкрився сучасний транзитний центр. Його роботу координує благодійний фонд «Помагаєм», а допомогу людям тут надає ціла мережа іноземних партнерів-донорів. Одночасно на території центру працюють представники майже трьох десятків організацій, кожна з яких відповідає за свій напрям – від психологічної та юридичної підтримки до гуманітарної чи грошової допомоги.
«Ми координуємо прибуття людей, їхнє проживання, взаємодію всіх організацій, збираємо статистику, допомагаємо домовлятися з різними службами. Саме в цьому полягає наша функція – зробити так, щоб людина не залишилася сам на сам зі своїми проблемами, а отримала всю необхідну підтримку в одному місці», – підсумовує Ольга Левченко. За її словами, партнери постійно змінюються: одні гуманітарні програми завершуються, інші розпочинають роботу, щомісяця до допомоги долучаються нові організації. Команда фонду забезпечує безперервність цього процесу.
«Людина, яка приїздить до центру, проходить своєрідний «маршрут допомоги». На першому столі вона отримує «обхідний лист» і бачить, які послуги може отримати. Зазвичай люди проходять усі локації, щоб почути всі можливості підтримки», – розповідає Ольга Левченко. У транзитному центрі можна отримати психологічну і медичну допомогу, гуманітарну підтримку, юридичну консультацію та зареєструватись на грошову допомогу від іноземних донорів. У великій залі одночасно працюють представники майже двох десятків гуманітарних організацій.
Пошук житла
Не всі евакуйовані знають, де житимуть, коли виїжджають. Фонд постійно збирає інформацію про шелтери, модульні містечка, тимчасове житло, пропозиції громад та приватних власників.
«Іноді люди кажуть: ми самі знайдемо житло, але нам потрібно ще п’ять-шість днів. Ми завжди йдемо назустріч. Якщо людина взагалі не знає, куди їхати, допомагаємо знайти нове місце проживання або дозволяємо залишатися тут стільки, скільки потрібно», – говорить Ольга Левченко. Ті, хто має план подальшого поселення, можуть перепочити в центрі до трьох діб.
Після евакуації перед кожним постає непростий вибір: де починати нове життя. За словами Ольги Левченко, універсального рішення не існує — кожен шукає місце, де почуватиметься у безпеці та зможе відновити звичний ритм життя.
«Дуже багато людей намагаються залишитися якомога ближче до рідного дому. Їм здається, що це їхній світ, а вже через дві області — усе чуже. Дехто, навпаки, їде за сотні кілометрів, наприклад, до Івано-Франківщини, бо натерпілись обстрілів тут», — зазначає Ольга Левченко.
Багато переселенців переїжджають поступово, змінюючи кілька населених пунктів у пошуках місця, яке відповідатиме потребам усієї родини. Ольга Левченко згадує історію мами-виховательки дитячого будинку сімейного типу, яка разом із дітьми спочатку виїхала з Гуляйполя до Васильківки, потім — до Підгородного, а нині змушена шукати новий прихисток через відсутність дитячих садків.
У перший рік повномасштабної війни «Помагаєм» разом із міжнародними партнерами проводив евакуацію і за кордон. Сьогодні команда фонду допомагає переселенцям знайти новий дім у різних регіонах України,зважаючи на їхні потреби та побажання. «Хтось хоче залишитися у великому місті, а хтось, навпаки, шукає село чи невелике містечко, бо саме до такого життя звик. Ми разом із партнерами пропонуємо модульні містечка, безкоштовні і платні шелтери, надаємо всю необхідну інформацію щодо можливостей проживання, самі телефонуємо, домовляємося і намагаємося максимально увійти в положення кожної людини. Наше завдання — зробити все можливе, щоб людина якнайшвидше знайшла новий дім», — пояснює Ольга Левченко Саме індивідуальний підхід, переконані у фонді, допомагає людям швидше адаптуватися після вимушеного переїзду.
Допомога маломобільним
В останню чергу з-під обстрілів виїздять маломобільні та люди з інвалідністю. «За потреби у центрі людей зустрічають на інвалідному візку або навіть на спеціальному ліжку на колесах. У нас є ліжка-трансформери, можна викликати лікаря, тут є соціальні працівники», -розповідає Ольга Левченко За необхідності людей відвозять до лікарень, допомагають відновити документи, банківські картки, оформити пенсію тощо.
Окремий виклик — особи з деменцією або ментальними порушеннями. Саме ця категорія людей, за словами Ольги Левченко, залишається однією з найскладніших для подальшого розселення. «Коли вони жили вдома, у них було звичне житло, вони знали свою інфраструктуру, людей, які про них піклувалися. Фактично це був їхній світ, який вони втратили. А знайти місце, де їм буде безпечно і де вони отримають належний догляд, дуже непросто», — пояснює Ольга Левченко. За її словами, в Україні досі недостатньо розвинена система підтримки таких людей, а геріатричні пансіонати чи спеціалізовані заклади не завжди можуть забезпечити належні умови.
Евакуація у 2022-му
Найскладнішим періодом для команди фонду став 2022 рік, коли евакуація відбувалася буквально безперервно. Найбільше зусиль тоді потребував порятунок самотніх літніх і маломобільних людей, яких часто доводилося вивозити вже в останню мить. «У 2022 році найбільшою проблемою було перевезення та евакуація самотніх літніх людей. Тоді люди виїжджали великими хвилями, ще не було достатньо карет швидкої допомоги, низькопідлогового транспорту, тому евакуювати маломобільних людей було надзвичайно складно»,- згадує Ольга Левченко.
Фонд мав лише два великі автобуси, але навіть за таких умов команда намагалася не залишити нікого без допомоги. Нерідко під час евакуації з’ясовувалося, що поруч є люди, про яких ніхто не подбав, а самі вони – лежачі хворі, неспроможні вийти з будинку. Тоді працівники фонду вирушали до них і забирали їх самостійно. Сьогодні ситуація змінилася. Евакуація відбувається більш планово, а потоки людей уже не такі масштабні, як у перші місяці вторгнення ворога. «Зараз люди виїжджають поступово, і не всі, хто звертається до транзитного центру, залишаються тут жити», – зазначає Ольга Левченко. Втім, у фонді наголошують: попри зменшення кількості масових евакуацій, команда й надалі залишається готовою оперативно реагувати на будь-яке загострення ситуації та приймати людей, які змушені залишати свої домівки через війну.
Працевлаштування для ВПО
Нині у транзитному центрі працюють кілька осіб, які спочатку приїхали сюди по допомогу. «У нас працює жінка, яка жила в шелтері у 2022 році. Вона залишилася у Волоському і зараз займається поселенням людей. Інша жінка також свого часу мешкала в шелтері, а тепер працює на кухні», — розповідає Ольга Левченко. Особливо запам’яталася історія молодого чоловіка з ментальними особливостями. Після евакуації він певний час жив у транзитному центрі, згодом для нього знайшли житло. Однак невдовзі він несподівано повернувся. Сказав: «Я без Волоського не можу». Знайшов житло поруч, і ми взяли його до себе на роботу. Зараз він зустрічає людей, допомагає в різних справах. Дуже відповідальний і сумлінний Ми задоволені, що допомогли йому стати частиною суспільства. Він працює разом із нами, і ми щиро радіємо, що чоловік знайшов своє місце», — говорить Ольга Левченко.
Найбільшим викликом для фонду залишається фінансування операційної діяльності транзитного центру. Заробітні плати для більш ніж двадцяти працівників доводиться шукати практично безперервно. «Якби хтось хоча б на пів року допоміг закрити це питання, це був би справжній камінь із плечей», — говорить Ольга Левченко.
Пріоритети та нові проєкти
Водночас благодійний фонд не відмовляється від своїх основних напрямів роботи, з яких усе починалося. «Нашими пріоритетами залишаються діти з інвалідністю та їхні родини. Якщо раніше ми переважно збирали кошти на лікування, то тепер активно розвиваємо проєкти з інклюзивної освіти. Минулого року підтримали чотири школи Дніпра та передмістя, допомагали оплачувати роботу асистентів учнів, проводили навчання для педагогів і психологів щодо роботи з дітьми, зокрема з ментальною інвалідністю», – розповідає Ольга Левченко. За її словами, після проведення спеціалізованого форуму фонд узагальнив проблеми, з якими стикаються діти з інвалідністю та школи під час організації інклюзивного навчання, щоб привернути до них увагу суспільства та влади. Щодо транзитного центру у Волоському, то «Помагаєм» планує модернізувати його інфраструктуру, відремонтувати душові кімнати та зробити їх максимально доступними для всіх категорій людей і далі за необхідності допомагати ВПО знаходити житло та адаптуватись до нових умов.
Тамара Бєлкіна,
фото авторки та з архіву Ольги Левченко
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
