Оренда землі фермерами на Дніпропетровщині: загальні аспекти

Новомосковська об’єднана ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 973 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа — підприємець. У разі реєстрації як юридична особа фермерське господарство діє на основі Статуту, в якому зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління та інші положення, що не суперечать законодавству України (п. 4 ст. 1 Закону № 973).

Надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної та комунальної власності здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом (ст. 7 Закону № 973).

Відповідно до п. 2 ст. 12 цього Закону права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

ВОЛОДІННЯ МАЙНОМ

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, а також інші майнові права, грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону № 973).

Відповідно до ст. 20 цього Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і роз­порядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами  фермерського  господарства та законом.

Майнові спори між фермерським господар­ством та його членами вирішуються судом.

УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ

Практика створення фермерських господарств — юридичних осіб передбачає, що фізичні особи укладають з органами місцевого самоврядування договори оренди земельних ділянок, цільове призначення яких — ведення фермерського господарства.

На підставі укладеного договору оренди землі фізична особа реєструє фермерське господарство, в якому є засновником і головою, та передає зазначені орендовані землі до складеного капіталу (статутного фонду) фермерського господарства, зокрема, за актом приймання-передачі права оренди земельних ділянок.

На сьогодні існує практика укладання договорів оренди органами місцевого самоврядування з фізичними особами, що передбачають внесення орендної плати до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

ОРЕНДНА ПЛАТА

Оподаткування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності регулюється ст. 288 Податкового кодексу, п. 288.2 якої, зокрема, визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287, п. 288.7 ст.  288  Кодексу орендна плата фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Водночас п. 11 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою № 220, та ст. 21 Закону про оренду землі встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності вноситься до бюджету у строки, визначені Податковим кодексом.

Таким чином, при визначенні порядку сплати податкових зобов’язань з орендної плати слід керуватися нормами Кодексу.

Зауважимо, що податкові зобов’язання з плати за землю обчислюються з дня виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу), а підставою для їх нарахування є договір оренди земельної ділянки (ст. 288 Кодексу).

Оскільки Законом про оренду землі та Податковим кодексом не передбачено інших підстав для обчислення плати за землю та оформлено право оренди на зазначену земельну ділянку, то платником плати за таку земельну ділянку є фізична особа.

Слід зазначити, що Податковим кодексом не регулюються взаємовідносини між господарством та фізичною особою щодо компен­сації їй із доходів господарства витрат, необхідних для виконання передбаченого договором оренди обов’язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку державної власності, які має бути врегульовано цивільно-правовою угодою між засновником — фізичною особою та господарством.